Мета: показати психологізм змалювання персонажів роману, їх неоднозначність, розвивати навички харак­теристики літературних героїв; формувати в учнів уміння визначати духовно-естетичні цінності в лі­тературному творі; розвивати логічне мислення, вміння давати оцінку вчинкам головних персона­жів; виховувати у школярів почуття людської гід­ності.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: ілюстровані сюжетні картинки до образів твору (П. Мирний. Життя і творчість у фотографіях, ілю­страціях, 1983); текст твору; картини (для роботи в групах).

ХІД УРОКУ

І. МотиваціяНавчальноїДіяльностіУчнів

Словничок уроку

Прообраз (прототип), національне, загальнолюдське в літера­турі, художній образ, життєвий вибір.

Іі. АктуалізаціяОпорнихЗнаньУчнів. ЕлементиФольклоруВРомані

1. Елементи народних пісень

У ч. ІV (розділ ХХІV) Чіпка в розмові з Галею зізнається, що батьки хочуть видать її заміж за Сидора. На перешкоді до сі­мейного щастя став Сидір. «Журба упряма» не покидала Чіпку. І Чіпка затяг:

Зелений байраче, на яр похилився: Молодий козаче, чого зажурився!


Для чого використав Мирний уривок з відомої народної пісні? Автор уміло підкреслив одну з важливих рис його характеру: музично-пісенну обдарованість, любов до народної пісні. Ця риса вирізняє образ Чіпки, робить його ще більш привабливим.

2. Прислів’я і приказки в романі

Із певною ідейно-композиційною метою П. Мирний широко використовує в романі багатства народної мови. У прислів’ях і приказках, як відомо, знайшла своє відображення народна муд­рість, народна спостережливість над явищами суспільної дійс­ності. П. Мирний використовує тільки ті прислів’я і приказки, які допомагають йому реалістично відтворити становище трудя­щих за капіталізму.

Низку влучних прислів’їв Мирний вставляє на початку роз­ділів та підрозділів, і вони часто відіграють роль епіграфів. Так, у розділі V «Тайна-невтайна» перед розповіддю про смерть баби, а потім про історію Чіпчиного батька автор вживає прислів’я: «Життя — це стерняста нива: не пройдеш, ноги не вколовши».

Або:

Розділ Х «Пани польські» (ч. ІІ), автор починає прислів’ям: «Біда, кажуть, не сама ходить, а з дітками».

Розділ ХІV (ч. ІІІ) починається прислів’ям: «Життя, кажуть, прожити — не поле перейти. Життя — що погода». І далі в роз­ділі розповідається, як у Чіпки несправедливо відібрали землю. Чіпку виключають із земства.

На початку підрозділу, перед тим, як розповісти про смерть Максима, автор вживає прислів’я: «Горе, кажуть, об горе чіпля­ється». Такий продуманий добір прислів’їв посилює ідейний зміст роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Ііі. «тіньовийТеатр»

Упізнай героїв і героїнь роману за їх портретом.

1. Чорне кучеряве волосся, заквітчані польовим квітами, чудово вилося коло білого чола; тоненькі пасма того чорного, але по-лискуваного хмелю, спадали на біле, рум’яне личко; очі окса­митові, чорні… Дві чорні брови, мов дві чорні п’явки, повпи­валися над очима…

2. «Ішов справді парубок. На перший погляд йому, може до два­дцятка добиралося. Чорний шовковий пух тільки що висипав на верхні губи… Ніс невеличкий, тонкий, трохи загострений; мені карі очі — теж гострі; лице довгообразне — козаче; ні ви­сокого, ні низенького зростку,— тільки плечі широкі та груди високі».


3. «…у село Піски вступив якийсь невідомий захожий. Ви­дно — з далекої дороги. Сорочка на ньому чорна; штани ви­бійчані, підсукані аж до колін; за спиною вірьовкою навхрест перев’язана одежа, через праве плече, на палиці перекинута торба… На взір — чоловік середніх літ».

4. «У царині нагледів Чіпка низенького, натоптуватого чоловіка з круглим, запухлим лицем, з рудими товстими вусами… Мос­каль — не москаль, а службою пахне».

5. «Високого зросту, статний, бравий, широкоплечий, як з за­ліза збитий, а до того ще й липкий, як заєць, співун, рего­тун… Хороший з лиця, повновидний, рум’янець на всю щоку, з чорними веселими очима, з чорним лискучим усом, він був перший красень на селі».

6. «…був широкоплечий парубок, високий, бравий, з хорошим панським личком, з чорними гарними вусами, з карими ве­селими очима. Здається, на йому й шкура говорила, такий балакучий».

7. «…худощавий, низенький, мишастий, справжній пацюк, такий і прудкий: говіркий, співучий, на селі перший співака».

8. «Борода йому була гладко виголена; голова трохи подалась назад; довга шия вип’ялась так, як у вола; на грудях одто-пирились верхні краї форменого сюртука».

9. «Піщани тільки побачили свою «молоду» ззаду — високу, суху, як в’ялу тараню,— коли вона вилазила з пишного рид­вана та сунула в горниці».

10. «Який завтовшки, такий завбільшки; неповоротний, неохай­ний. Голова величезна, обличчя татарське, кругле, як гарбуз; ноги короткі та товсті, як стовпці. Не любив він ні балакати, ні співати, а любив він на світі тільки горілку, дудлив її, як воду»

IV. СприйняттяЙЗасвоєнняУчнями навчальногоМатеріалу

1. Слово вчителя

Трагедію особистості в романі «Хіба ревуть воли, як ясла пов­ні?» найповніше відтворено в долі Чіпки, Грицька, Максима. Інші дійові особи — Мотря, Галя, Христя, баба Оришка — так чи інакше відтінюють характери головних персонажів. Третій ряд персонажів — Лушня, Матня, Пацюк, Порох, Чижет, Явдоха, генеральша, пан Польський — дали змогу письменникові пере­дати сутність тогочасних суспільних тенденцій та психологічно увиразнити причини трагедії особистості.


2. Міні-модуль «Суд». Робота в групах

за картками-«питальниками»

Картка 1-ої групи

Зміст роботи:

«П’ючи та гуляючи, підібрав собі Чіпка трьох товаришів щи­рих. Лушня, Пацюк та Матня — одна думка, одна гадка».

За своїм походженням, «друзі» Чіпки Варениченка були його родичами. Лушня був сином пана Совинського, а Пацюк та Матня — пана Польського, того самого, що й Чіпки батько.

Дослідіть з тексту твору, що спричинило переродження па­рубків на розбійників.

Рефлексія:

• Чим відрізнявся Чіпка від своїх товаришів?

• Як виростав Лушня на панському добрі?

• Які вчинки характеризують його як бездушну людину?

Картка 2-ої групи

Зміст роботи:

Дайте порівняльну характеристику Чіпки й Грицька. Як фор­мувався характер Чіпки й Грицька в дитячі та юнацькі роки?

Проаналізуйте цитату з твору. Чому Грицько не шукає тієї правди?

— А ти шукаєш правди?

— Як, що тобі до того, Чіпко? Скажі мені, Бога ради?.. Адже тобі від того ні знобить, ні гріє…

— Як не знобить? А правда де? Де та правда, по котрій нам весело жити? Де вона ділася?..

— А нема правди,— одказав Грицько — то живи так, як і всі живуть…

— А як не дають жити? Що тоді?

— То все мана тільки!

— Ой, Грицьку! Ой, братику! Не кажи так, важко мені, пече мене таке слово».

Рефлексія:

• Чи легше жити Грицькові з маною на очах?

• Чому Чіпка не може жити за принципом Грицька?

3. Текстуальна характеристика персонажів роману

(методом лекції з елементами бесіди)

Образ Максима

В образі Максима автор змалював важливе, на його думку, соціальне явище. Які ж характерні риси цього образу?


1. Максим на селі.

Максим — внук січовика, вихований на переказах про запо­

розьку вольницю.

Найбільшою пристрастю Максима була любов до волі, пори­вання до творчого діяльного життя й водночас палка ненависть до всякого насильства й обмеження. У змалюванні портрета Мак­сима і в розкритті його душевних багатств виявилися неприхо­вані симпатії автора до нього.

Але цей красивий, здоровий, дотепний парубок не зумів за­йнятись корисним трудовим життям, він скоро «…розледачів, розібрався, розпився» і став так шкодити своїм односельцям, що батько змушений був віддати непокірного сина в москалі.

2. Максим у солдатах.

Солдатчина не виправдала сподівань Максимового батька

На перевиховання сина. Отупляюча багаторічна муштра псувала морально людей…

З нудьги, на знак протесту проти моторошного казарменого побуту, Максим запив. Горілка потребувала грошей, і Максим з найближчими товаришами почав відпрошуватися до села на «покормлєніє». Ще більше почала псуватися вільнолюбива на­тура Максима після того, як він став старшим. Ні грамота, якої він навчився, ні старшинування не вдовольняли його. Максим захопився особистим збагаченням і остаточно втратив кращі свої риси, перетворившись у звичайного злодія і розбійника.

Висновок

Отже, Максим — жертва кріпаччини і миколаївської солдат­чини. Цим образом Мирний ніби поширює образ Чіпки, пока­зує, що Максим є теж по суті пропаща сила. У цьому основний ідейно-художній смисл образу Максима.

Образ Грицька