Я вважаю, що навіть маленька дитина повинен про кого піклуватися, хвилюватися. І виросте він добріше й краще, якщо буде спілкуватися із братами нашими меншими. У мене є пес, кіт, папуга. Більше всіх мені подобається мій котик - Мурчик. Зараз це дорослий пухнатий сірий кіт, а взяли ми його малюсіньким сіреньким клубочком. Коли він хотів їсти, так смішно нявкав, а спав тільки біля моїх книжок. А ще любив гратися, і не сам, а із мною. Бувало, прийдеш додому утомленої або з поганим настроєм, а Мурчик уже запрошує до гри: те клубочок розмотує, то паперовим метеликом шарудить, то мячик ганяє по кімнаті. Ну як йому відмовити? І починаєш гратися, і відчуваєш, як відступає утома, як вертається настрій. Зараз кіт уже менше грається, зате став таким розумним. Він розуміє, коли хтось хворіє, і начебто хоче допомогти, забрати частину болю. У такі мінути він лежить поруч і лапу обов'язково кладе на руку. Як не дивно, але дійсно наступає полегшення

Я люблю свого Мурчика й дуже нудьгую, коли довго не бачу його.