Відомо, що цей переклад був любимо багатьма росіянами поетами, включаючи Пушкіна. Багато хто запам'ятовували його напам'ять, а деякі рядки цитували, начебто це був не переклад, а оригінальний добуток російської поезії. Саме він дотепер включається в антології російської поезії й неодноразово перевидавані збірники творів Жуковського

В 1839 р., під час поїздки в Англію й відвідування цвинтаря, зображеного Гріємо в його елегії (воно перебуває в селі Стоук Поуджиз, недалеко від Виндзора), Жуковський вирішив перевести елегію ще раз, якнайближче до оригіналу. Цей переклад був опублікований у журналі "Сучасник" у тому ж році, через 37 років після другого перекладу. Третій переклад значно точніше перекладу 1802 р., але розмір оригіналу (п'ятистопний ямб) замінений гекзаметром, рима відсутня, а строфічне членування знову зняте, як у першому перекладі:

Дзвін пізній кончину отшедшего дня

возвещает;

З тихим блеяньем бреде через поле втомлена череда;

Повільним кроком додому вертається орач,

заснулий

Мир уступаючи молчанью й мені.

Уж блідне околиця,

Помалу гублячись у мороці, і повітря наповнене

Весь тишиною врочистої: зрідка тільки

промчиться

Жук з усипительно-тяжким жужжаньем,

так ріг віддалений,

Сон наводячи на череди, порию невиразно пролунає;

Тільки з вершини тої пишно плющем прикрашеної

вежі

Жалібним лементом сова перед тихим місяцем

обвинувачує

Тих, хто, випадково зайшовши до її гробового житла,

Мир порушують її безмовного древнього царства.

Мимоволі дивуєшся тої скрупульозності, з якої Жуковський відтворює тут усе тропи й фігури мовлення, всі слова й образи (напр. - "The curfew tolls the knell of parting day - Дзвін пізній кончину отшедшего дня возвещает"; "The moping owl does to the moon complain - Жалібним лементом сова перед тихим місяцем обвинувачує..." і т.п.). Цього разу йому вдається в якімсь ступені передати поліфонію слова "darkness" ("And leaves the world to darkness and to me" - "...заснулий/Мир уступаючи молчанью й мені"). Семантично ємне слово "молчанье" може асоціюватися як з ніччю, так і зі смертю, про що свідчать численні поетичні контексти14. Зрівняєте із прямолінійним перекладом П. И. Голенищева-Кутузова, у якому передано лише одне, що лежить на поверхні, значення, без усякої спроби зберегти поліфонію: "Оставя міркувати мене в тьмі нічний". У цьому перекладі Жуковського є й інші достоїнства; багато картин природи й сільського життя тут поетичні й повні зачарування. Але досить несподіваної є його форма - використання гекзаметра замість п'ятистопного ямба. Це, звичайно, є найбільш спірним моментом

Можна зробити різні припущення щодо того, чому перекладач звернувся саме до цього розміру. Швидше за все, лише такий тристопний розмір, при якому рядок нараховує 17 складів (замість 10 в оригіналі) дозволив йому вмістити все лексичне й образне багатство англійського вірша у свій переклад: адже росіяни слова в середньому длиннее англійські. Однак можна взяти до уваги також і те, що, по визначенню, грецьке "elegeia" - це добуток, написаний двустишиями, що складаються з гекзаметра й пентаметра. Може бути, зіграло свою роль і те, що Жуковський готувався перекладати "Одиссею" Гомера: у його голові звучали гекзаметри. Як би те не було, стих вийшов архаїчним і важким. Відсутність рими й достаток стихових переносів розмиває чітку структуру вірша Гріючи. Іноді число текучих рядків, що випливають одна за іншою, досягає 9, що рідко зустрічається навіть у наслідуваннях античної поезії

Невідомо, як сприйняли сучасники Жуковського третій переклад. Ясно одне: він не витримав випробування часом і зараз відомий лише деяким фахівцям-філологам. І відбулося це в першу чергу тому, що Жуковський наділив його у форму, далеку оригіналу й зухвалу в наших сучасників цілком певні асоціації. У російського читача гекзаметр асоціюється з перекладами античної поезії або з її стилизациями, але вуж ніяк не з англійською сентиментальною поезією. Уже перші рядки цього перекладу викликають у пам'яті переклади античного епосу, наприклад "Одиссеи" або "Илиади" Гомера. Потрапивши в інший філологічний контекст, переклад уже не ототожнюється в нашій свідомості ні із Гріємо, ні з англійською поезією XVIII в. Ритм перекладу не тільки дезорієнтує читача, із-за нього порушується гармонія форми й змісту, що особливо важливий у поетичному добутку

У зв'язку з тією роллю, що грає ритмічна організація вірша при перекладі, доречно привести ще один приклад, правда з іншої області, з області пародій. Він також має відношення до Жуковського. Із другої половини XVIII в. особливий вплив на європейську літературу зробила англо-шотландська балада. Жанр балади одержав розвиток в англійських (В. Скотт, Р. Бернс, С. Кольридж) і німецьких (Ф. Шиллер, И. Ґете, Г. Гейне) романтиків. Відомо, що жанр балади, запозичений у західноєвропейських поетів, одержав поширення й у росіянці поезії

Сюжети балад досить драматичні: це нещасна любов, зрадництво, кривава помста, героїчні подвиги в битвах з ворогами. Для більшості балад характерна трагічна розв'язка, часто під впливом дії надприродної сили. Традиційно англійські балади писалися так званим баладним розміром: чотиривіршами із чергуванням четирехударних і трехударних рядків (найчастіше у вигляді чотиристопного й тристопного ямба) і схемою римування abcb. Такий ритмічний малюнок характерний як для народних, так і для літературних балад. Наприклад:

There are twelve months in all the year,

As I hear many men say,

But the merriest month in all the year

Is the merry month of May.

("Robin Hood Rescuing Three Squires")

The fair breeze blew, the white foam flew,

The furrow followed free:

We were the first that ever burst

Into that silent sea.

Жуковський, перекладаючи балади англійських і німецьких поетів, використовує по більшій частині трискладові розміри й майже завжди дотримується чергування рядків з різною кількістю стоп