Мета: глибше ознайомити учнів із життєвим та творчим

Шляхом Панаса Мирного, розкрити етапи творчості прозаїка, познайомити з основними його творами, їх жанровою й тематичною різноманітністю; роз­крити своєрідність композиції та багатоплановість сюжету роману, його проблематику; виховувати в учнів естетичну культуру.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрети Панаса Мирного та І. Білика, виставка творів, «Життя і творчість Панаса Мирного у фо­тографіях, ілюстраціях, документах: Альбом, укл. Є. Є. Радченко, О. І. Володарець.— К.: Радянська школа, 1984.— 160 с.; ілюстрація обкладинки пер­шого видання роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (Женева, 1880), текст твору.

Не Муза мій сон доглядала, А плач не давав мені спать! П. Мирний

ХІД УРОКУ

І. СприйняттяЙЗасвоєнняУчнямиНавчальногоМатеріалу

1. Слово вчителя

Чи випадково молодий чиновник Панас Рудченко вибрав собі псевдонім — Мирний? Що за цим криється? Якою особистістю був цей письменник?

Постановка проблемного питання

Перед вами портрет письменника. Мабуть, таким його запам’я­тав і полтавський лікар С. Мороз.


Високого зросту, трохи згорблений старик з похиленою вниз головою, зосереджений, вдумливий, привітний у розмові, добро­душний, скромний у повсякденному житті, глибокий гуморист — таким пригадується мені П. Мирний. Менш усього він говорив про свої прекрасні літературні твори. Складалося враження, що він на­віть намагався приховати свій великий письменницький талант.

Глибше зрозуміти життєві принципи та пріоритети письмен­ника допоможе він сам. Ось уривок з листа до свого видавця.

«…Коли мої твори що-небудь значать, мають яку-небудь вагу, то задля діла (справжнього діла) — вони одні тільки потрібні, а не моє ймення, котре, якщо наші нащадки признають, що його личить уславити, то знайдуть, як і чим. Самому ж себе услав­ляти — не приходиться, та й не личить».

Де ж витоки життєвих доріг письменника?

2. Випереджальне завдання — учнівські повідомлення (бажано з переглядом слайдів)

1-й учень. Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) наро­дився 13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового каз­начейства в місті Миргороді на Полтавщині.

(Слайд. Батьки Панаса Мирного — Яків Григорович і Тетяна Яківна Рудченки. Фото 60-х рр. ХІХ ст.)

Його батько Яків Григорович (1823–1890) працював спочатку канцеляристом, потім бухгалтером у повітовому казначействі, а переїхавши у 1857 р. в Гадяч,— повітовим казначеєм.

Мати майбутнього письменника Тетяна Яківна (1824–1910) походила з родини колезького регістратора Гординського.

2-й учень (Слайд О. Пчілки — зі спогадів). «Малий Панас, або як його звали тоді Афанасій, пригадується мені як хлопчик дуже тихої, лагідної вдачі, держався більше осторонь; сяде, бу­вало, собі над горою і дивиться на той широкий краєвид, що од-кривався йому з гори… (Слайд. Гадяч ІІ половини ХІХ ст.)

Ще зовсім юним хлопцем став П. Мирний записувати укра­їнські пісні, казки, прислів’я.

(Слайд. Будинок, у якому жив П. Рудченко з 1858 по 1865 р. в м. Гадячі. Фото початку ХХ ст.)

Записи в щоденнику за 1865 р. свідчать про прагнення юнака знайти відповіді на злободенні питання життя, показують його критичне ставлення до моралі, етики, релігії, різке незадоволення правовими порядками… Спостереження, роздуми, висновки, кри­тичні висловлювання юнака викристалізовуються під впливом життя, зокрема, передової літератури.


(Слайд. Молодий Панас Рудченко в садку 1863 р. Худ. В. Павлюченко та І. Паливода. Акварель. 1953)

1-й учень. Панас закінчив Гадяцьку повітову школу 1863 р., на цьому його шкільна освіта й закінчилась.

(Слайд. Будинок Гадяцького повітового училища, в якому на­вчався П. Рудченко. Сучасне фото.)

Але ж учитися він не перестав — навпаки, він ще з більшою наполегливістю здобував освіту самотужки, перечитував твори українських, російських та світових класиків.

(Слайд. Свідоцтво П. Рудченка про закінчення Гадяцького по­вітового училища, 1862)

2-й учень. Особливе значення для П. Мирного мав Т. Шев­ченко. У ньому він бачив високий взірець поета-борця, полум’яного патріота своєї батьківщини.

(Слайд. Сторінка з журналу «Основа» (1862), в якому вперше був надрукований вірш Т. Шевченка «А. О. Козачковському», з пам’ятками П. Рудченка).

3-й учень. П. Мирний дуже любив і російську мову, високо цінував й лексичне багатство, яскравість. Письменник часто сам писав російською мовою, цікавився російським фольклором, за­писував і вивчав російські народні пісні, казки тощо.

З великою любов’ю ставився Мирний до російської класич­ної літератури.

(Слайди:

Титульна сторінка творів О. Пушкіна з бібліотеки П. Руд­ченка.

Переклад поезії О. Пушкіна «Я пережив мої надії», зроблений П. Рудченком. Автограф.

Журнал «Современник», який систематично читав П. Руд­ченко.

Автографи перекладів творів російських поетів, зроблених П. Рудченком (Гоголь, Огарьов, Лермонтов)).

2-й учень. П. Мирний був блискучим і глибоким знавцем українського фольклору. Із самого початку свого шляху він ви­явив великий інтерес до народних пісень і дум, до переказів, приказок і прислів’їв, у яких відбились сила народу, його мрії і прагнення, висока й благородна мораль трудівників.

(Слайд. Титульна сторінка збірника прислів’їв та загадок М. Номиса — українського етнографа, фольклориста.)

За прикладом брата Івана Панас Мирний починає збирати й записувати зразки народної творчості.


(Слайд. Пісня про Устима Кармалюка, записана П. Рудчен­ком у Гадячі. Автограф.)

У 1874 р. П. Мирний бере участь у виданому І. Рудченком збірнику «Чумацькі народні пісні», де теж кілька пісень було опубліковано в його записах.

(Слайд.

Сторінка рукопису ранньої пори початкуючого письменника «Продана».

Сторінка рукописного українсько-російського словника, укла­деного П. Рудченком, 1863)

1-й учень. Уже перші спроби П. Мирного в галузі поезії й драматургії свідчать, як глибоко й широко брав письменник свою тему, як міцно він був пов’язаний із життям. Рання по­ема «Продана», незакінчена драма «Гнибіда» — твори, що так і лишилися в рукописах,— переконливе цьому свідчення. Це за­свідчують і перші друковані оповідання П. Мирного — «Лихий попутав» та «П’яниця». Ними відкрив собі письменник шлях до великої соціальної прози — той шлях, з якого він не сходив протягом свого всього творчого життя.

(Слайд. Титульна сторінка першого окремого видання П. Мир­ного «Лихий попутав». 1899)

2-й учень. У 1868-1872 рр. Мирний порушує широке коло тем. Він приступає до писання творів із життя покріпаченого селянства, про становище трудящих народних мас у порефор-мену добу, створює низку оповідань про багатостраждальну долю жінки. Розробляє нову в українській літературі тему з життя дрібного чиновництва, різночинної інтелігенції, відображає на­ростання протесту в масах проти всілякого гніту.

(Слайд. Сторінка оповідання «Народолюбець». Автограф.)

3-й учень. Зерном, із якого виріс роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» була розповідь сільського хлопчика-візника про відомого в кінці 60-х рр. ХІХ ст. на Полтавщині розбійника Ва­силя Гнидку. Цю розповідь П. Мирний детально передав у своєму подорожньому нарисі — «Подоріжжя од Полтави до Гадячого».

(Слайд. Хата В. Гнидки в селі Заїчинці Опишнянського по­віту Полтавської губернії. Фото. 1955)

Враження, що їх виніс Мирний з подорожі, були невідрад-ними, тяжкими. У житті трудящих народних мас письменник бачив економічну безвихідь, злидні, гніт, страждання, безпро­світну темноту.

(Слайд. Титульна сторінка рукопису роману братів Радчен-ків «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)


2-й учень. Твори П. Мирного відрізняються глибоким зна­нням економічних і суспільних відносин, побуту, психології лю­дей, широким відображенням суспільного й особистого життя персонажів, що їх без перебільшення можна назвати художньою енциклопедією українського села ІІ пол. ХІХ ст. Такої прози до П. Мирного не мала українська література. Головним героєм її є народ, точніше маса найбіднішого й найбільш пригнобле-нного населення.

1-й учень. Чим більше письменник замислювався над причи­нами злиденного існування селянської маси, тим чіткіше в нього з’являвся намір завдати по «великій реформі» та її провідниках концентрованого удару. Завдання це письменник здійснив у соці­альній повісті «Голодна воля», написаній на початку 80-х років ХІХ ст. і вперше надрукованій тільки в радянський час.

(Слайд. Репродукції картин. Одержують волю. Худ. П. Горо­бець. Олівець. 1949. Біля надбудованої хати. Худ. І. Філонов. Ву-гіль. 1955)

2-й учень. Серед творів, написаних Мирним, одним із най­визначніших є соціальна повість «Лихо давнє й сьогочасне».

Як і в низці попередніх творів, у цій повісті Мирний відтворює різні епохи, прагне здобути сутність історичних епох — кріпосної і пореформеної, усвідомити їх взаємозв’язок, їх якісні відміни, а головне, обидві епохи оцінити з народної точки зору.