Креслення Адміралтейства склав Петро I 5 листопада 1704 року. Адміралтейство призначалося для “будівництва кораблів”. Олонецкая верф перебувала далеко від моря, а, “ставши при морі”, Росія повинна була в моря будувати суду. Верф повинна була бути побудована усередині території Адміралтейства. Вибір місця для “Адміралтейського будинку” упав на сільце Гавгуево з п'яти дворів, що лежить проти Васильевского острова на невеликій височині серед боліт. Характерно, що в ті часи взагалі забудова Петербурга починалася там, де перебували які-небудь поселення. Це цілком зрозуміло: вибирали найбільш сухі, надійні місця

Адміралтейство повинне було будуватися “державними працівниками або підрядом”.

Споконвічно, проект забудови площі, відведеної Адміралтейству (250 Х 130 метрів) передбачав будівництво лише суднобудівної верфі із сараями, коморами й житловими приміщеннями. Але поява шведських військ Майделя на левом бережу Неви змусило змінити початковий проект зведення Адміралтейства. Воно повинне було бути одночасно й суднобудівною верф'ю, і міцністю, причому в якості останньої на неї покладала оборона правого берега Неви з півдня, сходу й півночі проти супротивника, що міг прорватися по лівому березі Неви. Крім того звернене до суші й до Неви, воно могло могло відкрити діючий вогонь по ворожому флоті, якби тому вдалося пройти мимо Кроншлота й увійти в Неву. При цьому вогонь зі зміцнень Адміралтейства можна було відкрити ще до того, як заговорять пушки Петропавловской міцності. Оточене із трьох сторін зміцненнями, Адміралтейство залишалося відкритим з боку Неви. Тут повинні були спускати кораблі на воду. Будівництвом Адміралтейства відали Меньшиков і його помічники - обер-комендант Петербурга Брюс і олонецкий комендант Яковлев.

Почалося будівництво в 1704 році. Почали зі зведення палісаду й насипки земляного вала й рову, обнесеного фашинами (кошика із землею). Забивали в землю восьмиметровие палі, зводили бастіони. Усього бастіонів звели п'ять: три в південній частині Адміралтейства й два в берега, з боків коротких куртин. Посередині довгої південної куртини перебували ворота, прикрашені високою, оббитою жерстю шпилем, і великий звідний міст, перекинутий через рів. Через рік, восени 1705 року, будівництво Адміралтейства, верфі й фортеці було завершено

Екіпажі судів, наведених глибокої восени 1705 року із Кроншлота в Петербург на зимівлю, становили перший гарнізон Адміралтейства. Офіцерів і матросів розмістили в хатах, побудованих на території Адміралтейства, а зняті з кораблів сто гармат установили на зміцненнях

На зміну земляним зміцненням приходили кам'яні. Більше двох тисяч паль убили в землю, зміцнили їхніми брусами. Вони стали як би підставою кам'яних больверків висотою більше двох з половиною метрів. Потужні кам'яні бастіони із численною артилерією, вали й рови робили Адміралтейство неприступною міцністю. Із самого початку усередині “Адміралтейського двору” будувалися “світлиці” (будинку) для “поклажі корабельних припасів”. Поставили довгий канатний сарай, прядив'яна комора, комори для зберігання зерна й борошна, кузні

У самого берега Неви вибудували десять елінгів і стапелів, на яких можна було закладати й будувати кораблі довжиною до двадцяти - двадцяти п'яти метрів. Уже в 1706 році Адміралтейство спустило на воду свого первістка - восемнадцатипушечний корабель “Прам” і яхту “Надія”.

Значення Адміралтейства як суднобудівної верфі безупинно зростало. Особливо більшу роль воно грало після Полтавської битви. Не випадково в грудні 1709 року на Адміралтейському дворі заклали перше велике судно “відкритого моря” - пятидесятичетирехпушечную “Полтаву”. Верф безупинно росла й розширювалася. Один за іншим спускалися на воду бойові кораблі. По суті справи саме ці кораблі склали грізний російський Балтійський флот

Першими суднобудівниками були прислані в Петербург олонецкие майстри, що мали великий досвід. Серед них виділяються чудові російські кораблебудівники Федосей Скляев, Гаврило Меньшиков, Щербачев, Батаков, Окупаев, Пальчиків, майстри вітрильної, щоглової, блокової справи Тихін Лукин, Іван Кочет, Онисим Моляр, Фаддей Попов

У допомогу Адміралтейству в 1712 році заснували Галерний двір, де будували галери й напівгалери, що ходили не тільки під вітрилами, але й на веслах, що було так необхідно для воєнних дій проти шведів у шхерах Фінського й Ботнічної заток

Незабаром стала спускати невеликі судна розташована проти літнього саду на Фонтанке Партикулярна верф. Вона будувала невеликі річкові судна для приватних осіб і установ. Адміралтейству належали Смоляний двір, лісопилка на Ижоре, цегельні заводи

У ведення Адміралтейства надійшли багато підсобних підприємств - Смоляний двір, де зберігалася смола й виварювався дьоготь, пильні млини на ріці Ижоре, які стали "служити для адміралтейських інтересів до корабельної будови" і для наглядання над якими адміралтейська контора надіслала свого комісара, а також кілька цегельних заводів на Охте й інші. Адміралтейські підприємства постачала й промисловість Москви, Ревеля, Риги, Уралу

До півдня від Адміралтейства селилися ті, хто служив у ньому, - офіцери, солдати, матроси, теслі, канатники, ковалі, корабельні майстри, піддячі. Вони утворили морську слободу (у районі нинішніх вулиць Гоголя й Герцена), Більшу й Малу Пушкарские, Прядильну, Три Шневенских, Офіцерську, Ковальську й іншу слободи. Їхньої назви говорять самі за себе

Деякі служителі Адміралтейства проживали до сходу від нього - у так званій Грецькій слободі. На території, де тепер височіє будинок Головного штабу, перебував Морський ринок. У м'ясному, калачному й іншому рядах продавалися їстівні припаси, там же можна було купити сіно й дрова. На границі ринку, майже в південно-східного кута Адміралтейства , був поставлений шинок, так зване "Петровское кружало". Площа, де розташована ринок, була небрукованої, потопала в бруді й пилу

"Регламент Адміралтейської верфі" забороняв "харчевникам і іншим продавцям ходити в Адміралтейську міцність". І торговельний люд розташовував свої заклад поблизу. Навіть на Поліцейському мосту через Мью (Мийку) можна було бачити курені продавців і безліч рознощиків. "отчий проїзд по вулиці був утруднений і траплялися часто жорстокі бійки". великою популярністю в ті часи, коли чай був ще невідомий, користувалися сбитенщики, несшие свою "вахту" у стін верфі-міцності. Збитень - гарячий напій з підпаленого меду із пряностями - узимку був незамінний. Його охоче вживали робітники та службовці Адміралтейства. "Збитень гарячий, п'ють піддячий!", " Збитень-Сбитенек, п'є щеголек!" - голосно зазивали покупців продавці збитню

В 1718 році було видане розпорядження, що велить торгувати на Морському ринку й біля нього тільки в крамницях, а рознощикам, продавцям сіна й дров приділялося строго певне місце

Адміралтейство було колискою російського флоту. Біля половини лінійних кораблів російського флоту першої чверті XVIII століття - двадцять три із сорока восьми - зійшло зі стапелів Адміралтейства. Галерний двір побудував двісті три із трьох стільник п'яти галер. Серед судів, спущених на воду Адміралтейством, були такі гіганти, як девяностопушечний лінійний корабель “Лісове” і девяностодвухпушечний “Гангут”. Росія набирала чинності не тільки на суші, але й на море

Сучасники - росіяни й іноземці, причому навіть що недоброзичливо ставилися до Росії, визнавали висока якість російських судів - швидкохідних, маневрених і остойчивих. По вираженню Петра, російські судна від іноземних відрізнялися так само, як рідні сини від пасинків. Іноземні судна, навіть англійські, хоча Англія тоді й ставала володаркою морів, у порівнянні з росіянами були тихохідними “зело тупі на вітрилах”.

Петропавловская міцність із Кронверком, Адміралтейство, Кроншлот зміцнили Петербург, зробивши його неприступним для ворогів

Але вогонь по супротивнику відкривали тільки пушки Кроншлота. Ні Петропавловская міцність, ні Адміралтейство не випустили по ворогу жодного ядра, ні однієї гранати, жодного заряду картечі: успіхи російських військ і флоту відсунули театр воєнних дій на суші й на море далеко від устя Неви

Система зміцнень Петербурга Була нової й перекидала традиційні подання й практику зведення фортець у західній Європі й Росії. Сутність традиції полягала в тім, що навколо міста створювалася єдина система зміцнень. Вона складалася зі стін, веж, ровів і інших споруджень, що оперізують місто. Руйнування супротивником цього кільця в одному місці приводило до того, що ворог виявлявся усередині зміцнень і опановував ними. Створення трьох фортець, одна йз яких стояла на шляху супротивника, що загрожував Петербургові з моря, розосереджувало сили ворога, змушувало відмовлятися від звичайного прориву, робило оборону стійкої. У фортифікації, військово-інженерному мистецтві це був великий крок уперед. Не за горами були часи, коли й Петербург зміг викинути далеко на північ від Неви свої нові форпости - Корелу й Виборг

Архітектура Адміралтейства

Адміралтейська суднобудівна верф була закладена на левом бережу Неви 5 листопада 1704 року по кресленнях Петра I .

Незважаючи на пізню осінню пору, дощі й холоднечу, сотні робочих людей приступилися до справи. C початку на березі, потім у самій ріці, одну за іншою вбили 2436 паль, створивши в такий спосіб довговічний дерев'яний фундамент