Освітньо-виховна мета: За допомогою фотографій, листів, документів простежити шлях формування виняткової особистості; розвивати вміння «створювати себе самого»; через особистість Й.-В. Ґете зацікавити учнів його творчістю.

Обладнання: 3 набору картин «Музей Й.-В. Ґете у Вей-марі» використати:

Портрет Й.-В. Ґете;

Веймар, пам'ятник Й.-В. Ґете і Ф. Шиллеру перед Німецьким національним театром;

Веймар, житловий будинок Ґете;

Веймар, робоча кімната Ґете;

Веймар, бібліотека Ґете;

Веймар, спальня Ґете;

Веймар, заміський будинок Ґете, робочий кабінет.

Виставка творів Ґете та досліджень про нього.

Завдання для творчої групи: Один учень відповідає за оформлення класу (портрет, дати, тема уроку, епіграф, слова для словникової роботи); другий — за виставку ілюстрацій «Музей Й.-В. Ґете у Веймарі»; третій — за книжкову виставку.

До уроку всі учні опрацьовують статтю «Життєвий і творчий шлях Й.-В. Ґете» в підручнику Б. Шалагінова «Зарубіжна література» (с. 153 — 156).

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Епіграф: Лиш той життя і волі гідний,

Хто б'ється день У День за них.

Й.-В. Ґете Ланцюжок навчальних ситуацій:

1. Слово вчителя.

2. Словникова робота.

3. Уявна подорож до музею Й.-В. Ґете у Веймарі.

4. Висновки про «побачене».

5. Домашнє завдання. Тези навчальних ситуацій.

1. Учитель, демонструючи репродукцій картини № 4 -робоча Кімната Ґете, повідомляє: Серпень і§зі року. В невеличкому німецькому містечку Веймарі, у Власному будинку, за робочим столом, на дерев'яному стільці сидить старий сивий^ чоловік. Але роки не згасили вогню його душі, блиску очей, свіТлих думок. Він пише:

... Служить цій справі заповітній — Це верх премудрощів земних: Лиш той життя і волі гідний, Хто б'ється день у день за них. Нехай же він, і молоде й старе, Життєві блага з бою тут бере. Коли ж побачив, що стою З народом вільним в вільному Краю Тоді гукнув би до хвилини:

Ніяка вічність не поглине Мої діла, мої труди! Провидячи те щасне майбуття, Вкушаю я найвищу мить життя...

Приміщення № 1. Поетичний твір ^Фауст» — справа всього життя.

Над головним своїм творінням Й.-В. Ґете працював шістдесят років. Видання «Фауста» багатьма мовами, фото та ілюстрації доводять визнання твору в усьому світі. У зібраних тут документах розкриваються основні етапи його написання. Особливу увагу привертають уривки з тексту, проілюстровані малюнками самого Й.-В. Ґете.

Приміщення № 2. Особистість — природа — поезія. Молодий Ґете.

Експонати цього залу розповідають про дитинство та юність поета, проведені у Франкфурті, його навчання в Лейпцигу, життя у Штрасбурзі, де Й.-В. Ґете закінчив навчання й познайомився з Й.-Г. Гердером. Звернувшись до відомих віршів про природу, написаних поетом у Лейпцигу та Штрасбурзі, можна простежити зміни в його світогляді, що позначилися на ліриці.

Приміщення № 3. Тема емансипації в поетичних творах. Роки у Франкфурті.

Ода «Прометей» представлена тут у взаємозв'язку з міфом про титана, який довіку став для людства символом прагнення до волі й творчості.

Роман «Страждання молодого Вертера» був не лише першим загальновизнаним твором Й.-В. Ґете, а й окреслив новий напрям європейського роману. Тоді ж поет, намагаючись створити національний героїчний характер, пише драму «Гец фон Беоліхінген».

И.-В. Ґете — активний учасник літературної групи «Буря і натиск», один з постійних рецензентів ЇЇ друкованого органу «Франкфуртський вчений вісник».

Приміщення № 4. Практична діяльність. Перші десять років у Веймарі.

7 Листопада 1775 року Й.-В. Ґете переїздить до столиці герцогства Саксен-Веймар-Ейзенах, де мешкало 6000 жителів. Згодом він, обійнявши тут високу посаду, брав участь у розв'язанні майже всіх державних справ.

Матеріали залу розкривають адміністративну діяльність митця, коло його спілкування.

Приміщення № 5. Один день із життя Й.-В. Ґете.

Цю кімнату присвячено лише одному дню з життя генія — 1 лютого 1779 року. Експозиція розкриває не лише практичну діяльність Й.-В. Ґете, а й невдоволення митця мізерністю досягнутого. Гіркі нотатки щодо реального стану герцогства в щоденнику поета свідчать про загострення душевної кризи, виходом з якої стала втеча до Італії.

Приміщення № 6. Самовідданість і нова орієнтація. Й. - В. Ґете в Італії.

З серпня 1786 до травня 1788 року Й.-В. Ґете живе в Італії -- у Римі. Його захоплюють чарівний південний пейзаж, пам'ятки античності та Відродження. Поет спостерігає природні феномени, вивчає життя італійського народу. Саме в Італії Й.-В. Ґете переробив і завершив чимало своїх поезій, бо тут знову відчув себе художником-творцем.

Приміщення № 7. Поетична праця. Роки товаришування з Ф. Шиллєром.

Згодом поет назвав цей час «щасливою подією, яка перевершила всі його сподівання й надії».

Основні експонати цього залу присвячено дебатам, які точилися в майстернях обох класиків, зокрема — навколо балади. Й.-В. Ґете серйозно зацікавився образотворчим мистецтвом.

Приміщення № 8, 9- Програма та реальність. Й.-В. Ґете Керівник театру у Веймарі.

З 1791 по 1817 рік у театрі було поставлено 600 п'єс, які дістали визнання в багатьох землях Німеччини. Саме на сцені його театру відбулися прем'єри Шиллерових п'єс: «Валлен-штейн», «Марія Стюарт», «Мессінська наречена», «Вільгельм Телль».

Приміщення № 10. Спостереження Експеременту-вання Опис. Й.-В. Ґете Природознавець.

У цьому залі виставлено предмети й документи, що свідчать про наукові дослідження поета.

Приміщення № 11. Й. - В. Ґете в контексті національної літератури (кінець XIX Початок XX Ст.).

У цьому залі представлено літературні течії, напрями, що існували в Німеччині на той час. Експонати розповідають про співпрацю й стосунки поета з книговидавцями, редакторами журналів, альманахів.

Приміщення № 12. Поет та історія. Автобіографічний твір.

Й.-В. Ґете сам зауважував, що з роками «стає історією». Будучи свідком багатьох визначних історичних подій, він чимало пережив та переосмислив.

Приміщення № 13. Нація і людство. Й.-В. Ґете і світова література.

На таких зразках, як «Західно-східний диван», та перекладах розкривається ставлення Й.-В. Ґете до світової літератури. Він вивчав твори античності та європейського Ренесансу, східну поезію, фольклор різних народів; чимало розмірковував про вселюдський духовний поступ, дружив з багатьма культурними діячами.

Приміщення № 14. Підсумки багаторічної творчості. Проблематика поеми «Фауст», її II Частина.

Матеріали останнього залу розкривають зв'язок творчості Й.-В. Ґете з найболючішими і найсуттєвішими проблемами людини та суспільства, виявляють місце останніх частин «Фа-уста» в духовній еволюції митця. Як заповіт великого генія звучать слова Фауста: «Піде вперед, посеред мук і щастя...».

4. Ще за життя Й.-В. Ґете його будинок став своєрідним

музеєм. З усіх кінців Європи надходили до нього книжки,

газети, листи. Щоб побачити й почути старійшину європей

ської літератури, сюди приїздили В. Жуковський і О. Кіпрен-

ський, А.-М. Ампер і Г. Гейне, А. Міцкевич, В. Теккерей та ба

гато інших.

Й.-В. Ґете цікавився всіма сферами людського буття. Літературою ж опікувався найбільше. Він захоплювався В. Шекс-піром, Дж. Байроном і О. Пушкіним (останньому на згадку подарував своє перо), вірив у велике майбутнє Стендаля та П. Меріме, читав В. Скотта, П.-Ж. Беранже та ін. Важко навіть уявити, скільки книжок прочитав за життя поет. Лише в його домашній бібліотеці понад 10 тисяч видань.

Ви також маєте змогу прилучитися до шанувальників славетного поета, відкриваючи для себе його безсмертний твір — «Фауст».

Ще Плутарх наголошував: «Сила мови полягає в умінні виразити багато в небагатьох словах». Один із перших у світі мислителів-діалектиків, який залишився в історії втіленням ідеального мудреця, Со-крат найголовнішим методом викладання вважав ЕвристичНу бесіду. Це підтверджує і його вислів, який дійшов до нас із сивої давнини і залишається актуальним у сьогоденні. Мовна культура людини визнана пріоритетною складовою її загальної культури.

Великі можливості для розвитку як усного, так і писемного мовлення учнів відкриваються не лише на уроках рідної мови та літератури. Твори світової класики в школах України вивчають у перекладах. Залучаючи у шкільний курс «Зарубіжної літератури» твори в найкращих українських перекладах, ми надаємо можливість учням опанувати саме нормативну літературну мову, звільняючись від суржику, арго, діалектизмів тощо. На уроках зарубіжної літератури відкриваються необмежені можливості розв'язання проблеми розвитку мовленнєвої діяльності учнів. Але для цього необхідно:

— щоб у шкільні програми із зарубіжної літератури потрапили твори у кращих перекладах визнаних вітчизняних майстрів слова;