У п'єсі Антона Павловича Чехова «Вишневий сад» повествуется про життя 3-х поколінь. Один з головних героїв - сам сад втілив у собі красу минулого, особливо в сприйнятті Гаева з Раневской, які провели в ньому роки дитинства. Вони гуляли по цьому саду, грали в ньому, спостерігали за ним з вікон будинку

Інші герої п'єси, приміром, Лопахин ставляться до нього трохи інакше - як до предмета торгівлі, що викликає підприємницький інтерес. Він уважає потрібним вирубати вишні й улаштувати на цій ділянці поле маку. По закінченню добутку, сад все-таки осягає ця доля - лунають стукіт сокири й падання дерев

Досить равнодушно до нього ставиться й вічний студент Петро Трофимов, вишукуючи за кожною вишнею покалічені долі кріпаків

Одна лише Ганна - ніжне створення дивиться на сад із захватом, що мріє відтворити його на новому місці. Тільки вона щиро розуміє всю красу цього надзвичайного вишневого саду

Герої п'єси Чехова живуть зовсім у різних мирах і не розуміють один одного. Раневская мріє, фантазує, любить і всіма думками перебуває у Франції. У той же час вона дуже добра, здатна любити й володіє поруч інших, позитивних якостей

Лопахин же, як представник інший світу, дивиться на життя більш реально й матеріалістично.

Позначивши жанр п'єси як комедія, автор хотів показати, наскільки сумна доля країни. Чехів із симпатією ставиться до власників саду - братові й сестрі. Цей добуток стало останнім у творчості великого письменника, що втілив в образ саду всю прекрасну й вічне й свою мрію - щоб вся наша країна була таким же прекрасним і нев'янучим садом...