По тоні й суті своєї всі казки Пушкіна дуже різні. Досить зрівняти тільки що згадувану "Казку про царя Салтане" з "Казкою про попа й про працівника його Балді" (1830). Перша з них - добродушна, ласкава, друга - грубувата, досить тверда по своєму соціальному підґрунтю. Таке тут уже саме ім'я Балда. У Пушкіна воно не носить відтінку осудження, а вжито в первісному значенні.

По В. Далю: "балда - лісова кривулина, товсте кореневище, палиця, дрюк", тобто те, чим можна вдаряти, бити. І в поета, по забавному збігу написавшего свою казку в Болдіно, цій нижегородській глибинці, Балда дійсно до смерті вдаряє попа, позарившегося на даровщинку.

Крім викривального змісту, що далеко йде, Пушкін проникає тут у самий корінь "хитромудрої" народної кмітливості. Виконуючи завдання хазяїна, що замишляв погубити його, Балда витримує три змагання з бісом, якого спритно обдурює. Умова останнього із цих випробувань задає бісові сам Балда:

"Подивимося, яка в тебе сила.

Бачиш: там сива кобила?

Кобилу підніми-тка ти,

Так неси її полверсти..."

Бідненький біс

Під кобилу підліз,

Понатужився,

Понапружился,

Підняв кобилу, два кроки ступнув,

На третьому впав, ніжки простягнувся

А Балда йому: "Дурний ти, біс,

Куди ж ти за нами поліз?

И руками-те знести не смог,

А я, дивися, знесу проміж ніг".

Сіл Балда на кобилку верхи

Так версту проскакав, так що пил стовпом

Лексика й вільна сказовая манера викладу адекватна тут бунтарської спрямованості казки. Написано вона віршем раешника, що привело в захват Гоголя: "У Пушкіна казки зовсім росіяни. Одна писана навіть без розміру, тільки з римами й принадність неуявна" (Гоголь мав на увазі "Казку про попа...").

Настільки ж органічно в Пушкіна відтворення й будь-які інші ракурси народного життя - досить пригадати такі разноплановие речі, як "Казка про рибалку й рибку", повести "Трунар" і "Станційний доглядач", драма "Русалка", трагедія "Борис Годунов", роман "Капітанська дочка".