ТЕМА: Скульптура

ТИП УРОКУ: Сприймання мистецтва, творча діяльність.

ТЕМА УРОКУ: Рельєф фасаду архітектурної пам’ятки міста, села України.

МЕТА УРОКУ: Пояснити, які будівлі можна вважати архітектурними пам’ятками; ознайомити з архітектурними пам’ятками України, заохочувати до вивчення історії мистецтва та культури рідного краю; під час виконання навчального завдання розвивати відчуття рівноваги, пропорційності та архітектурної цілісності зображення.

Матеріали та обладнання

— для вчителя: Фотоматеріали «Архітектурні пам’ятки України», кросворд для узагальнення вивченого матеріалу, планшет із зразками рельєфів архітектурних споруд (учнівські роботи), роздатковий матеріал (декілька варіантів зображень визначних будівельних споруд), магнітофон, касета з інструментальним записом;

— для учнів: Картон, дощечка, пластилін, стеки.

ХІД УРОКУ

1. Привітання, організаційна частина.

2. Визначення поняття «архітектурна пам’ятка». До архітектурних пам’яток належать ті будівельні споруди, в яких присутні прояв ознак певного архітектурного стилю, які мають історичне значення, якимось чином пов’язані з визначними подіями та дають нам уяву про характерні риси того чи іншого історичного періоду. (Діти наводять приклади відомих їм архітектурних пам’яток).

3. Короткий екскурс в історію. (На дошці розміщено фотоматеріали «Архітектурні пам’ятки Києва»).

Розповідь вчителя:

— Відомо, що давньоруські міста та села були переважно дерев’яними і, звісно, ці будівлі не могли зберегтися до нашого часу, але з впровадженням християнства на Русі розгорнулось будівництво кам’яних споруд.

Питання до класу:

— Хто є засновником християнства на Русі?

— Звідки прийшла християнська віра?

Першою кам’яною будівлею того часу ми вважаємо церкву Богородиці, відому під назвою Десятинної церкви. її будували та оздоблювали візантійські майстри, запрошені князем Володимиром у 989 році. На жаль, церква в 1240 р. була зруйнована ордами хана Батия, зберігся лише фундамент і ми дізнаємось, який вона мала вигляд лише з реконструкцій (демонстрування фото з реконструкцією Ю. С.Асєєва).

Оскільки християнство прийшло на Русь з Візантії, то й храми будувались на зразок візантійських, і майстрів спочатку запрошували з Константинополя, а згодом їхнє мистецтво будувати переймали наші майстри; і не лише переймали, а й збагачували його новими, своєрідними, притаманними для Русі рисами. Храми будували за хрестово-купольною системою (продемонструвати схему). В плані її головний об’єм утворював хрест, всередині стовпи розділяли приміщення на чотири частини а центральна частина вгорі увінчувалась куполом — звідси й назва — хрестовокупольна.

Ми не випадково зосереджуємо увагу саме на культових спорудах, адже храм мав глибокий символічний зміст — це була своєрідна модель Всесвіту, де панує порядок і гармонія. Церкви і монастирі були на той час головними осередками культури, це були головні будівлі міст і сіл, вони розмішувались на центральних площах, їх прагнули будувати міцними і красивими і вони багато можуть нам розповісти про минуле нашого народу.

Найвищого розквіту за часів Київської Русі будівництво досягло під час правління Ярослава Мудрого — символом тієї епохи став славнозвісний Софіївський собор. Це була не лише культова споруда — там містилась перша бібліотека, центр книг описання, відбувались урочисті державні церемонії. Звичайно, в той час собор мав інший, вигляд, а те, що ми бачимо (зразок на дошці) - це реконструкція ХVI - ХVIІІ ст.

Згодом велике будівництво розгорнулось при Києво-Печерському монастирі; почалось спорудження цілого ансамблю кам’яних споруд, серед яких Михайлівський собор, Успенський собор, Видубецький та Кловський монастирі, Кирилівська церква. Кирилівська церква — найхарактерніша споруда XII ст. — це зразок, і хоч вона й була перебудована зовні у ХVIІ — ХVIІІ ст., все ж можна простежити її первісні форми (показати фото).

Михайлівський золотоверхий собор ( показати фото) був збудований в 1113 р., але в 1935 р. був зруйнований — планувалось будівництво великої урядової площі. Ця ганебна помилка була виправлена в кінці 1990-х років — собор було відновлено і ми знову можемо милуватись цією величною і прекрасною архітектурною спорудою.

У ХІV — ХVIІ ст. культурний центр переміститься на Захід до Галицько-Волинського князівства і архітектура того часу має свої особливості — це міцні, укріплені міста, замки, монастирі з високими мурами. Це зумовлено близькістю до країн Центральної Європи — наслідувались зразки Європейської архітектури (романський, готичний стилі).

Новим витком в розвитку архітектури став стиль українського бароко (ХVIІ — ХVIІІ ст). Слід зазначити, що в цей час було реставровано та перебудовано велику кількість пам’яток, тому риси бароко ми знаходимо в багатьох архітектурних спорудах. Найвідоміші зразки українського бароко — Андріївська церква та Марийський палац (архітектор Бартоломео Растреллі).

Для стилю бароко притаманне широке застосування декору — позолота, ліпні прикраси, фігурні карнизи, фронтони, — ці будівлі вражають вишуканістю, святковим виглядом.

Видатним архітектором того часу був Степан Ковнір (Кловський палац, так званий Жовнірський корпус та дзвіниці на Дальніх і Ближніх печерах Києво-Печерської лаври).

А великі дзвіниці Києво-Печерської лаври та собору св. Софії збудував майстер Шедель.

4. Для узагальнення знань учні розв’язують кросворд.

5. Підведення до творчої роботи.

А) Учні самостійно обирають зразок для рельєфного зображення — для цього в кожного на парті є планшет з зображенням декількох варіантів архітектурних пам’яток.

Б) Демонстрування планшету з учнівськими роботами — рельєфи фасадів різних архітектурних споруд.

В) Визначення вимог до творчої роботи:

- рівновага,

- цілісність композиції,

- пропорційність складових елементів,

- плановість зображення.

Послідовність виконання роботи.

1. Набирання основних мас в залежності від розміщення до глядача: ближчі — масивніші, віддалені — менші за масою.

2. Налічення конструктивних деталей: вікон, карнизів, фронтонів і т. п.

3. Робота над вирішенням деталей — форми вікон, куполів, виступів і т. д.

4. Виконання фактури, деталей оздоблення.

5. Самостійна робота учнів (під музичний супровід)

6. Підсумок уроку. Влаштування виставки робіт, їх обговорення, оцінювання.