У Росії XVIII століття подання про іспанську літературу й, ширше, про іспанську культуру тільки починало формуватися. Знання іспанської мови було рідкістю, тому російські читачі знайомилися з іспанською літературою по перекладах на інші мови (в основному на французька, німецький і латинь) або по російських перекладах, виконаним із цих мов-посередників. Випадки появи в російської печатки іспанських слів і фраз настільки рідкі, що заслуговують спеціального згадування; випадки прямого перекладу з іспанського взагалі одиничні

Кілька разів в XVIII столітті робилися спроби дати росіянам подання про іспанську мову. ДО 1745 року ставиться перше згадування про рукописний варіант "Лексикона російського двенадцатиязичного... за зразком Целлариеву й Фаброву", складеного лексикографом К. А. Кіндратовичем; серед іноземних мов, представлених в "Лексиконі", є й "гишпанский". Опублікований "Лексикон" не був, хоча Кіндратович продовжував працювати над ним і пізніше.1

В "Порівняльних словниках всіх мов і прислівників", складених П. С. Палласом і Ф. Я. Янковичем де Мириево (Спб., 1787 - 1789; Спб., 1790 - 1791), є приклади з іспанського, басконского, валлезианского, аравакского й Канарского мов. При цьому правила вимови іспанських слів дотримані неточно. Окремі іспанські фрази й слова (як правило, записані з помилками) зустрічаються у видані в XVIII столітті перекладних добутках, таких як "Про епическом віршування" Вольтера (Спб., 1781. С. 25), "Думки Антонія Переца, гишпанскаго письменника" (Карамзин Н. М. Пантеон іноземної словесності. М., 1798. Кн. ?.. С. 305), "Про твори Серванта" (у кн.: Галатея, пастушача повість м. Флоріана. Спб., 1799. С. 44) і "Селестина" (Спб., 1788. С. 146 - 147; М., 1789. С. 30) Ж. П. Флоріана. Іспанською мовою володів А. Д. Кантемир: у його паризькій бібліотеці досить багато книг іспанських авторів і книг про Іспанію; у тому числі й іспанською мовою.2 У рукописного робочого зошита Н. А. Львова, що побувало в Іспанії в 1777 році, є поноси, зроблені по-іспанськи.3

У невеликому трактаті "Примітки словопроизводние" (М., 1791) письменник і перекладач Ф. В. Каржавин відстоює фонетичний принцип транскрипції іноземних, у тому числі іспанських, слів і приводить приклади правильної вимови. У розважальній книжці "Новоявлений ведун...", виданої в 1795 році (Спб.), Каржавин поміщає написаний по-іспанськи абзац наукового тексту, а нижче - його транскрипцію російськими буквами й переклад на російську мову. І транскрипція, і переклад виконані з незначними погрішностями

На тлі цих одиничних прикладів звертання російських літераторів XVIII століття до іспанської мови особливу значимість здобуває переклад великого художнього твору, виконана на основі іспанського оригіналу. Тим більше що мова йде про такий важливий пам'ятник іспанської літератури, як одна з "Повчальних новел" Сервантеса. В 1795 році окремим виданням вийшла книга "Прекрасна циганка. Іспанська повість твору м. Сервантеса, автора Дон Кишота" (Смоленськ: У друкарні Наказу суспільного піклування).

"Прекрасна циганка" - це перший російський переклад новели "La Gitanilla" (оригінал опубл. 1613); другий раз її перевів Ф. Кабрит - по французькому перекладі М. де Шассонвиля (видання 1778 року). Текст перекладу Кабрита точно відповідає французькому, котрий, скоріше, можна назвати перекладанням; тому варіант Кабрита набагато далі відстоїть від оригіналу. На титульному аркуші смоленського видання позначено, що це "переклад з іспанського", однак у видавничій практиці XVIII століття подібне оголошення не завжди відповідало дійсності

На переклад 1795 року звернула спеціальну увагу А. Д. Умикян.6 Їй, однак, не вдалося встановити, хто був перекладачем цієї новели. Опираючись на дані про смоленських літераторів кінця XVIII століття, зібрані В. П. Сім'яниковим,7 А. Д. Умикян робить припущення, що перекладачем "Прекрасної циганки" швидше за все міг бути Іван Іванович Виноградов (1765 - 1801), відомий як плідний перекладач із різних мов. Друге питання, що підлягає вивченню, - це з якої саме мови зроблений переклад. На думку А. Д. Умикян, представляється можливим, що "Прекрасна циганка" переведена з іспанського, незважаючи на наявні в російському тексті численні відступи від іспанського оригіналу й, зокрема, пропуски: "Звірені мною із зазначеним російським перекладом два французьких переклади "Циганочки" не збіглися, отже, їх не можна вважати оригіналами смоленського видання".8

Звіривши построчно текст смоленського видання з іспанським оригіналом, я дійшов висновку, що переклад у цілому дійсно зроблений з іспанської мови, однак у деяких випадках перекладач користувався й французьким перекладом-посередником. Таке припущення цілком припустиме, оскільки переклад з декількох джерел практикувався в XVIII столітті: так, Н. А. Львів, що не знав грецького, працював над одами Анакреонта, користуючись дослівником і рядом існуючих перекладів на європейські мови.9

Оскільки смоленський переклад, виконаний з іспанського й французького, - перший з відзначених в історії побутування іспанської літератури в Росії, представляється доречним докладніше зупинитися на достоїнствах і недоліках "Прекрасної циганки", а також на фрагментах, які дозволяють судити, з якої мови виконаний переклад