Г

Глибоке осягнення вчителем змісту визначення літературознавства підтвердить необхідність уведення цієї науки до кола найважливіших наук, що виконують методологічні функції стосовно навчальної дисципліни «Методика викладання світової літератури». Літературознавство як наука про художню літературу, її теорію та історію тісно пов'язане з усіма науками, які створили методологію методики, а саме: з історією, філософією, соціологією, правознавством, психологією, педагогікою та іншими науками. Це підтверджує саме його походження: витоки літературознавства сягають сивої давнини, їх знайдено у стародавніх міфах, а перші літературознавчі концепції визначилися ще у давньогрецькій філософії (думки і погляди Платона, «Поетика» та «Риторика» Арістотеля...). Сучасні науковці (Є. Васильєв, О. Галич, Р. Гром'як, Ю. Ковалів, М. Наєнко, В. Назарець та ін.) досліджують взаємозв'язки літературознавства з іншими науковими дисциплінами: мистецтвознавством, філософією, фольклористикою, психологією, економікою, теологією, соціологією, герменевтикою, етикою, математикою, кібернетикою та ін.

Новітнє літературознавство має вже великий науковий доробок. Якщо брати останнє десятиліття, коли почала формуватися нова освіта в Україні, варто назвати такі праці:

Літературознавчий Словник-довідник /Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997; Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник /За наук. ред. О. Галича. — К.: Либідь, 2001; Лексикон Загального та порівняльного літературознавства. — Чернівці: Золоті литаври, 2001; Ткаченко А. О. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства: Підруч. для студ. гуманіт. спец. вищ. навч. закл. — 2-ге вид., випр. і допов. — К.: ВПЦ «Київ, університет», 2003.

Важливо відзначити праці вчених-методистів з української та російської літератур О. Бандури, Г. Бєленького, Н. Во-лошиної, Є. Пасічника, М. Снєжневської та ін. Над проблемою вивчення теоретико-літературних понять на уроках зарубіжної літератури в останнє десятиліття працювали літературознавці 3. Кирилюк, О. Ніколенко, В. Мацапура та інші, методисти Л. Удовиченко, А. Вітченко, Ю. Глєбова та ін.

Так, у методичному посібнику Г. Бєленького та М. Снєжневської «Изучение теории литературы в средней школе», який слугував учителям впродовж двох останніх десятиліть, розглядаються прийоми й методи роботи вчителя у середніх і старших класах щодо формування комплексу вмінь з теорії літератури, якими повинні оволодіти учні відповідно до вимог програми з літератури. Автори посібника, виходячи зі структури самої навчальної дисципліни — літератури, а також науки — теорії літератури, співвідносять вивчення певного кола теоретичних понять з освітньо-виховними завданнями предмета. У розділі «Загальне значення та принципи вивчення теорії літератури у школі» вони зазначають: «Вивчення теорії літератури допомагає орієнтуватися у художньому творі, у творчості письменника, у літературному процесі, розуміти специфіку, умовність мистецтва, виховує серйозне ставлення до духовних багатств, виробляє принципи оцінки літературних явищ і вміння їх аналізувати, загострює і розвиває критичну думку, сприяє формуванню естетичних смаків. Нове у мистецтві краще зрозуміє і оцінить той, хто знає закони мистецтва, уявляє собі етапи його розвитку» [1]. Ґрунтовна робота на допомогу вчителю «Теорія літератури у визначеннях, схемах і таблицях. 5—11 кл.» була опублікована в науково-методичному журналі «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України» [2]. Один з її авторів О. Ніколенко, стверджуючи, що опанування учнями теоретико-літературних понять — одна з важливих ланок літературної освіти, визначила загальні методичні принципи, якими слід керуватися під час вивчення теоретико-літературних понять, а саме: науковості, наступності, доступності, багатозначності, історизму, типологічних взаємозв'язків, опертя на культурологічний контекст, співвідношення понять із теорії літератури з літературними творами, явищами, спадщиною митців, твори яких вивчаються.


Сучасне літературознавство визначає три рівні цих понять:

Загальні поняття, загальні властивості літератури (образність, народність, типовість...).

Поняття часткового характеру, які пов'язані зі структурою художнього твору (тема, ідея, проблеми, сюжет, композиція, художні засоби...).

Поняття, пов'язані із закономірностями літературного розвитку (художній метод, індивідуальний стиль, літературний напрям...).

Літературознавчі поняття усіх трьох рівнів пропонуються для вивчення учням як середньої, так і старшої ланки. Розглянемо їх вивчення в такій послідовності:

Літературознавчі терміни та їхнє місце у шкільних програмах;

Уведення літературознавчих термінів у календарно-тематичні та поурочні плани;

Методика усвідомлення літературознавчих термінів;

Аналіз результатів вивчення проблеми.

Літературознавчі терміни, які повинні опанувати учні, визначені Програмою в рубриці «Теорія літератури». Вона окреслює мінімум теоретико-літературних понять, необхідних учням для розуміння, аналізу та оцінки художнього твору. Визначаючи зміст рубрики, автори Програми дотримувалися принципу співвідношення літературних понять з художніми творами та принципу типологічних взаємозв'язків світової і рідної (української) літератури. Тому рубрика розміщена після анотації до теми. Запропоновані літературознавчі терміни легко знаходяться й пояснюються в художньому тексті, що впливає на глибоке його осягнення і розуміння. Вони визначені і з урахуванням змісту рубрики «Теорія літератури» у програмах з української літератури.