Микола Олександрович Добролюбов був високої думки про творчість Олександра Миколайовича Островського, про що він написав у своїй критичній статті «Промінь світла в темному царстві». Він уважав, що письменник має унікальну властивість - розуміти й аналізувати життя російського народу, російських людей. У своїх творах Островський зміг відбити це життя із всіх її сторін, показавши нам головні й проблемні місця. Письменник вимагав дотримання прав людей, хотів, щоб люди поважали один одного, протестував проти насильства над особистістю.

У п'єсах Островського простежується однакова схема - показана в сюжеті обстановка не залежить ні від кого з героїв добутку. І якась боротьба відбувається вже між діючими особами. Але й ця боротьба виражається не в прямих діалогах або монологах, вона відбувається у вчинках тих або інших персонажів.

Головна героїня п'єси Островського «Гроза» - Катерина не схожа на героїчну дівчину, вона не робить голосних пафосних заяв. Навпроти, Катерина виглядає як дуже слабка людина, що не може пручатися сформованим обставинам. Вона не має злості, ненависті ні до свого чоловіка, ні до його матері, що всім серцем ненавидить невістку. І для того, щоб вирватися із цього полону, головна героїня «Грози», що Добролюбов називає «Промінь світла в темному царстві», приймає найтяжке рішенні - покінчити із собою.

На думку Добролюбова, Катерина в такий спосіб стає вільною. Він шкодує й сумує про її загибель, але не бачить іншого можливого виходу. У противному випадку, Катерина не стала б «променем світла в темному царстві», а промучилася б все життя, що залишилося. І, мені здається, що Добролюбов у цьому правий - краще вмерти вільної, чим жити на колінах...