Мета: Продовжити знайомство школярів з видатною пам'яткою давньоруської літератури; охарактеризувати образи руських князів; дослідити наскрізну ідею патріотизму в «Слові...»; розвивати вміння грамотно викладати свої думки, робити висновки; формувати світогляд школярів; виховувати почуття поваги до історичного минулого.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності

III. Основний зміст уроку

1. Образи руських князів у творі 1.1. Князь Ігор. 1.1.1. Автор про свого героя.

У «Слові про похід Ігорів» багатих ідейний зміст переданий за допомогою системи яскравих художніх образів. Серед них найбільше уваги приділено князеві Ігорю.

Ігор Святославович для автора є втіленням князівських доблестей. Він мужній, сповнений «ратного духа». Жадоба «испити шеломомь Дону», почуття воїнської честі відтісняють страшне віщування — затемнення сонця. Справжній лицар, він ігнорує недобрі прикмети, вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон.

Коли Ігор із братом і його дружиною — «курянами»та іншими князями виступили в похід, через кілька днів сталося сонячне затемнення: «...и видь от него тьмою вся своя воя прикрьітьі». У давні часи це лиха прикмета, яка віщувало щось недобре. Але ж затемнень, можна сказати, було... два! Одне на небі, друге... в голові Ігоря: «Спал князю умь похоти и жалость Ему знаменіе заступи скусити Дону


Великого». Князеві самому захотілось розбити половців, розум поступився бажанню.

Ігор молодий, гарячий, відважний, але необачний. Він сміливо веде на ворога свої полки, не зважаючи на страшні віщування. У таких людей сильний розум програє в боротьбі з бажаннями. В взагалі чи була ця боротьба — розуму і бажання, боротьба, без якої духовна основа образу під сумнівом? Можна думати — була. Описуючи першу перемогу Ігоря над половцями, автор у підкреслено гіперболічних рисах показує її результати: руські воїни захопили стільки здобичі, що дорогими тканинами та одягом мостили болота. А Ігор із цієї здобичі взяв для себе тільки бойові знаки ворога.

Високе благородство Ігор виявляє під час вирішальної битви, коли він в розпалі бою «заворачает» полки на допомогу брату Всеволоду, що теж виступає лицарем.

Автор виявляє до Ігоря любов і симпатію, називає його соколом, сонцем. Коли Ігор потерпів поразку, печалиться вся природа, вся Русь. Розповідаючи про втечу і повернення Ігоря з полону, автор особливо виразно виявляє своє співчуття до нього. У творі контрастно стикаються дві антагоністичні сили, що виявляються в різних образах: Ігор — це «св'Ьт світлий», а Кончак «ч*крньій ворон»; напередодні битви «чрньїя тучя с моря идут, хотят покрьіти 4 солнца». Зате, коли Ігор повертається на Русь; знову «сонце свьтится на небесь».

І все ж в зображенні Ігоря виявляється двоїстість. Співчуваючи їм, пишаючись їхньою мужністю, сумуючи з приводу невдач, автор водночас засуджує егоїстичну вузько місцеву політику цього князя, міжусобиці, що підривали міць батьківщини, її благополуччя: «Се моє, а то моє же». Саме ця феодальна формула роздробленості лежить в основі поведінки і характеру Ігоря: вона привела його до того, що він пересів із князівського сідла в сідло рабське, загубив військо, і тоді застогнав «Кіев тугою, а Чернигов напастьми» і «тоска розлияся по Руской земли».

Невдалий похід Ігоря пояснюється не стільки його особистими якостями, скільки історичною обстановкою, зокрема панівними на той час забобонами феодального суспільства. За словами Д. С. Ли-хачова, «...сам по собі Ігор Святославович не поганий і не хороший: скоріше хороший ніж поганий, але його вчинки погані і це тому, що над ним тяжіють забобони феодального суспільства і хибні погляди епохи... Ігор Святославович — син епохи. Це «середній» князь свого часу: хороший, мужній, він у певній мірі любить вітчизну, але безрозсудний і недалекоглядний, більше турбується про свою честь, ніж про честь вітчизни». Гірка поразка Ігоря — це розплата за його егоїзм і самовпевненість.

Дорікання Ігореві є не тільки в «золотому слові» Святослава. Весь виклад подій побудований так, щоб підкреслити нерозумну політику


Новгород-сіверського князя, з'ясувати причини його невдачі, що полягають у княжих уособицях.

«Кожна людина має як позитивні, так і негативні риси характеру. Зважаючи на це, автор «Слова...» зобразив князя Ігоря не як людину-ідеал, а як звичайну людину — з її мужністю, безстрашністю і з життєвими вадами одночасно. Саме цим приваблює і автора, і читачів.

1.1.2. Орієнтований план щодо характеристики образу князя Ігоря.

1) Ігор Святославович — головний герой найдавнішої пам'ятки давньоруської літератури.

2) Портрет і зовнішність героя

3) Риси характеру князя:

А) мужність і відвага; б) рішучість і винахідливість; в) гордість і егоїзм; г) самовпевненість і честолюбство.

4) Поведінка Ігоря під час:

А) застережень природи; б) бою; в) перебування в полоні.

5) Князь Ігор — уособлення епохи свого часу.

1.1.3. Гра «Вільний мікрофон».

Учні стисло висловлюють власну думку, відповідаючи на питання: «Князь Ігор — позитивний чи негативний персонаж»?

1.1.4. Застосовуючи прийом «доміно», охарактеризувати позитивні та

негативні риси Ігоря Святославовича, після чого зробити висновок.

• За яких обставин ви вперше знайомитеся з князем Ігорем? Які ваші перші враження від цього персонажа?

• Як до Ігоря ставиться його військова дружина?

• Чим керується герой, вирушаючи в похід?

• Чому князя не лякає затемнення сонця?

• Яким чином виявляється благородство Ігоря під час бою?

• Як тримається герой у полоні?

• Дослідіть, як ставиться до свого героя автор «Слова...»

• Із чим пов'язана поразка князя Ігоря? Чи не свідчить це про невміле ведення військової справи героєм?

• У чому полягає виховне значення цього образу?

1.2. Князь Всеволод.

У «Слові...» відводиться також велике місце зображенню вчинків Всеволода — брата Ігоря. Автор явно симпатизує герою, бачить в ньому сміливого воїна, здатного постояти за рідну землю.


Всеволод — лицар до билинного богатиря. Як і до Ігоря, до Всеволода виявляє двоїстість. Підносячи його мужність, винахідливість, благородство, в той же час засуджує за безросудливість, необачність, егоїзм.

1.3. Князь Святослав.

Важливе місце у «Слові...» займає образ київського князя Святослава. Він замальовується як глава всієї Руської держави, який турбується про загальноруські інтереси. Це не тільки мудрий державний діяч і організатор ефективного захисту Вітчизни, й талановитий воєначальник, який в 1184 році зумів об'єднати Русь сили і розгромити половецьке військо. Слава про цю перемогу вийшла далеко за межі Русі.

Автор «Слова...» всіляко ідеалізує Святослава, оточує його ореа-лом слави, хоч насправді він не користувався особливим авторитетом на Русі. Високо підносячи Святослава Київського, перетворюючи його на шанованого патрона всіх руських князів, поет змальовує його як основного виразника загальноруської єдності, як втілення ідеї необхідності спільних дій проти половців. Ця патріотична ідея знайшла найсильніший вияв у «золотому слові» Святослава. Дорікаючи Ігореві і Всеволодові за їх необдуманий вчинок, Святослав сумує з приводу їх поразки, яка завдала багато горя усій Руській землі, скаржиться на те, що князі не хочуть допомагати йому у великій справі захисту рідної землі.

1.4. Образи інших руських князів у «Слові...».

Тут не можна не звернути уваги на те, що вони охарактеризовані хоч і стисло, але кожен по-своєму. Важливо також зазначити, що в цих образах (Роман Волинський, Рюрик Ростиславович, Всеволод Володимире-Суздальський, Ярослав Осмомисл Галицький та інші) автор «Слова...» підкреслює більше їх позитивні риси, ніж негативні. Він гіперболізує військові подвиги руських князів, їхню могутність і славу. Кожний із них має багато воїнів і зброї, так Всеволод Суздальський може Волгу веслами розкропити, а Дон шоломом випити, Ярослав Осмисл, батько Ярославни, сильніший від угорського короля. У цій гіперболізації автор передає свої мрії про сильну владу на Русі, про необхідність спільного захисту Руської землі.

2. Робота над текстом твору. Бесіда за питаннями:

• Як зреагував Ігор на складну ситуацію, в якій опинився його брат Всеволод? (Ігор полки завертає: Жаль-бо йому милого брата Всеволода)

• Чим закінчилася битва «на березі блискучої Каяли»? (Сватів напоїли І самі полягали За землю Руськую)

• Про що свідчать рядки з твору: «Никне трава жалощами, А дерево з тугою к землі приклонилась»?




• Кого звинувачували князі у своїй поразці? ( /Почали князі про ма-Леє — «се великое» — мовити І самі на себе крамолу кувати)

• Як сприйнялася поразка русичів на Батьківщині? {Жони руські заПлакали, мовлячи: «Уже нам своїх милих лад Ні мислію помислити, Ні думою здолати, Ні очима огледіти, А золота і срібла того не мало Загубити...»)

• Застосовуючи текст твору, опишіть страждання землі Руської від горя, яке її охопило. {Ізастогнав же, браття, Київ з тугою, А ЧерНігів напастьми. Тоска розлилася по Руській землі, Печаль буйна тече Серед землі Руської...)