Мета: удосконалювати вміння докладно переказувати текст, що містить розповідь про процес праці; удосконалювати культуру писемного мовлення; збагачувати лексичний запас учнів, виховувати поважливе ставлення до людей та їхньої праці.

Обладнання: текст переказу, тлумачний та орфографічний

Словники.

ХІД УРОКУ

I. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

II. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Читання тексту вчителем.

Гончарі

Не боги знаходили і добували глину, тим більше не вони ліпили і випалювали горщики. Загальні гончарні форми брали початок ще з часів Київської Русі і навіть раніше. Проте кожний тип гончарних виробів мав свої особливості, зумовлені і місцевими традиціями, і сортом глини, і майстерністю гончара.

Тільки спеціалісти могли розібратися у сортах глини. Скажімо, полтавські гончарі розрізняли «піскувату» — піщанисту вогнетривку глину, «сипець» — сильно піщанисту глину, «жорстку» — велико-зернисту глину, «наглинок» — жовтувато-зелену глейку глину.

Гончарі використовували глину в чистому вигляді, а також у різноманітних сумішах. її привозили з «глинища» і зберігали на подвір'ї. Чим довше вона там лежала, тим краще. За необхідності її заносили у майстерню і заливали водою. Замішану, як тісто, глину били веслами, колотили дерев'яними молотками — «довбнями», «стругали спеціальними «стругами», зробленими з уламків коліс, або різали дротом. Після цього глину розкачували у різної довжини ковбаски.

Від них гончар відщипував шматочки і обробляв спочатку на ручному, а пізніше на важкому ножному гончарному крузі. Після обробки вироби сушили на подвір'ї або в домашній печі. Остання операція — випалення. Його здійснювали у гончарній печі. Вироби у піч ставили рядами, між якими були переділки. Необхідно було стежити за температурою. Випалення часто тривало близько доби і поділялося на три етапи: випалення на слабкому, середньому та сильному вогні. Вистигали вироби під нічним склепінням.

Чимало виробів покривалися поливою, яку одержували з піску та окису свинцю. А для розпису використовували фарбу, яку наливали у коров'ячий ріжок, у вузький кінець якого було вставлено перо.

(234 сл.) (За В. Супруненком)

2. Бесіда за питаннями.

— До якого типу мовлення належить текст?

— Яка Тема уроку та головна думка висловлювання?

— Визначте стиль тексту.

— Що ви знаєте про гончарство в Україні?

— Яку глину розрізняли полтавські гончарі?

— Звідки її привозили?

— Яка технологія підготовки глини до обробки на гончарних кругах?

— Що вам відомо про випалення виробів?

— Як їх оздоблювали?

3. Попередні вправи.

1) З'ясуйте значення фразеологізму «Не святі горшки ліплять».

2) Розкрийте дужки, дібравши префікс у словах.

(3-,с-)находили, (ви-,ве-)палювали, (роз-,рос-)різняли, (при-, пре-)возили; (роз-,рос-)качували, (с-,з-)початку, (роз-,рос-)пис.

3) Поясніть орфограми у словах та словосполученнях.

Київська Русь, полтавські, подвір'я, випалення, жовтувато-зелена, коров'ячий.

4. Словникова робота.

Глейка — в'язка;

Дріт — тонкий прут з металу;

Полива — глазур.

5. Колективне складання плану тексту.

Орієнтовний план Особливості гончарних виробів. Сорти глини.

Технологія підготовки глини до роботи. Обробка. Сушка. Випалення. Полива. Розпис.

6. Повторне читання вчителем тексту.

7. Самостійна робота учнів над переказом у чернетках.

8. Редагування тексту.

9. Написання переказу.

III. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Заключна бесіда.

— Які труднощі ви відчували в роботі?

— Як їх подолали?

— Що, на вашу думку, вдалося, а що — ні?

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дібрати матеріал про традиційні українські ремесла.