Мета: Вчити оцінювати вчинки дійових осіб, поглиблювати уміння творчо працювати; з’ясувати зміст понять Добрий, милосердний, привітний; формувати в дітей уявлення про те, що добра, чуйна людина завжди допомагає іншим, поважає, піклується про стареньких; виховувати чуйність, доброту, милосердя; розвивати мовлення учнів.

Обладнання: Оповідання В. Сухомлинського «Іменинний обід» в запису; ілюстрації до розгляду ситуацій; вірші.


Хід уроку

I. Організаційний момент

— Діти, подивіться, будь ласка, на дошку, прочитайте й поясніть слова.

Добрий — Той, хто робить людям добро, чуйно до них ставиться.

Милосердний — Той, хто в будь-яку хвилину готовий надати допомогу.

Привітний — Той, хто виявляє доброзичливість, привітність.

II. Вивчення нового матеріалу

1. Розповідь учителя, декламування віршів учнями.

— Милосердя, доброта... Ще з давньоруських часів благодійність була

в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалось

допомогти знедоленому, нещасному, поділитись із ним шматком хліба,

дати притулок бездомному, захистити старість й немічність, полікувати

хворого чи каліку, захистити скривдженого.

Не говори про доброту, Коли ти нею сам не сяєш, Коли у радощах витаєш, Забувши про чужу біду. Що обіймає тепле слово В цім почутті таке..., Яке з глибин душі росте. Коли її не маєш ти, То раниш людяне в людині. Немає вищої святині, Ніж чисте слово доброти.

Доброта, милосердя — багатоликі. Потреба в них повсякчасна. Навіть тоді, коли немає біди, навіть там, де гори спокійні та твердь зелена не хитається під ногами.

Милосердя і доброта — як два крила, на яких тримається людство. В Україні проживає майже 2 мільйони самотніх людей. Близько 200 тисяч із них цілком або частково не здатні обслуговувати себе. 15 тисяч із них проживають в будинках-інтернатах, їх об’єднує немічність, самотність. У злигоднях живуть 1 150 тисяч людей. Близько 30 тисяч із них мешкають у напіврозвалених халупах. 70 тисяч людей отримують мізерну пенсію. Чимало є й таких, що проживають на межі бідності. Сумні цифри, незвичні... Та це правда життя. Важко уявити, що люди страждають не тільки від того, що не щодня мають свіжий хліб, а й від того, що не чують таких вкрай необхідних слів, як «Добрий день».

Кажімо більше добрих слів

Знайомим, друзям і коханим,

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану...


— Чи можна бажати людині доброго дня зі злим виразом обличчя?

— Бути привітним — означає радіти іншому, доброзичливим — означає бажати добра.

Навчімося добра, Як вчаться мови діти, Щоб потім все життя Його творить святе. Плекаймо крізь роки Троянди ніжні й жито, Тримаймо у серцях, Як сонце золоте. Даруймо для людей Погожі дні весняні, Щоб щирим садом вік Святився небокрай, Щоби беріз пісні Лунали до нестями І повнився добром Наш дім і рідний край.

2. Слухання й аналіз оповідання В. Сухомлинського «Іменинний обід».

— а зараз, діти, послухайте оповідання з платівки. Доберіть до нього заголовок.

ІМЕНИННИЙ ОБІД

У Ніни велика сім’я: мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся.

Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся — найстарша: їй вісімдесят два роки. У бабусі тремтять руки. Несе ложку бабуся — ложка дрижить, крапельки падають на стіл.

Незабаром день народження Ніни. Мама сказала, що на її іменини у них буде святковий обід. На обід Ніна хай запросить подруг.

Ось і настав цей день. Мама накриває стіл білою скатертиною. Ніна подумала: це ж бабуся сяде за стіл. а в неї ж руки тремтять. Подруги сміятимуться. розкажуть потім в школі, що в Ніниної бабусі руки тремтять.

Ніна тихенько сказала мамі:

— Мамо, хай бабуся не сідає за стіл сьогодні.

— Чому? — здивувалася мама.

— В неї руки тремтять. Капає на стіл.

Мама зблідла. Не сказавши ні слова, вона зняла зі столу білу скатертину і сховала її в шафу.

Довго сиділа мовчки, потім сказала:

— У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Поздоровляю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: будь

справжньою людиною.


(Варіанти учнівських заголовків: «Святковий обід», «Бабуся хвора», «Будь справжньою людиною».)

— Назвіть усіх членів родини Ніни.

— Хто був найстаршим, а хто — найменшим?

— Який настрій панував у родині до розмови Ніни з мамою і після неї?

— Чому слова Ніни так вразили маму?

— Поясніть, як ви зрозуміли побажання матері: «Будь справжньою людиною»? Як ви вважаєте, чи зрозуміла Ніна свою помилку?

— Якщо так, то спробуйте продовжити це оповідання.

— Як би ви вчинили у такому випадку?

3. Робота над прислів’ями.

• Хто бабусю має, той потіху знає.

• Там бабусині руки, де онуки.

— Закресліть всі букви О і прочитайте прислів’я. (Зумів скривдити —

умій вибачитися.)

Озуомів сокриводоитои — оумоій овибаочитиося.

— Чи можна сказати, що це прислів’я є головною думкою прослуханого оповідання?

4. Робота над матеріалом підручника (С. 80–81, Олесь Данченко

«Справжній товариш»).

1) Читання оповідання учнями.

2) Бесіда за змістом прочитаного.

— Де жив Павлик?

— Хто пішов до нього?

— Що побачили діти?

— Що вирішили учні?

— Що зробила мама?

— Якими були друзі Павлика? (Веселими, добрими, співчутливими, милосердними)

5. Читання вірша Пантелеймона Куліша «Бабуся» (С 85).

— розкажіть про свою бабусю.

— Як ви піклуєтесь про неї?

III. Дидактична гра «Оціни вчинок»

Ситуація 1

Дівчинка несе кошик із фруктами. Їй важко.

Розповідь учня.

— Тато купив яблука. Вони були дуже запашні. Наталя знала, що

бабуся любить яблука. Бабуся жила близесенько, зовсім поруч. Ната

ля дуже любила свою бабусю і захотіла пригостити її фруктами. Вона

набрала повний кошик яблук. Нести було важко. Наталя пронесла


Трохи, але нести кошик не вистачало сили. Дівчинка зупинилася і подумала: «Що ж робити?»

— Як ви гадаєте, чи донесла дівчинка яблука бабусі?

— розкажіть, що трапилось з Наталкою далі? (Дівчинка і хлопчик несуть кошик удвох і про щось розмовляють.)

— Чи задоволена Наталя? Чому?

Висновок. Товаришеві треба допомагати.

Ситуація 2

Зима. Дідусь ішов по тротуару, посковзнувся і впав. Петрик підійшов

До дідуся, допоміг йому звестися на ноги.

Я вважаю, що Петрик чемний, добрий, вихований хлопчик. а ви як вважаєте?

Ситуація 3

Одного разу Сергійко вийшов на поляну. Він дуже зрадів, побачивши таку прекрасну природу. Він ліг на пухкеньку травичку і подивився довкола. «а як пахнуть прекрасні квіти!» — говорив він сам собі. В цей час хлопчик побачив, що його дідусь рубає дрова. Дідусь дуже стомився. Гарячий піт заливав його обличчя. Хлопчик подумав і сказав сам до себе: «Піду я до дідуся і допоможу йому». Сергійко пішов, почав швидко рубати дрова. Після роботи він пішов до водички і радо хлюпався в ній, примовляючи: «Я працьовитий, я всім буду допомагати».

Висновок. Це вчинок, в якому виявляється піклування про людину.

— Погляньте, скільки добрих вчинків нас оточує! Це дуже радує! Через що, як ви вважаєте? (Відповіді дітей.)

— Бачите, як багато доброго може зробити людина людині. І як тепло стає на душі від виявленого до тебе теплого ставлення. Давайте й надалі берегти і примножувати ці добрі вчинки, щоб ваші

Обличчя були завжди радісними від того, що ви зробили доброго.

Лікування добротою потребують не лише хворі, а й цілком здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя.

Лікування милосердям потрібне й тим, хто не бачить і не чує кривди, болю, несправедливості, горя.

Не нарікай на глухість душ людських Й не гостри в злобі ти на них зубів. а ти що людям доброго зробив, Що вимагаєш доброти від них?

Лікуймо наші зболені серця, Лікуймо наші душі зачерствілі. Несімо правди непогасний стяг, І кривда в нашу долю не поцілить.

Є ще спасіння від недуг людських — Джерела віднайдімо ми цілющі... Мов подорожником, торкнімося до них, Й добром розквітнуть й просвітліють душі.


Скропімо серце щире, не черстве Людського милосердя еліксиром. Воно, хоч кволе, знову оживе, У справедливість й людяність повірить.

IV. Підсумок уроку

— Отже, ростіть чуйними, доброзичливими, милосердними, добрими, бо це кращі риси людини, які так потрібні сьогодні нашій Україні. Звучить запис пісні «Доброта».

V. Домашнє завдання

1) Опрацювати статтю підручника.

2) розповісти про випадок із вашого життя, коли виявляються риси милосердя чи співчутливості.