Мета: ознайомити учнів з обрядом українського весілля та його основними етапами як одним із провідних жанрів родинно-обрядової творчості, з весільними піснями, елементами народної обрядовості у творах українських письменників; розвивати навички виразного читання, аналізу весільних пісень, визначення їхньої символіки, мотивів, художніх засобів; виховувати почуття поваги до родини та шлюбу як основних цінностей життя, до традицій предків, народних морально-етичних норм.

Обладнання: ілюстрації до теми (репродукції картин, зразки весільного одягу, фотографії), аудіозапи-си.

Теорія літератури: весільні пісні та їхні різновиди, символіка.

ХІД УРОКУ

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Розповідь напам'ять пісень, висловлювання своєї думки про них.

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Вступне слово вчителя.

Хлопець і дівчина полюбили одне одного й вирішили одружитися, справити весілля. Що може бути кращим за це? Така подія — свято не лише для них, а й для їхніх батьків, родичів, знайомих. Цікавим є походження самого слова «шлюб». Спочатку це був «слюб» — єднання по любові.

Як правило, на весіллі лунає багато пісень. Наші предки супроводжували кожне весільне дійство — заручини, сватання, дівич-вечір, випікання короваю, власне весілля тощо — спеціальними весільними піснями, які мали глибоко символічне значення. Це й буде предметом нашої розмови на сьогоднішньому уроці.

III. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

«Хвилинка мудрості».

IV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Слово Вчителя.

Сьогодні юнаки та дівчата, як правило, самі собі обирають пару. А от у давнину був звичай одружувати хлопця й дівчину за волею батьків, які орієнтувалися не на бажання сина чи дочки, а на майновий стан молодих (багаті — бідні), на репутацію (з порядної сім'ї чи ні).

Знайомилися парубки й дівчата на вечорницях, на «вулиці», під час церковних свят. Передпілюбні стосунки суворо засуджувалися всією громадою.

Весільний обряд починався сватанням: посланці жениха (свати, старости) — поважні чоловіки, які добре знали, що в таких випадках говорять, не просто запитували у батьків, чи віддадуть вони свою дочку за їхнього «князя», а говорили, що в їхній двір забігла куниця, і «князь» хоче її впіймати. Якщо батьки «не бачили ніякої куниці» або говорили, що дочці ще треба підрости, то це означало відмову. Таке ж значення мав і піднесений сватам чи женихові гарбуз. Коли ж дівчина подавала сватам рушники, а «князеві» хустку — це означало, що сватання пройшло успішно й можна було приступати до заручин: сходилися гості, дружки, співалися відповідні пісні. Обрядові пісні звучали й при випіканні весільного короваю, який готували тільки жінки з благополучних сімей, щоб молоді також жили щасливо. Дружки накликали добре життя молодому подружжю і на «вінкосплетінні» — це був вечір прощання з дівуванням та парубкуванням, на якому плели вінок із барвінку нареченій, в'язали букетики для дружок і боярів, завивали гільце (вильце, вільце), що мало прикрашати весільний стіл.

В основний день свята збирався весільний «поїзд» молодого, що їхав по нього. Дорогою цей «поїзд» часто зупиняли, вимагаючи викуп. Постійно лунали величальні весільні пісні, що супроводжували й зустріч молодих.

Після частування та обрядових співів молодій розплітали косу, голову її покривали хустиною, як личило заміжній жінці. Коровай ділився між гостями, а молода прощалася з рідним домом і переїжджала в дім чоловіка. Усе це відображалося у відповідних весільних піснях.

Весілля закінчувалося перезвою (понеділкуванням або «циганщиною»). Гості перевдягалися, жартували, влаштовували різні забави, співали жартівливі пісні.

Хоч у весільному обряді були пісні, які викликали сум за минулим і тривожні думки про майбутнє, свято мало піднесений, радісний характер, адже, народжувалася нова сім'я.

У кожній місцевості існували свої обряди й традиції весілля, але основні елементи в ньому зберігалися скрізь. У багатьох сільських і навіть міських районах карпатського краю спеціальні весільні пісні співають і донині.

2. Виразне читання весільної пісні «До бору, дружбонько, до бору», прослуховування аудіозаписів.

3. Евристична бесіда.

— Про який етап весілля йдеться у пісні? (Завивання «гільця» — деревця, прикрашеного квітами, калиною.)

— Символом чого, на вашу думку, є «гільце»? (Молодості, краси, здоров'я.)

— Які ознаки народної пісні ви помітили в цьому творі? (Повтори, звертання, зменшено-пестливі слова.)

4. Виразне читання весільної пісні «А брат сестрицю та й розплітає».

5. Евристична бесіда.

— Про який етап весілля йдеться в пісні? (Розплітання коси, яке, за звичаєм, робить молодший брат нареченої.)

— Яким є настрій пісні? Чому саме? (Трохи сумний, бо дівчина прощається з дівоцтвом, безтурботним життям у батьків.)

6. Виразне читання весільної пісні «Розвий, сосно, сімсот квіток».

7. Евристична бесіда.

— Кому і в який етап весільного дійства співається ця пісня? (Боярам при прощанні молодого з парубкуванням. Етап весільного дійства — «вінкосплетення» та складання букетиків для бояр.)

— Якими є особливості пісні? (Називаються імена дійсних учасників ритуалу, що ними заміняються стандартні.)

8. Виразне читання пісні «Летять галочки у три рядочки».

9. Евристична бесіда.

— До якого етапу весілля можна віднести цю пісню? (До дівич-вечора.)

— Який виразний прийом народної пісні використаний на початку твору? (Поетичний паралелізм.)

— Який настрій має пісня? Чому саме такий? (Трохи сумний,

дівчині жаль дівування, своєї коси, якої тепер вона не мала права

показувати чужим людям.)

10. Виразне читання пісні «Ой матінко, та не лай мене».

11. Евристична бесіда.

— До якого етапу весілля підходить ця пісня? (Виряджання молодої зі свого дому в родину чоловіка, весільний «поїзд».)

— Що твір символізує? (З одного боку — радісне очікування, з іншого — розуміння того, що подружнє життя — це досить складна дорога.)

12. Заслуховування повідомлень учнів.

(Учні розповідають про те, як описували різні весільні обряди видатні українські письменники Г. Квітка-Основ'яненко, І. Котляревський, Т. Шевченко, Марко Вовчок, П. Куліш, М. Стельмах, У. Самчук та ін. Див. Додаток до уроку № 4.)

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

Вибірково-асоціативний диктант «Психологічний портрет українців у весільній обрядовості».

(Запишіть лише потрібні за змістом слова.)

Романтичні, суворі, доброзичливі, поетичні, щедрі, жадібні, боязливі, сумні, веселі, дотепні, жартівливі, серйозні, вразливі, стійкі, сильні рішучі, мужні, сміливі.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

• Продовжіть речення:

«Ніколи б не подумав (подумала), що...» «Мене вразило...» «Найбільше мене зацікавило ...» «Весілля для мене...»

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Навчитися виразно читати, аналізувати весільні пісні; підготувати усний твір «Традиції минулого в сучасних обрядах одру-батьків, рідних, знайомих».