Ти НаЗаВжди У Відповіді За Ті, Кого прирУЧив



Твір по казці АнтУАна де Сент-Екзюпері “Маленький принц”. АнтУАн де Сент-Екзюпері не писав спеціально для дітей. І вЗаГалі, За професією він бУВ не письменником, а чУДовим льотчиком. Однак його прекрасні добУТки, такі як “Нічний політ”, “Планета людей”, “Військовий льотчик”, і, звичайно ж, “Маленький принц”, поЗа всяким сУМнівом, належать до кращого, що бУЛо написано У Франції в XX столітТі. В “МаленькомУ принці” Сент-Екзюпері звертається рівною мірою до УСім - маленьким і більшим, - хто хоче ЗаДУМатися над життям і спробУВати зрозУМіти, що ж У ній має теперішню цінність. От чомУ цю казкУ, У якій письменник вертається до своїх УЛюблених дУМок, але виражає їх по-новомУ, тобто образно й УЗаГальнено, прийнято називати філософською. Виявляється, і про дУЖе серйозні й глибокі речі можна говорити зовсім просто й зрозУМіло, особливо, якщо мати почУТтя гУМорУ.







“Намалюєш УДава, що проглотили слона, а дорослі говорять - капелюх”, - жУРиться автор “МаленьКого принца”, розповідаючи, чомУ, ЗаМість того, щоб стати хУДожником, як він хоТіВ, йомУ довелося вибрати іншУ професію - він навчився водити літаки. - “Дорослим ЗаВжди все потрібно пояснювати… Я вже не говорив з ними ні про УДавів, ні про джУНглі, ні про зірки… Я говорив з ними про грі в бридж; і про гольф, про політика й про краватки… Дорослі дУЖе люблять цифри. Коли розповідаєш їм, що в тебе новий дрУГ, вони ніколи не ЗаПитають про самомУ головний: “Який У нього голос? У які ігри він любить грати? Чи ловить він метеликів?” Вони ЗаПитУЮть: “Скільки йомУ років? Скільки в нього браТіВ? Скільки він важить? Скільки ЗаРобляє його батько?”







Саме собою зрозУМіло, що, озиваючись так про дорослий, Сент-Екзюпері має на УВазі не всіх дорослих, а ТіЛьки тих, хто ЗаБУВ, що колись бУЛи дітьми, тих, хто називає себе “серйозними людьми”, тих, хто УВесь час складає цифри, як “людина з багряною особою”, жодного разУ За все своє життя не понюхало квітки, жодного разУ не подивився на зіркУ й ніколи ніКого не любив, тих, хто подібно одномУ королеві, дУМає, що керУЄ цілої вселеної, тих, хто живе нУДно, одноманітно й, по сУТі, нещасливо.







Маленький принц - це “ЗаБавний чоловічок, що, як поТіМ з’ясовУЄться, з дУЖе маленької лланетки. Такий маленької, що, пересУВаючи сТіЛець, там можна бУЛо в бУДь-якУ годинУ любУВатися ЗаХодом, а разросшиеся баобаби могли неї розірвати на частині своїми коріннями. Маленький принц, як гарний, розУМний хазяїн своєї планети, висапУВав баобаби, прочищав вУЛкани й доглядав За УЛюбленою красУНею-трояндою. Але вона кривдила його колкостями й каприЗаМи, він страждав і одного чУДового дня вирішив піти. На всіх планетах, на яких Маленький принц попадав під час своїх мандрівок, він і справді почУВав себе інопланетянином (УЖе не в бУКвальномУ, а в переносномУ значенні), насТіЛьки незрозУМілим, безглУЗдим і просто нУДним здавалося йомУ там УСе, що він бачив. Він побУВав У короля, що віддавав лише Ті веління, які не могли не виконУВатися; У людини, що хоТіВ, щоб всі його почитали, хвалили, без кінця повторюючи, що він гарніше, ошатніше, богаче й розУМніше всіх, хоча він бУВ єдиним мешканцем цієї планети; У ліхтарника, що ТіЛьки й робив, що гасив і ЗаПалював ліхтар, виконУЮчи УГодУ, що давним-давно втратив УСякий зміст; У вченого, що УТкнУЛся в книги, а навколо себе нічого не бачив, та й пс хоТіВ бачити… І Маленький принц не переставав дивУВатися, якими дивними речами ЗаЙняТі всі ці люди! А його простодУШні, наївні питання ще більше обнажа-ли їхню сліпотУ, марнославство, егоїзм, жадібність, байдУЖість… Дивлячись на мир очами МаленьКого принца, ми розУМіємо, що ЗаСУДжУЄ Сент-Екзюпері, що він ненавидить, і не можемо не розділяти його почУТтя.







Але адже в цій казці головне не ненависть, а любов, і, хоча вона написана в жарТіВливо-іронічномУ тоні, зміст її не в ТіМ, щоб висміювати й викривати. У пУСтелі Сахарі, але разом з тим і в пУСтелі сУЧасного мирУ, серед “серйозних ділових людей”, Маленький принц нескінченно самотній. Недарма говорять: самотній, як У пУСтелі! “Я шУКаю дрУЗів”, - говорить він Лисові. А Лис відповідає: “Якщо хочеш, щоб У тебе бУВ дрУГ, прирУЧи мене”, - і пояснює: “ПрирУЧити - означає прив’яЗаТи до себе… Ти для мене поки всього лише маленький хлопчик, точно такий же, як сто тисяч інших хлопчиків. І ти мені не потрібний. І я тобі не потрібний. Для тебе я всього ТіЛьки лисиця, точно така ж, як сто тисяч інших лисиць. Але якщо ти мене прирУЧиш, ми станемо потрібні один одномУ. Ти бУДеш для мене єдиний У ціломУ світлі. І я бУДУ для тебе один У ціломУ світлі”. Маленький принц розУМіє слова мУДрого Лиса: “Є одна троянда… напевно, вона мене прирУЧила…” “ПрирУЧити” мовою Сент-Екзюпері значить сильно прив’яЗаТися до Кого, випробовУВати до іншої істоти ніжність, любов, почУТтя відповідальносТі За його долю. Але разом з тим це означає розширити рамки свого мирУ, побачити й відчУТи те, що колись, бУЛо недостУПно. ПрирУЧений Лис, наприклад, стає зовсім іншим, чим бУВ до цього. Колись для нього існУВали ТіЛьки мисливці й кУРи, переслідУВачі й переслідУВані. І тоді він на все дивився з поглядУ своєї корисТі й бУВ сліпий до безкорисливої краси. Колосящееся-поле, скажемо, ЗаЛишало його зовсім байдУЖим, оскільки хліб його не цікавив. Але коли його прирУЧив Маленький принц, золоТі колосся пшениці стали йомУ нагадУВати золотавУ копицю волось дрУГа, і він полюбив їхній шелест на вітрі. Точно так же для оповідача оживають зірки, і він чУЄ в небі дзенькіт срібних дзвіночків, що нагадУЄ йомУ сміх МаленьКого принца. Коли ми КогоСь прирУЧили, ми почУВаємо себе відразУ богатыми - сТіЛьки нових вражень і переживань! - томУ що всі, рішУЧе всі навколо нагадУЄ про УЛюбленомУ, прирУЧеномУ нами істоТі і є “подарУНком серця”, як та вода з колодязя, що “народилася з довгого шляхУ під зірками, зі скрипУ ворота, із зУСиль моїх рУК”, щоб УГамУВати спрагУ МаленьКого принца.







“Серйозні, ділові люди” не одержУЮть таких подарУНків. Так вони бУЛи б і нездатні їх оцінити. ТомУ МаленькомУ принцові стає ясно, що їхня могУТність і багатство лише гадані, насправді ж вони неспроможні й злиденні. Адже він тепер знає, що твоїм стає ТіЛьки те, чомУ ти віддавав всю свою дУШУ. Саме в цьомУ й полягає різниця між трояндою, що він ЗаЛишив на своїй планеТі, і тими трояндами, які він знайшов на землі. “Ви гарні, але порожні, - говорить їм Маленький принц. - Заради вас не ЗаХочеться вмерти. Звичайно, випадковий перехожий, подивившись на мою трояндУ, скаже, що вона точно така ж, як ви. Але мені вона дорожче всіх вас. Адже її, а не вас я поливав щодня. Її, а не вас покривал скляним ковпаком. Її ЗаГороджУВав ширмою, оберігаючи від вітрУ… Вона - моя… Я відповідаю За мою трояндУ”.







Так, Маленький принц не зрячи повторював слова Лиса, щоб їх краще ЗаПам’ятати: “…ти НаЗаВжди У Відповіді За всіх, Кого прирУЧив”. Слова ці й справді варто ЗаПам’ятати. Запам’ятати серцем. Адже в цьомУ й полягає секрет, що Лис дарУЄ на прощання МаленькомУ принцові: “Зірко одне лише серце”.