Ліричний герой з пошаною звертається до нього, говорить з ним як із розумною, доброю істотою. Урочисто й з любов’ю звучать слова: «Сонце, я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий за­сів — хто знає, що вийде з того насіння? Може вогні?». Філософ-сонцепоклонник зізнається: «Ти дороге для мене», «Я тебе лю­блю». Філософською основою образу сонця послужило, мабуть, первісне народне уявлення про небесне світило.

Чому М. Коцюбинському присвоїли мистецький титул «сон­

цепоклонник»?

Історики літератури, дослідники, очевидно, не розмежували художній образ оповідача — персонажа твору й реальну особу автора новели — письменника.

Слово вчителя

Герой новели не тільки сонцепоклонник, а й шанувальник землі. У наступному фрагменті оповіді він вшановує й возвели­чує землю. Ліричний герой глибоко відчуває свій зв’язок із нею:


«Вона моя. Всю її, велику, розкішну, створену вже,— всю я вмі­щаю в собі».

Низку одухотворених колоритних пейзажів музична картина літнього поля — це ниви в червні, симфонія поля.

Звучить Концерт № 6 Вівальді для скрипки з оркестром, де звуки зливаються зі співом жайворонка, або Концерт для скрипки з оркестром Дворжака (адажіо).

Заздалегідь підготовлений учень читає уривок. «Коли лежиш у полі лицем до неба» до «було прекрасно».

• Що ви «побачили» й «почули», слухаючи уривок?

• Які почуття вас охоплювали?

• Проаналізуйте уривок.

Відповіді учнів підсумовує вчитель

Тут гармонійно з’єдналися, злилися зорові й слухові образи. Оповідач фіксує те, що бачить, і слухає пісню, той посів, який «засівають» жайворонки.

Перед нами душа ліричного героя, і саме в ній, а не в природі жайворонок грає на арфі полів. М. Коцюбинський виступає як майстер вишуканих засобів поетичної мови, знавцем музики при­роди. Надзвичайно майстерно поєднуються відчуття зору, слуху, дотику: «Блискають тільки гострі, колючі звуки», «…гнеться й бли­щить, мов шабля, довговусий ячмінь, пливе текуча вода пше­ниці».

Слово вчителя з елементами бесіди

Кульмінацією новели є зустріч митця із селянином. Здається, від цього обірваного, розчарованого, нещасного чоловіка лірич­ний герой повинен би тікати. Адже йому знову несуть страж­дання, розповідають про людське горе. Сповідь селянина пере­дано болючими імпульсами, які сприймає митець до глибини душі: «П’ятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка», «Раз на тиждень б’ють людину в лице», «Найближча людина готова продати», «Між людьми, як між вовками».

• Як зреагував головний персонаж-інтелігент на палку, гнівну промову селянина-протестанта? (Він вибухнув піднесеним по­етичним закликом «Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню. Покрий її хмарами твойого горя, щоб були блискавка і грім. Освіжи небо і землю. Погаси сонце й засвіти друге на небі. Говори, говори».)

• Який висновок для себе зробив оповідач?

• Які зміни відбулися в його свідомості?


Розмова з селянином переконала, що він не повинен шукати самостійності, тиші й спокою. Свідомий громадянин і патріот не може відгоритися від людей і стати вільним від суспільства. Митець одужав, «душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає».

Кінцевий ліричний монолог «Прощайте, ниви» виразно пере­гукується із загальним естетичним колоритом ліро-епічного твору й відбиває його ідейне спрямування. Високу художню й суспільно-політичну ідейність засвідчує заява митця йти поміж люди. Це означає, що будуть написані нові твори, в основу яких ляжуть розповіді реальних людей про власні страждання.

IV.Рефлексивно-ОцінювальнийЕтап

1. Оговорення читацьких вражень

Сергій Єфремов назвав ліричну новелу «Intermezzo» «поемою душі», а Ніна Горик, письменниця, вчитель, писала, що зміст но­вели — це «своєрідна поетична кардіограма внутрішнього стану митця». Висловіть щодо цього власну думку.

Чи змінилися у вас враження від новели, якщо порівняти

з враженнями після першопрочитання? Як саме?

2. Самооцінювання й оцінювання

V. Підсумок

Ліричний герой має автобіографічні риси, але він не тотож­ний М. Коцюбинському. Він утілює ідейно-естетичні якості всіх кращих митців своєї епохи, яким І. Франко дає характеристику в цій поезії.

Які риси імпресіоністичного письма і яких рис воно вимагає

від митця й від читача?

VI. ДомашнєЗавдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника, зіставити із за­писами в зошиті й почутим на уроці.

2. Аналізувати імпресіоністичну поетику, пояснювати символічні образи.

3. Довести тезу: «Новела «Intermezzo» — яскравий приклад син­кретизму творчої палітри М. Коцюбинського».

4. Прочитати повість «Тіні забутих предків».

5. Міні-проект «Естетичні смаки та особливості характеру кар­патських українців» (за повістю М. Коцюбинського «Тіні за­бутих предків»).