Орієнтація процесу навчання російській мові на інтенсивний мовний розвиток вимагає максимальної опори на природні здатності людини. Не випадково тому в останнє десятиліття активізувалася увага до проблеми розвитку язикового чуття дитини й побудови таких методичних систем, які б забезпечували в шкільному утворенні опору на цей унікальний прояв психофізіологічних можливостей людини

Незважаючи на те що про язикове чуття як реально існуючому факті вчені говорять віддавна, складна природа цього явища не до кінця вивчена. Разом з тим ясно, що, по-перше, це один із проявів інтуїції в цілому як особливого способу пізнання дійсності, а по-друге, основний компонент язикової здатності людини

Справді, язикове чуття - це реально існуючий факт. Це твердження було аксіомою вже для лінгвістів XIX століття. Так, И. А. Бодуен де Куртене і його учні будували свою наукову концепцію на психологічній теорії свідомого й несвідомого. Лінгвісти пропонували з метою найбільш повного й точного опису мови й особливостей його засвоєння розрізняти дві категорії:

1) знання мови (Sprachkenntnis) і

2) чуття мови (Sprachgefuhl).

На основі спеціальних досвідів мовознавці доводили, що "чуття мови... не є вигадка вчених людей, а дійсно існуюча категорія" і що вона полягає в "неясній свідомості", на яке опирається людина, користуючись мовою протягом всього життя . Надалі вчені прийшли до висновку, що інтуїтивне користування мовою випереджає усвідомлення законів мови, що "розвиток рідної мови починається з вільного спонтанного користування мовленням і завершується усвідомленням мовних форм і оволодінням ними" .

Особливий інтерес у розробці цієї проблеми представляють сучасні дослідження в області психолінгвістики. Вони незаперечно підтверджують наявність у всіх носіїв мови особливого "чуття" і специфічних механізмів його утворення. Язикове чуття інтенсивно розвивається в раннім дитинстві, коли дитина сприймає й "переробляє" мовлення навколишніх, намагається наслідувати їй, а потім починає породжувати й власні висловлення. У процесі активного мовного спілкування дитина на підсвідомому рівні засвоює закони рідної мови, правила формозміни, створення словосполучень і речень різних синтаксичних конструкцій, засвоює він і певний набір найбільш уживаних словотворчих і синтаксичних моделей

На жаль, згодом загострене язикове чуття, так властиве дошкільникам молодшого й середнього віку, поступово вгасає, а в шкільному навчанні не так інтенсивно активізується, як хотілося б . Тим часом при навчанні рідній мові зовсім необхідна опора на природне чуття мови, тобто здатність на рівні інтуїції (без системи лінгвістичних доказів) пізнати яке-небудь язикове явище, догадатися про його специфічні властивості, угадати якісь язикові утруднення, зміркувати, яке з язикових засобів є більше кращим у мовленні й т.п.

У зв'язку із цим принцип опори на язикове чуття і його розвиток зізнається одним з найважливіших напрямків, що реалізуються в ефективних сучасних методиках, що забезпечують інтенсивний мовний розвиток. Коротко охарактеризуємо кілька ефективних прийомів, які сприяють активізації язикового чуття в процесі навчання рідній мові в основній школі

Насамперед це прийом пропедевтичного аналізу язикових явищ. Суть його в тім, що учням систематично для аналізу пропонуються язикові факти, ще не вивчені або вивчені не в повному обсязі. При цьому в дитини розвивається здатність орієнтуватися в невідомому язиковому матеріалі по відомих компонентах, свідомо застосовувати критерії "знаю - не знаю", "умію - не вмію", а саме явище з'являється не в перекрученому або адаптованому виді, а в повному обсязі, з набором всіх характеристик, з якими рано або пізно прийде познайомитися учневі

Покажемо це на прикладі. Відповідно до вимоги більшості сучасних навчальних програм по російській мові в V класі вивчаються не більше трьох частин мови (звичайно - іменник, прикметник, дієслово). Однак установлено, що найбільшого навчального ефекту можна досягти, якщо з найперших уроків і протягом усього навчального року п'ятикласники вчаться пізнавати всі частини мови. У результаті вже до VII класу учні здобувають деякий досвід у впізнаванні частин мови, у тому числі прислівників і службових слів, дієприслівників і дієприкметників, розгляд яких передбачене на останньому етапі вивчення морфології

Прийом пропедевтичного навчання, що сприяє розвитку язикового здогаду, язикового чуття, може бути побудований і на основі роботи із планами граматичного розбору. Сама по собі ця робота добре відома кожному вчителеві, а тому новизни не містить: граматичний розбір є одним з найбільш традиційних вправ на уроках російської мови. Суть пропедевтичного навчання полягає в тому, що з перших уроків уже в V класі діти пробують проводити аналіз по неадаптованих і неспрощених планах морфологічного й синтаксичного розбору.

При цьому, звичайно, учні будуть постійно зіштовхуватися з такими пунктами плану, які називають ще не вивчені граматичні категорії. Діти можуть пропускати ці пункти плану, але в їхній пам'яті поступово відкладається послідовність граматичного аналізу. Крім того, деякі учні, забігаючи вперед, пробують визначити в слові, словосполученні, реченні ще не розглянуті на уроках язикові категорії, але, помітимо, ті категорії, якими вони прекрасно володіють на підсвідомому рівні - на рівні язикового чуття. У результаті такої роботи в школярів формується здатність відволікатися від конкретного язикового факту й оперувати абстрактними граматичними поняттями, бачити проблему в представленому язиковому матеріалі й формулювати навчальне завдання

Велике значення пропедевтичному аналізу надається й в орфографічній роботі. Особливо важливий цей підхід у тих випадках, коли потрібно сформувати загальне подання про той язиковий матеріал, написання якого підкоряється правилу, що складається з декількох частин, що часто змішуються у свідомості учнів. Пропедевтичний підхід дозволить уже на першому етапі сформувати в школяра цілісне подання про те або інше правило, про його обсяг, складові частини, незважаючи на те, що ще не всі морфологічні категорії, що попадають у це правило, можуть бути вивчені. Так, п'ятикласників варто познайомити з тим, що ь пишеться у всіх формах дієслова (у тому числі й не вивченої ще - наказового способу: ріж, ріжте), у прислівниках (можна дати невеликий список подібних прислівників, поки без виключень). Таким чином, правило буде осмислено в повному обсязі, а надалі при розгляді відповідних категорій (форми дієслів, прислівника) правило закріплюється, заглиблюються знання за рахунок розширення кількості слів, які стають об'єктом орфографічного аналізу