Насамперед Тетяна - це цільна натура. Бєлінський так роз'ясняє: «Натура Тетяни не многосложна, але глибока й сильна. У Тетяні немає цих хворобливих протиріч, якими страждають занадто складні натури: Тетяна створена начебто вся з одного цільного шматка, без усяких домішок. Все життя її перейняте тією цілісністю, тією єдністю, що у світі мистецтва становить найвище достоїнство художнього твору. Жагуче закохана, проста сільська дівчина, потім світська дама, Тетяна у всіх положеннях свого життя завжди та сама». Її моральні правила тверді й постійні

  • Від природи вона обдарована
  • Уявою заколотним
  • Розумом і волею живий

У характері Тетяни є риси, які ріднять її й з Онєгіним, і з Ленским. В Онєгіні Пушкін підкреслює «не наслідувальну чудність», натура Тетяни вражає своєрідністю, самобутністю; Онєгін — «нелюдим», живе «анахоретом» (пустельником), Тетяна «у сім'ї своєї рідної здавалася дівчинкою чужий», самотньої вона почуває себе й у селі, і у вищому світлі. Розчарований у світському суспільстві й у суспільно-політичному житті, Онєгін упадає, у нудьгу й тугу. Незадоволеність навколишнім середовищем викликає й у Тетяни почуття туги. Так само як і Онєгін, Тетяна бачила й розуміла всю вульгарність і порожнечу не тільки садибного, але й московського й петербурзького дворянського суспільства

Але в ній є риси, що зближають її й з Ленским: мрійність, любов до приводі, романтична віра в передчуття й призначення. Подібно Ленскому, що «вірив, що душу рідна з'єднатися з ним повинна», Тетяна пише Онєгіну:

  • Те у вишнем призначено раді...
  • Те воля неба: я твоя;
  • Все життя моя була запорукою
  • Свиданья вірного з тобою...

Але при всій подібності окремих рис Тетяна глибше й Онєгіна й Ленского.

Залучають і її моральні якості: щиросердечна простота, щирість, безискусственность. Є в Тетяни й ще величезна перевага: Тетяна близька до національного й народного ґрунту. Уже самим ім'ям своєї героїні, розповсюдженим у той час головним чином у простому народі, Пушкін хоче підкреслити близькість Тетяни до народної маси. «Російська душою», по характеристиці поета, Тетяна любила рідну природу й народні звичаї. Через двірських дівчин і особливо через няньку вона познайомилася з народною поезією й полюбила її, Тетяна «думає про селян і допомагає бедним.

Своє життя вона хоче влаштувати не по звичаях, прийнятим у поміщицькому середовищі. Вона бажає сама вирішити свою долю, сама визначити свій життєвий шлях. Тетяна хоче сама обрати собі супутника життя. Вона не вибере собі в чоловіки ні Петушкова, ні Буянова або гусара Пихтина; вона мріє про таку людину, що вніс би в її життя високий зміст, був би схожий на героїв її улюблених романів. Такої людини, їй здалося, вона знайшла Вонегине.

Але Онєгін, хоча й «торкнуть був» листом Тетяни, не відповів на її любов. Мрії Тетяни про щастя звалилися. Її любов принесла їй одні страждання

Трагедія Тетяни була в тім, що їй зустрілася людина, що був «егоїстом», хоча й «страждаючим», «сумним диваком», що не міг внести в її життя того, про що вона мріяла. Через три роки Тетяна знову зустрілася з Онєгіним. До цього часу вона була вже замужем, стала світською дамою, княгинею, загальна повага» зустрічає він в «вищому світлі». Але як вона ставиться до розкоші, своїм успіхам і світлі?

Доля Тетяни трагична не менш, ніж доля Онєгіна, але трагедія її інша. Життя зламало, зіпсувала характер Онєгіна, перетворила його в «розумну непотрібність» (по вираженню Герцена). Характер Тетяни не змінився, хоча життя принесло їй одні страждання й вона не знайшла того, до чого прагнула своєю піднесеною ДУШЕЮ

Пушкін докладно розповідає про ті умови, під впливом яких сформувався характер Тетяни. Вона розділила захоплення дворянської інтелігенції модної в той час західноєвропейською сентиментальною й романтичною літературою. Але читання цієї літератури не відірвало її від рідного ґрунту, тому що набагато сильніше були ті впливи, які йшли від народу, від села, від сільської природи. Близькість до селян, сильний вплив няньки, прототипом якої поетові послужила чудесна Орися Родіонівна, виховували в Тетяні простоту, щирість, тверді основи моральності, вірність боргу й демократизм настрої

Якщо в Печорине й у багатьох героях романів Тургенєва ми побачимо Онєгіна наступному десятилітті, те Тетяна Ларіна починає собою галерею прекрасних образів російської жінки, морально бездоганної, вірної боргу, що ится глибоко змістовного життя. Такі Ольга Ильинская в романі Гончарова «Обломів», героїні тургеневских романів: Наталя з «Рудин», Олена з «Напередодні», дружини декабристів, оспівані Некрасовим