Попався горобець у пастку до птахолова й вирішив урятуватися. "Вислухай мене, про людина! - сказав він. - Якщо ти віддаєш перевагу їжі, з'їли мене! Якщо ж ти цінуєш мудрі слова, то залиш мене, і я тобі дам три ради.

Один з них я дам у тебе в руках, іншої - на корені цього дерева, третій - на вершині його". Птахолов погодився. "Перша заповідь така, - сказав горобець. - Поки ти живий, не шкодуй про вчинений". "От дивні слова говорить горобець", - подумав птахолов. Горобець відлетів, сіл на корінь дерева й сказала: "Друга заповідь така. Поки не побачиш чого-небудь своїми очами, не вір". Сказав це горобець, відлетів на вершину дерева й крикнув: "Про людина! У мене в зобі дві перлини, кожна вагомий у двадцять золотників. Цих перлин вистачило б на все життя й тобі, і твоїм нащадкам. Але, видно, не призначено було тобі їх одержати".

Тоді птахолов заплакав. Уже як він шкодував, горював, ламав руки й нарешті сказав: "Добре, це вже спливло. Але скажи мені, яка ж твоя третя заповідь?"

Горобець відповів:...

Продовжите цю казку

Відповідь. "А яка тобі користь від перших двох? Я ж сказав тобі: "Ніколи не шкодуй про вчинений і, якщо не бачиш чогось, не вір". А коли я сказав, начебто в мене в зобі дві такі важкі перлини, ти повірив. Невже ти не розумієш, що я з усіма своїм пір'ям не потягну й на десять золотників? А ти жалував і плакав. Так що немає потреби відкривати тобі третю заповідь". Сказав це горобець, злетів і зник, залишивши птахолова в здивуванні й розгубленості