Мета:поглибити знання з теорії літератури про лірику, дати поняття про байронічного героя; навчати вдумливого читання ліричних творів; розвивати творчі здібності, уміння аналізувати; виховувати любов до прекрасного. портрет Байрона. проблемний урок з елементами дослідницької роботи.

ХІД УРОКУ

І. актуалізація опорних знань

1. Колективна робота Записи у зошити

Основні періоди творчості Байрона

1. 1807–1809 рр.— лірична збірка «Години дозвілля».

II. 1809–1817 рр.— поеми «Паломництво Чайльд Гарольда»,

Східні поеми, «Єврейські мелодії» (цикл — 23 вірші — любовна лі

Рика).

III. 1817–1824 рр.— поеми, роман у віршах. «Дон жуан» —

Найбільший за обсягом і значенням твір.

2. Складання сенканів

Байрон,

Самотній, романтичний, Віршував, кохав, боровся, Слава, переплетена з образами, Птах.

ІІ. робота над темою уроку

1. Теорія літератури

Лірика — один із трьох жанрів літератури. Особливість лірики — дійсність зображується через змалювання почуттів, переживань, думок ліричного героя. лірика поділяється на:

• громадянську (суспільно-політичну) — роздуми поета про суспільне життя;

• філософську — роздуми про сенс людського буття;

• пейзажну — роздуми, навіяні природою;

• інтимна — роздуми і почуття, пов’язані з дружбою та коханням. Станси — різновид лірики, поезія-роздум, у кожній строфі

Якої висловлюється певна думка або спостереження.

2. Виразне читання учнями поезій Байрона та коментарі

Учителя до них

Мій дух, як ніч. О, грай скоріш: Я ще вчуваю арфи глас.

Нехай воркує жалібніш і тішить слух в останій час. Як ще надія в серці спить, її розбудить любий спів. Як є сльоза — вона збіжить, Поки мій мозок не згорів. але суворо й смутно грай, Додай жалю в свій перший звук. Молю тебе, заплакать дай. Бо розпадеться серце з мук. Воно в собі терпить давно, Вже в йому вщерть тяжких образ; Як не поможе спів, воно Від мук страшних порветься враз. (Переклад В. Самійленка)

Учитель. Усіх, хто спілкувався з Байроном, підкоряло не лише його чуття прекрасного, але й гостре почуття справедливості. «його очі — це розкрита брама сонця, вони створені зі світла і для світла»,— писав один із його сучасників. Та у своїй душі поетові розібратись було важко: занадто багато гнітючих дум та запитань без відповідей переповнювали її.

ПрОМеТей

Титане! Ув очах твоїх Відбилось горе і тривоги Земних житців, що гнівні боги Погордно зневажали їх. а що ж за те дістав, Титане? лиш скелю, коршака й кайдани, Німе страждання, вічний бран, Нестерпний біль роздертих ран, Що Духа гордому уймає… Ти стогін, роджений одчаєм, Душив у грудях, щоб той звук Не виказав таємних мук, Знімівши на устах, аж доки Наглядач неба відлетить, Щоб мук агонії й на мить Боги не вгледіли жорстокі. Ти боротьбу обрав, Титане, В двобої волі і страждань, Прийняв ти муки без вагань; а небо мстиве, невблаганне, і Доля зла — тиран глухий —

    і дух Ненависті, який істот собі на втіху творить. і сам їх нищить, сам їх морить, Дали тобі безсмертя в дар. Та навіть ця найважча з кар Твоєї долі не зламала. Змогла добитись лиш проклять лють Громовладцева од тебе Та що йому готує небо, Ти, віщий, не хотів сказать, Хоч погляд твій сказав немало: В нім вирок прозвучав, як грім, і каяттям палив гірким, Гнітив страхом, аж у правиці Тремтіли в гніві блискавиці. У тому твій небесний гріх, Що людям зменшив ти страждання, Що світлом розуму й пізнання На боротьбу озброїв їх. Хай доля зла тебе скувала, Та виклик твій, борня зухвала, Завзяття вогняне твоє, Твій гордий дух і непокора, Що їх і небо не поборе, Для смертних прикладом стає. Ти людству освітив дороги, Ти — символ віри і тепла. Як ти, сини людські — півбоги, Струмок ясного джерела. Хай і провидить люд достоту Нужденний пай свій: і скорботу, і горе, і борні тягар, і долю невідкличних мар,— Та дух бунтарства — не покути — Найважчі розбиває пута, і волі людської снага, У муках зрощена, в одчаї. Надії й віри не страчає, Тріумфом виклик зустрічає і владно смерть перемага! (Переклад Д. Паламарчука)

Учитель. Прометеївська тема народолюбства і нескореності, безстрашної боротьби за свободу, за людину у творчості Байрона звучить могутнім акордом. У вірші «Прометей» звеличується подвиг того, хто «людству освітив дороги». Сам поет, як і оспіваний ним у багатьох творах титан-богоборець, завжди прагнув бути там, де здіймався стяг боротьби за свободу людини.

Учитель. Вірш «Спомин» можна вважати зразком поетичної недомовленості, за якою приховані причини суму автора. Поетичний світ Байрона багатий і просторий. разом з тим «загублений рай», загублені надії і сподівання, загублений абсолют людського щастя — це внутрішня тема лірики поета.

    Коли сниться мені, що ти любиш мене, Ти на сон мій не гнівайся, люба,— Тільки в мріях я маю те щастя ясне, Кожний ранок — оплакана згуба. любий сон! Забери собі силу мою, а мені дай безсилля розкішне, Може, знов, як в ту ніч, буду я у раю, Ох, яке ж то життя буде пишне! Смерть і сон, кажуть люди, то браття рідні, Сон єсть образ мовчазної смерті, Коли смерть може дать кращий рай, ніж у сні, То я прагну скоріше умерти. Ох, не хмур, моя мила, брівок лагідних, Не гадай, що я надто щасливий. Коли грішний був сон,— я спокутував гріх: Зник без сліду мій сон чарівливий… Хоч я бачив, кохана, твій усміх у сні, Не карай ти мене за примари! (Переклад Д. Паламарчука)

Учитель. У вірші відсутня поетика глухих емоцій, узагальнених особистостей і узагальнених положень. У них домінує емоційно-експресивне начало. лірика стає пізнанням душі і особистості тих, до кого вона звернена, відкриваються і адресат, і автор. Ми відчуваємо, хто такий сам поет, що він відчуває до героїні, що вона несе йому.

III. Рефлексія

Колективна робота

А) Формулювання визначення та характерних рис

Байронічного героя (запис у зошити)

Байронічний герой — людина романтична за характером. Характерні риси байронічного героя:

• гостре сприйняття недосконалості навколишнього світу;

• благородство душі;

• глибина і сила почуття;

• підкреслене почуття вищості, зневага до людей;

• самотність.

Б) Особливості любовної та політичної лірики Байрона

(запис у зошити)

Загальні особливості лірики Байрона

• Яскраво виражене суб’єктивне (особисте) начало (автобіографічна канва творів або опосередкована розповідь про себе).

• Страдницька душа ліричного героя.

• Джерело страждань ліричного героя — недосконалість життя.

• Загадковість, недоговореність, внутрішня енергія поезії.

• Порушення традиційних форм поезії: обірваний на середині рядок; залучення слів із побутової лексики; різний ритм, розмір, довжина рядків, строф; створення нового поетичного жанру — стансів, «віршів на випадок» (вірш, написаний з якогось певного приводу чи звернений до конкретного адресата); написання поезії у вигляді внутрішнього монологу поета.

IV. Домашнє завдання

Випереджувальне завдання для 3–4 учнів — повторити із теорії літератури поняття «поема»; із історії — відомості про івана Мазепу; для всіх учнів — прочитати поему Байрона «Мазепа».