У повісті «Паулина, мир і зірки» (1960) повзрослевшая дівчинка згадує, як це відбулося з нею. У будинку свого діда, доброго старого сеньйора, Паулина зворушливо опікує сліпого хлопчика з бідної селянської сім'ї. Вона навчає його абетці, побутовим навичкам і у свою чергу одержує найважливіший життєвий урок від нього: у стражданнях хлопчика, що не може бути корисний сім'ї, їй відкривається безвихідний нестаток людей, що живуть за межами затишного дідівського маєтку. Поява адресованої дітям повісті Матуте на тлі загальних тенденцій іспанської прози 60-х років досить примітно: це одна з перших спроб розмови про роль і місце людини в суспільстві на рівні дитячого читача. В 1972 році в інтерв'ю радянському журналу «Дитяча література» Матуте ремствувала на те, що більшість іспанських дитячих письменників усе ще уникають цієї важливої теми

Той же по суті конфлікт покладений письменницею й в основу перекладеної на російську мову дитячій повести «Безквитковий пасажир» (1965). І тут особистість дитини, спочатку відгородженого від зовнішнього миру, формується в зіткненні із чужим лихом. Герой цієї повісті - підкидьок, підібраний, вихований і безмірно розпещений трьома сестрами - старими дівами, живе в їхній маєток як би поза часом і простором. Навколишнє нагадує про себе лише бараком для висновків них, що видний хлопчикові з горища, де він грає. Випадок зіштовхує його з в'язнем, що біг через колючий дріт. Бажанням допомогти людині в лиху продиктовані перші самостійні рішення й учинки хлопчика

В «Безквитковому пасажирі» іспанському читачеві неважко виявити полемічне переосмислення широко відомій дитячій повести-притчі «Марселино, хліб і вино» (1952), авторство якої належить Хосе Санчесу Сильве, видному франкистскому журналістові й переконаному католикові. У притчі розповідається про те, як на занедбаному горищі хлопчик, що живе в монастирі, виявляє зображення розп'ятого Христа, переймається до нього жалістю, веде з ним розмова як з живим співрозмовником, приносить йому хліб і вино, обмиває його рани, а на подяку Христос здійснює чудо й забирає хлопчика у свій мир, де його чекає побачення з померлою матір'ю. Матуте своєю історією вселяє думка про земне призначення людини, про його зв'язок з іншими людьми. У дитини, переконана вона, повинне бути почуття великої сім'ї, за якої кожного вответе.

Крім повістей, Матуте написала для дітей також кілька поетичних казок-притчею - «Дика конячка», «Зелений коник» і інші, у яких вона показує красу відданої дружби

Протягом 60- 70-х років престиж дитячої літератури в Іспанії значно виріс. Кармен Браво-Вильясанте, автор «Історії іспанської дитячої літератури», що витримала за десять років три видання, в 1969 році відзначала, що «дитяча література ввійшла в моду, і на неї стали дивитися серйозно». Цьому чимало сприяли заходу, проведені Національним інститутом книги: присудження премій за кращі дитячі добутки, щорічна Тиждень дитячої книги, до участі в якій залучаються й дитячі письменники, і тисячі дітей, і бібліотеки. В останні роки збільшилося число авторів, що пишуть для дітей, значно ширше став тематичний і жанровий діапазон дитячих добутків; у Каталонії й Галисии - найбільших областях Іспанії - стала друкуватися дитяча література на національні мовах

Звичайно, далеко не вся видавана дитяча література відповідає високим педагогічним і художнім вимогам. У коло дитячого читання попадають часом і добутку з нальотом еротики, і псевдофантастика, що нагнітає відчуття ірраціональності й неминучої жорстокості миру, і література релігійної користі, що уже до 70-му року зовсім втратила популярність у юного читача, але проте усе ще видається у великій кількості. Особливу невимогливість проявляють дитячі журнали, яких існує в Іспанії величезна безліч. У переважній більшості - це як і раніше так звані «тебео», щотижневики, що друкують із номера в номер серії нехитрих малюнків із примітивним текстом. Однак не ці витрати визначають особа нинішньої дитячої літератури в Іспанії, що, за даними опитувань, знаходить все більше й більше число читачів

Серед підлітків особливий інтерес викликає пригодницька література, що видається серійними видання. Кожний добуток у такій серії цілком самостійно й об'єднане з іншими лише образом головного героя або декількох персонажів. Особливу популярність серед них завоював Оскар, пригодам якого починаючи з 1962 року письменниця Кармен Куртц присвятила вже більше десятка повістей (« Оскар-Космонавт», «Оскар у лабораторії», « Оскар-Спелеолог» і т.д.). Звичайний підліток з будь-якого кварталу будь-якого міста, як представляє Куртц свого героя, Оскар повний допитливості, фантазії й добрих почуттів, які штовхають його на захоплюючі неймовірні пригоди. Проте повести письменниці відзначені жвавим інтересом до сучасних наукових відкриттів і проблем, до досягнень техніки, до географічних досліджень, а всі починання Оскара перейняті найблагороднішими й гуманними метами