В 1839 році була опублікована повість Лермонтова «Бэла», а потім «Тамань» і «Фаталіст». В 1840 році ці три повісті вийшли як глави роману «Герой нашого часу», а потім світло побачило весь роман у цілому. Первісний добуток називалося «Один з героїв нашого століття». Видання 1841 року було доповнено загальною передмовою, у якому письменник відповідав критикам, що затверджували, що Печорин порочне явища, нетипове для російського життя, неварта пародія на молодь Росії

Ця передмова й передмова до «Журналу Печорина» відіграють важливу роль у добутку, максимально виявляючи авторську позицію, і дають ключ до розгадки лермонтовского методу пізнання дійсності. Це перший досвід критичного тлумачення свого добутку самим автором. Становлення поетики роману відбувалося по шляху розвитку трьох найважливіших художніх початків: просторової структури оповідання, психологічних мотивувань і подолання одномірності системи образів. На визначальну роль першого з них указав ще Бєлінський: «Роман не можна читати не в тім порядку, у якому розташував його автор». Освоївши й вивчивши художній досвід європейських і російських письменників, в «Герої нашого часу» Лермонтов розробляв практично всі свої ключові теми, проблеми, образи («Мцири», «Маскарад», «Дума», «Княгиня Лиговская»).

Подібна композиція дозволяє домогтися такого сприйняття лермонтовской прози, коли те саме подія читач бачить очами Печорина і його оточення, що дає можливість авторові, у порушення романтичної поетики, не ототожнювати себе з жодним з діючих осіб. Для досягнення цього ефекту Лермонтов звертається до складної гри жанрами: «Бэла» шляховий нарис і повість, спочатку іронічно стилізована під романтичні повісті й поеми. «Князівна Мері» сатиричний нарис вдач суспільства, авантюрно-любовна й світська повість. «Фаталіст» містичне оповідання про фатальний постріл і замальовка станичного побуту. «Тамань» шляховий нарис, наповнений натяками на таємничі повісті романтиків. Таким чином, романтичні повісті переміняються реалістичними й навпаки.

На відміну від традиційного для європейської літератури тієї епохи прийому, в «Герої нашого часу» циклізація раніше самостійних повістей у більше складну художню єдність відбулася не навколо оповідача, а навколо послідовно, що розкривається образа, центрального героя (Печорина). Роман Лермонтова перший у російській літературі «аналітичний» роман, у центрі якого не біографія людини, а саме особистість, його щиросердечне й розумове життя. Цей художній психологізм є наслідком епохи (реакція на повстання декабристів). Письменник підкреслює, що час героїчних діячів пройшло, людина прагне замкнути у власному світі й поринає в постійний самоаналіз. Тому література звертається до внутрішнього миру людини. «Герой нашого часу» абсолютно новий тип роману в російській літературі, що сполучить елементи нравоописательного, авантюрно-пригодницького, детективного, психологічного, філософського роману

У повісті «Бэла» описані побут і вдачі кавказьких народів, їхній одяг, їхнього будинку. Риси армійського побуту можна виявити в повістях «Бэла» і «Максим Максимич». У повісті «Князівна Мері» зображуються вдачі світського й «водяного» суспільства. Пригодницький жанр дав Лермонтову можливість узагальнити романтичний досвід і створити новий тип російського синтетичного роману. Пригодницька література народилася з анархічного бунту проти чистого розуму. Її герої завжди люди незвичайн і цікаві, а живуть вони в дивному світі, загадковому й непоясненому. Саме такий Печорин.

Він краде одну дівчину, зваблює іншу, займається любов'ю із третьої. Він втручається в справи «чесних контрабандистів», обеззброює п'яного козака, убиває суперника й умирає в далекій Персії. Чи знає російська література іншого героя, що зробив стільки «подвигів»? Головний герой нерідко переступає грань між добром і злом, але ним не можна не захоплюватися: він занадто гарний, елегантний і дотепний. Пригодницький досвід Вальтера Скотта, Купера, Дюма дав Лермонтову можливість узагальнити романтичний досвід і створити російський роман нового типу

Якщо Вальтер Скотт відсував центр оповідання в Шотландію, Купер до індіанців, те Лермонтов на Кавказ (на окраїну імперії). Які основні художні прикмети романтизму й реалізму в цьому головному творі Лермонтова? Саме місце дії було традиційно для російських романтиків. Кавказ викликав асоціації з «Кавказьким бранцем» Пушкіна, з «Демоном», з лірикою самого Лермонтова. Таким чином, Лермонтов є першовідкривачем психологічної прози. «Герой нашого часу» це прозаїчний, соціально-психологічний і філософський роман у нашій літературі. Усе в добутку підпорядковано головному завданню глибоко й повно показати стан душі головного героя, в образі якого даний портрет не однієї людини, а художній тип, що увібрав у себе риси цілого покоління молодих людей тридцятих років XIX століття