Ми розглядаємо інтерв'ю не як жанр журналістики, а як літературне явище, що розкриває погляди того або того автора на окремі події життя, мистецтва, на себе й своя творчість

Інтерв'ю з письменником можна присвятити як весь урок, так і його частина. Все залежить від мети, що ставить перед собою Учитель. Подаємо інтерв'ю, яке можна використовувати під час вивчення добутків на військову тематику

11-12 березня 1977 г. у Ніжинському педагогічному інституті відбулася зустріч із Б. Васильєвим. Після взаємних вітань письменник відповів на ряд питань студентів-філологів:

- Шановний Борис Львович, Ви 1924 року народження. Чи довелося Вам воювати?

- Так. Я пішов на фронт сімнадцятилітнім. І таких, як я, необстріляних хлопчиків, було багато. Це була головна причина, чому після війни юнаків і дівчин мого віку залишилося лише три відсотки

- А що було до війни? Що запам'яталося?

- До війни було дитинство, юність. Ні, не танцювальним залом запам'яталося мені дитинство, а Храмом. Двері цього Храму були широко відкриті... і звався він Доброта

- А як Вас виховували?

- Маля виховується лише на прикладі, і це єдиний спосіб виховання, відомий людству; інший дарма шукати... Я ріс і виховувався в казковий час, коли в школі більшість педагогів були чоловіка, і вони добре знали, як виховувати Чоловіків. Але почалася війна, і чоловіка пішли воювати, більшість із них не повернулися. З дитинства мене привчили зневажати двома речами: ідеалізацією неробства й лакейської спрагу потребительства.

- чи Маєте Ви літературне утворення?

- Немає. Я закінчив бронетанкову академію, за фахом - військовий інженер, і до 1955 року був військовим. Учився творчості в А. Чехова. Як? Дуже просто! Сидів і від руки, рядок за рядком, переписував цілі його книги - учився

Будувати фрази, чистити сюжет

- Ваш перший добуток?

- П'єса «Офіцер», написана в 1955 році й запропонована театру Радянської армії. Відтоді я на літературній роботі

- Яке місце у Вашім житті займають цінності?

- Я виріс у сім'ї, де панував раціональний аскетизм, що допускає наявність необхідного й відсутність того, без чого можна спокійно обійтися. Правда, один «надлишок» у нас все-таки таки був - книги. Це єдина цінність не тільки нашої сім'ї, а й усього людства

- Що Ви вважаєте головною метою літератури?

- Література повинна виконувати три функції, як багаття: давати тепло, світити й збирати людей. Якщо хоча б одна з них не діє, - це вже не література

- Окреслите, будь ласка, коло свого читання

- У нас у сім'ї читали вголос із першою нагодою, але читали шанованих письменників: Тургенєва, Гончарова, Гоголя, Лермонтова...

Я читав багато, усюди й завжди, удома й на вулиці, під час уроків і замість них. Коли моя сім'я переїжджала, а це було найчастіше, мені доручали впаковувати книги. Я ставав на коліна й складав книги в більші ящики. Здається, я так і залишився стояти перед літературою

- Головна проблема літератури?

- Проблема моралі

- Ваша життєва позиція?

- Я живу страстями, а не розрахунками, не озираюся навколо й не загадую, що чекає мене спереду. Я пливу... туди, куди вказує вкладений у мене компас, стрілка якого з раннього дитинства була орієнтована на добро... Лише небайдужість зможе зробити мир краще, справедливіше, добріше.

- Ваш улюблений поет, композитор?

- Залежно від настрою

- Ваш улюблений письменник?

- Диккенс.

- чи Задовольнив Ваші очікування фільм «А зорі тут тихі...», створений по Вашій повісті?

- Взагалі так. Зайві туристи - це «рамка» режисера

- Як з'явилася ця чудова назва повести?

- Це не моя назва. Я назвав повість «Весна, який не було», і залишили назву, запропонована товаришем, воно мені теж дуже сподобалося

- чи Не жалуєте, що «Оскара» за цей фільм не одержали?

- Анітрошки не жалую, що «Оскара» одержав «Кабаре». Цей фільм куди серйозніше, ніж наш. У нас окремий випадок, а там показана епоха. Правильно зробили, що не дали «Оскара» нам

- Як ви ставитеся до опери «А зорі тут тихі...»?

- Негативно. Я розумію, що можна жахливо закричати: «Німці!», але проспівати це...

- Ви не раз ужили слово «добро». Що воно для Вас означає?

- Перемога добра - це справедливість. Я мрію про цьому постійно й борюся за це на всіх доступні мені фронтах. Добро повинне перемогти в цьому світі, інакше - усе безглуздо. Я вірю, воно переможе!