Мета: повторити відомості про романтизм; продовжити знайомство із найвидатнішими представниками цього напрямку; розвивати читацький інтерес учнів, розвивати творче мислення; виховувати вдумливого читача, повагу до духовних надбань людства; познайомити учнів із життям і творчістю Генріха Гейне. Обладнання: портрети Генріха Гейне, репродукції картин ХVііі ст. із зображенням німецьких пейзажів, Дюссельдорфа, таблиця, гроно на тему «романтизм». Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі умінь та навичок.

Кожна людина — це світ, який

З нами народжується і з нами

Вмирає; під кожною могильною

Плитою лежить всесвітня історія.

Г. Гейне

Бог мене простить, це його ремесло. Передсмертні слова Г. Гейне

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань

1. Колективне гронування на тему «романтизм»

Учні по черзі виходять до дошки і записують по одному терміну щодо запропонованої теми, стисло його коментують, паралельно ведеться робота в зошитах.

2. Повторення

З чим у вас асоціюється слово «романтизм»? (асоціація із Середніми віками, коли в літературі був популярним жанр рицарського роману.)

Що ви знаєте про романтизм як напрям мистецтва? (романтизм — напрям у літературі та мистецтві першої чверті ХіХ ст., для якого є характерним зображення ідеальних героїв і високих почуттів.)

У чому полягає суть романтизму? (У зображенні незвичайної людини в незвичайних обставинах)

Що є витоками, першоосновою творів романтиків? (Усна народна творчість, легенди, розповіді. романтики намагались створювати свою національну культуру, їх цікавила історія рідної країни.)

Укажіть найвизначніші досягнення романтиків у літературі. (Створення нових жанрів: роману, поеми та ліричної поезії) Назвіть найвідоміших письменників, імена яких пов’язані з романтизмом. (В. Скотт, ж. Санд, В. Гюго, е. Гофман, Ф. Купер, е. По, Дж. Байрон, Г. Гейне, а. Міцкевич, П. Шеллі, Ш. Петефі)

II. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Серед згаданих імен поетів-романтиків ви вказали ім’я Генріха Гейне, який одного разу порівняв своє серце з дивовижною тропічною квіткою, яка розквітає один раз на сто років. і дійсно, відомий німецький поет, яскравий талант якого розквітнув на початку ХіХ ст., є визначним майстром світового рівня. Саме про нього та його творчість ми говоритимемо на найближчих уроках.

III. робота над темою уроку

1. Заповнення першої колонки таблиці для порівняння первинних і вторинних знань (у сильних класах — «таблиця ЗХВ»)

Тема «Генріх Гейне»

2. Посилена лекція. Заповнення другої колонки таблиці

Відомості про життя та творчість Г. Гейне

Німецький поет, прозаїк, есеїст Крістіан йоганн Генріх Гейне народився 13 грудня 1797 року в родині єврейського торговця Сам-сона Гейне й Бетті Ван Гельдерн у місті Дюссельдорфі, на рейні. Довга суперечка про рік народження остаточно не розв’язана ще й сьогодні. Сам Гейне, особливо наприкінці свого життя, наполегливо і неодноразово заявляв, що народився 13 грудня 1799 року, але це твердження викликає законні сумніви. цілком імовірно, що він з’явився на світ двома роками раніше.

Генріх був старшим сином у єврейській родині зі скромним достатком. його батько працював провіантмейстером у ганноверській армії, потім оселився в Дюссельдорфі й оженився на дочці лікаря. Він був добродушною, скромною, інтелектуально не розвинутою людиною. Мати була більш освіченою. Свого старшого сина вона хотіла бачити практичною людиною, відтак його бажання стати поетом вважала хибним.

Рейнська область була економічно більш розвиненою, ніж інші. Тут уже 1805 року з приходом французьких військ були скасовані феодальні повинності й уведене більш прогресивне законодавство.

Наступний рік Гейне провів у конторі багатого банкіра у Франкфурті-на-Майні. 1816 року Генріх продовжив заняття комерцією у Гамбурзі в торговій фірмі дядька — мільйонера Соломона Гейне.

Перші вірші Гейне були надруковані 1817 року в журналі «Гамбурзький страж» і були відгуком на перше нерозділене кохання до кузини амалії. На кошти дядька 1819 року Генріх вступив до Боннського університету, звідки 1820 року переїхав до Геттінген-ського університету, але змушений був полишити його у зв’язку з участю в дуелі. Він вивчав юридичні науки, філософію, літературу. 1821 року вступив до Берлінського університету, де слухав лекції філософа Гегеля, одного з найосвіченіших людей свого часу. Пізніше Гейне виступив з глибоким аналізом німецьких філософських систем. У грудні 1824 року Генріх повертається до Геттін-генського університету. У цьому ж році його приймають у будинку Ґете у Веймарі. 1825 року Гейне отримав у Геттінгенському університеті ступінь доктора права, а напередодні прийняв лютеранство. Потім він багато подорожує, відвідуючи англію, італію. Враження від цих поїздок відбились у його дорожніх нарисах. Під час літнього відпочинку Гейне прочитав у газетах про липневу революцію, що підштовхнуло його поїхати до Франції.

Гейне прибув до Парижа 14 травня 1831 року. Усе подальше життя поета пройшло в столиці Франції. До Німеччини він боявся повертатися, адже йому загрожував арешт за гострі політичні твори. Упродовж життя Гейне побував у Німеччині двічі, щоб відвідати матір й улаштувати справи з видавцем (1844). У подальшому поїздки до Німеччини були неможливими через стан здоров’я: поет не міг рухатися через параліч спинного мозку. У травні 1848 року він востаннє вийшов з дому, щоб відвідати лувр. решту років, які він називав «матрацною могилою», він був прикутий до ліжка. Один з друзів розповідав: «Він лежав, простягнувшись на залізному ліжку, і міг трохи піднятися за допомогою спеціальних пристосувань. Десять грубих шнурів звисали зі стелі над ним, щоб йому було зручно вхопитися за них, коли він бажав підсунутися або змінити положення. Найважче було дивитися на те, як колись прекрасне обличчя із бездоганно правильними рисами було спотворене виснаженням та свинцевою блідістю». Біля Гейне постійно перебувала дружина Матільда.

Гідною подиву видається працездатність поета протягом цих важких років. ледь чутно, пошепки (губи та язик уже його не слухалися) диктував Гейне свою прозу, пронизану язичницькою повнотою почуттів, іскристими веселощами та іронією. Проживаючи в Парижі, Генріх Гейне зустрічався з багатьма видатними людьми: Оноре де Бальзаком, жорж Санд, Гансом Крістіаном андерсеном, ріхардом Вагнером, Карлом Марксом та Фердинандом лассалем.

Незадовго до смерті раптово спалахнула в ньому любов до Каміл-ли Сельден, яку він обезсмертив у декількох віршах під ім’ям «мушки». Переживаючи нестерпні фізичні страждання, поет болісно доживав останні дні. Ще 13 лютого 1856 року він писав свої мемуари; 16-го після обіду сказав: «Папір і олівець»,— але то були останні його слова, почалася агонія. 17 лютого 1856 року Гейне не стало. Він похований на Монмартрському цвинтарі, згідно із заповітом — без релігійних обрядів і промов. За труною йшли друзі поета — письменники, журналісти; над могилою його дружина поставила пам’ятник, на плиті якого вирізані всього два слова: «Henri Heine».

«це один з найвидатніших людей Німеччини»,— сказав про Гейне Ференц ліст.

(Учні (за вибором учителя) зачитують зроблені у таблицю записи.)

3. Огляд творчості Генріха Гейне. «Книга пісень»

Учитель. ліричні вірші раннього періоду творчості Гейне склали цілу книгу — «Книга пісень» (1827). ця поетична збірка принесла йому визнання в Німеччині, а згодом і в усьому світі. За життя автора вона видавалась 13 разів; багато віршів були покладені на музику р. Шуманом, Ф. Шубертом, й. Брамсом, П. Чайков-ським, р. Штраусом, е. Грігом та ін. історія переживань ліричного героя образно передає світосприйняття молодого поета, який перебуває у глибокому розладі з навколишнім середовищем. Зміст перших циклів «Книги пісень» не вичерпується нещасною любов’ю поета до багатої гамбурзької родички. Тема нерозділеного кохання в «Книзі пісень» слугує лише поетичним вираженням трагічної самотності героя у світі. ці настрої посилює романтичний образ самотньої сосни, відомий російському читачеві за знаменитим перекладом М. лермонтова. Якщо перші цикли «Книги пісень» написані за традицією німецької романтичної лірики, то згодом своєрідність поетичного таланту Гейне постала з усією яскравістю. Він уміє химерно поєднувати романтичні сни з точністю і ясністю реалістичної деталі. Він майстерно користується іронією як засобом викриття незбутніх ілюзій, вигадок, але знову й знову повертається до романтичних образів. Значний вплив на поетичну творчість Гейне справила німецька народна пісня, на зразках якої він учився майстерності безпосереднього, щирого зображення почуттів.