Мета: звернути увагу десятикласників на реалістичне змалювання народного побуту й моралі; розвивати на­вички виразного коментованого читання, усне зв’язне мовлення учнів; виховувати в учнів українську мен­тальність, національний характер, народну мораль і етику.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрети І. Нечуя-Левицького, І. Франка, текст твору.

ХІД УРОКУ

І. МотиваціяНавчальноїДіяльностіУчнів

Іі. АктуалізаціяОпорнихЗнаньУчнів 1. Тестова робота

1. Події якого періоду в житті українського села змальовано в повісті «Кайдашева сім’я»? А Часів реформи 1861 р.; Б Перших десятиліть після реформи 1861 р.

2. Хто з письменників сказав про мову повісті «Кайдашева сім’я»: «Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив»? А І. Франко; Б М. Коцюбинський; В М. Рильський.

3. Кого Кайдашиха «одразу почастувала полином», а потім без кінця лаяла та глузувала з неї? А Мотрю; Б Мелашку.

4. Про кого у творі «Кайдашева сім’я» селяни говорили, що це «чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий посіпака»?


А Про Омелька Кайдаша; Б Карпа; В Мотрю.

5.Хто з героїв повісті вважав, що вісь біля воза зламалась тільки

тому, що він поїхав по снопи у неділю?

А Омелько Кайдаш; Б Карпо; В Лаврін.

6.Хто з героїв повісті «був чоловік гордий, упертий, не любив

нікому кланятись»?

А Карпо; Б Лаврін.

7.Хто з героїв повісті «був дотепним, життєрадісним парубком,

а, ставши хазяїном, сварився з братом за кожну дрібницю»?

А Карпо;

Б Лаврін.

8.Чий це портрет: «висока на зріст, рівна станом, але не дуже

тонка, з кремезними ногами, з чорними косами, вона була

ніби намальована на білій стіні»?

А Мотря;

Б Мелашка;

В Маруся Кайдашиха.

9.Хто з героїв твору «…ніколи не сміявся гаразд, а його насуп­

лене жовтувате лице не розвиднялось навіть тоді, як губи

осміхались»?

А Омелько Кайдаш; Б Лаврін; В Карпо.

10. Повість «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького назвав «оздо­бою українського письменства»: А Т. Шевченко; Б /. Франко; В О. Білецький.

2. Переказ ключових епізодів тексту з творчим завданням

1. Повернення Лавріна і Мелашки з Бієвець.

2. Пригода з Мотриним борщем.

3. Сутички Кайдашихи з невістками.

4. Показ набожності баби Палажки.

Які моральні якості персонажів виявляються в кожному епі­зоді?


У чому полягає (досягається) майстерність побутових картин у кожному епізоді?

3. Слово вчителя

Яскраво змальовані побутові картини є складовою частиною композиції твору. Якщо в повісті «Микола Джеря» та в багатьох інших творах у зображенні пейзажів Нечуй-Левицький виявив себе «великим артистом зору», як казав Іван Франко, то в «Кай-дашевій сім’ї», де описи природи майже відсутні, він виявив себе чудовим художником у змалюванні побуту, великим реалістом у відтворенні живої колоритної мови персонажів.

Майстерність побутових картин досягається тим, що письмен­ник добре знає життя селян і вміє з високою художньою вираз­ністю відобразити його в деталях.

Можна проілюструвати багато побутових картин (епізод бо­ротьби за мотовило, подорож Кайдашихи в с. Бієвці, сутичка біля двору баби Палажки та ін.).

Реалістично зображуючи ці картини, Нечуй-Левицький ши­роко використовує гумор і сатиру.

4. Словникова робота

Гумор — зображення в смішному вигляді окремих явищ життя чи поведінки людини.

Сатира — це гнівне осудження в творі явищ суспільного й особистого життя.

За словами В. Г. Бєлінського, «під сатирою слід розуміти не безвинне зубоскальство веселеньких дотепників, а грім обу­рення, грозу духу, скривдженого ганьбою товариства».

Сатиричні образи, як правило, викликають у читача почуття обурення й огиди до негативних явищ життя, зображених у творі; кличуть на боротьбу з ними.

Ііі. СприйняттяЙЗасвоєнняУчнями навчальногоМатеріалу

1. Пояснення вчителя

У повісті «Кайдашева сім’я» Нечуй-Левицький виявив себе майстерним гумористом.

Розкриваючи традицію життя селянства за капіталізму в умо­вах темноти й безкультурності, письменник зумів по-гоголівськи показати основний конфлікт повісті, використавши сміх. Але це сміх не заради сміху. Навпаки, автор співчуває своїм персона­жам, серед негативного хоче підкреслити щось і позитивне. Смі­хом крізь сльози звучать окремі місця твору.


2. Виразне коментоване читання епізодів (гумористичних картин) твору

3. Висновок

В усіх цих епізодах головне обвинувачення падає не стільки на персонажів твору, скільки на ті соціальні умови, в яких вони живуть, на той лад, що породжував суперечності в сім’ї, що їх так детально змальовано в багатьох побутових картинах повісті.

4. «У творчій лабораторії письменника»

Робота в групах

Дослідники проаналізували мовні засоби І. Нечуя-Левицького, використані в творі.

1-ша група. І. С. Нечуй-Левицький володіє високохудожньою літературною мовою, широко використовує багатства народної творчості. Передусім треба сказати про прислів’я і приказки, якими пересипана мова персонажів.

Так, старий Кайдаш говорить до Карпа: «В гурті каша їсться, а гуща дітей не розгонить»; «Хоч між дровами, аби з чорними бровами»,— говорить Лаврін до матері прислів’ям і цим натя­кає на свою закоханість у Мелашку. У нього зустрічаємо ще таку приказку: «Не питай старого, а питай бувалого».

Улесливість Кайдашихи підкреслюється прислів’ям, зверне­ним до Мотрі в час сватання: «Щоб ти була здорова, як вода, щоб цвіла, як рожа».

«Нащо тобі заглядати в наші горшки?» — говорить Кайда-шиха до баби Палажки, використовуючи приказку. Щоб розва­жити й заспокоїти Мелашку, стара Балашиха наводить таку при­казку: «Дівка, як верба: де посади, то прийметься».

«Не питай, бо старий будеш»,— грубо відповідає Мотря Кар­пові, виявляючи свою круту вдачу. Проти свекрухи вона вико­ристовує такі прислів’я: «Наговорила на вербі груші, а на осиці кислиці», «Старе, як мале» тощо.

2-га група. У повісті «Кайдашева сім’я» використано також пісенну творчість. Так, Мотря співає жартівливу народну пісню про свекруху. Лаврін словами пісні звертається до Мелашки: «Десь ти, моя мила, з рожі та з барвінку звита, що додержала мене до самого світу». Навіть мовчазний Карпо пригадує слова пісні, коли думає про Мотрю: «Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде моєю». Мати Мелашки, стара Балашиха. роз­глядаючи свою дочку після розлуки, також говорить словами на­родної пісні: «У нас була, як рожа цвіла, а тепер така стала, як квітка в’яла».


Нечуй-Левицький використовує й такі види фольклору, як казки та замовляння. Словами казки розповідає Мотря батькам про свекруху: «В мене свекруха — люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з носа гонить дим кужелем».

Вкладаючи в уста баби Палажки слова знахарки-шептухи, автор висміює нікчемність цього заходу лікування. Палажка не знає добре всіх слів замовляння, дещо додає від себе, і це ви­кликає в читача сміх: «Пом’яни, господи, раба божого Омелька та ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савтирю і ще й тую, що телятиною обшита… Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах».

Цим гумористичним зображенням шептухи письменник висту­пив проти мракобісся, що було невід’ємним супутником життя селян за капіталізму.

3-тя група. Мова повісті багата на різні образні звороти. Серед них насамперед треба відзначити багатство художніх порівнянь.

Нечуй-Левицький недарма вважається майстром порівнянь, і всі твори його пересипані, мов перлами, різноманітними порів­няннями. Деякі з них посилюють виразність мови, інші — під­креслюють гумористичне звучання окремих виразів.

Для ілюстрації добираємо художньо яскраві порівняння, на­приклад, про Кайдаша автор говорить: «червоний перець у горілці дражнив його, неначе цяцька малу дитину»; про Кайдашиху: «вона стояла над душею в Мотрі, наче осавула на панщині»; або ще: «висока та суха, неначе циганська голка»; про Мотрю: «Мотря теліпалась на стіні, неначе павук на павутинні»; «в великій, як макітра, хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою»; про Мелашку: «Мелашка затріпала руче­нятами, неначе пташка крилами».

Доцільно навести ще таку фразу, насичену різними порівнян­нями, які мають гумористичне забарвлення: «Сало шипіло, як змія, булькотало, кувікало, як свиня в тину, геготало, як гуска, гавкало, як собака, пищало, а далі ніби завило: ґвалт, ґвалт, ґвалт!»