Іван Іванович Бецкой (1704-1795) займав при дворі Катерини надзвичайний стан. Відсутність титулів не заважало йому залишатися в числі найближчих радників імператриці. Він був позашлюбним сином фельдмаршала князя И.Ю. Трубецького, що родились у Швеції, де перебував у полоні цей учасник Північної війни. До 1762 року Бецкой жив в основному за кордоном. Петро III призначив його головним директором Канцелярії від будов. У цій посаді Бецкой фактично керував здійсненням всіх значних архітектурних проектів єкатерининського царювання. Але головний його інтерес полягав не в цьому. Бецкой, що одержав прекрасне європейське утворення, прагнув створити в Росії нову породу людей, здатних сприйняти передові ідеї часу. Для цього він перетворив систему закритих навчальних закладів, включаючи кадетські корпуси, заснував Виховне суспільство шляхетних дівиць (Смольний інститут), комерційне й міщанське училища, два виховних удома для сиріт у Москві й Петербурзі, реорганізував Академію мистецтв, президентом якої був призначений

У наступній групі - два флотоводці, поглинені бесідою. У сусідстві Чичагова й Орлова-Чесменского вгадується задум нагадати про успіхи Російського флоту на півночі й на півдні: на Балтиці й Всредиземноморье.