Мета уроку: Дати учням основні відомості про небезпеку, що

Загрожує рослинами і тваринам з боку людини

(лісові пожежі, отруєння повітря, забруднення

води та ґрунту).

Обладнання: Ілюстрації різних видів діяльності людини,

казка З. Запорожана «Беркут».

Хід уроку

1 Повідомлення тами уроку

Сьогодні на уроці и з вами поговоримо про значення праці людини в житті рослинного і тваринного світу, про небезпеку, яка загрожує рослинам і тваринам з боку людини.

2 Розповідь учителя з елементами бесіди

Людина ходить по землі, дихає повітрям, здобуває їжу. Але, на відміну від тварин, людина змінює природу для своїх потреб. Чому?

Одні люди вирубують дерева, щоб продавати цінну деревину або виготовляти меблі, чи будувати будинки. Інші таким чином звільняють землю для полів, щоб сіяти зерно. Коли ліси вирубують і спалюють, тварини і рослини залишаються без їжі і житла, гинуть від голоду.

- Як ви думаєте, до чого може призвести втрата лісів?

Винищення лісів може змінити клімат у світі, спричиняє засухи, при випаданні великої кількості опадів – повені та змінює напрямок вітрів. Бездумна вирубка лісів привела в 1998 році до великої повені та руйнувань на Закарпатті, завдала великої матеріальної шкоди, яку важко оцінити. На відновлення лісів потрібно багато років важкої праці і матеріальних затрат.

Отже, на місці вирубаних лісів потрібно насаджувати нові.

- Як діяльність людини може вплинути на умови існування тварин?

З казки «Беркут» ви дізнаєтесь про сумну пригоду, яка сталася із птахом і хто в тому винен.

3 Читання казки « Беркут»

4 Відповіді на запитання вчителя

- Чому беркут обрав для поселення річкову долину?

- Яким побачив беркут степ і ліс, коли прилетів будувати

гніздо?

- Яка ж основна причина таких змін?

- Як ви, діти, думаєте, що робили люди в степу?

- Що повинні були зробити люди перед тим, як покинути

степ?

5 Розповідь учителя

Щоб зберегти куточки дикої природи, створюються заповідники. Тут забороняється вирубувати дерева, зривати трав′янисті рослини, полювати на звірів та птахів, ловити комах. Збереженню рідкісних рослин і тварин допомагають ботанічні сади, зоопарки.

Хоча люди піклуються про природу, все одно завдають їй великої шкоди. Усі фабрики і заводи, якщо вони не забезпечені якісними очисними спорудами, забруднюють і повітря, і воду, і ґрунт. Коли люди скидають шкідливі відходи у річки, озера та моря, вони знищують рослини, птахів, тварин. Через масляну плівку нафти все живе задихається у воді, земля стає мертвою. Відпрацьовані гази промислових підприємств та автомобілів забруднюють повітря. Через це стає важко дихати, гинуть рослини і дерева.

Та найбільших збитків природі завдають аварії на атомних станціях. У 1986 році на Чорнобильській АЕС сталася жахлива катастрофа. Такого нищівного удару наша природа ще не зазнавала. Постраждали від радіації і дерева і квіти, і тварини, і люди. Якби не героїчні зусилля пожежників, які загасили пожежу в ту страшну ніч, а також тисяч людей, які потім працювали над усуненням наслідків катастрофи, у нашій Україні під загрозою опинилося б саме життя.

6 Підсумок уроку

Що б ми не робили, де б не працювали, ми не повинні завдавати шкоди природі. Ми повинні бути природі друзями. Бо наше майбутнє багато в чому залежить від матінки – природи.

Вірш « Вмійте природу любити»

Додатковий матеріал

З. Запорожан

Казка «Беркут»

Молодий беркут шукав місця для гнізда. Він вже знав, куди полетить. Літаючи з батьком і братом, він бачив стрімку скелю. На ній є хороше місце для гнізда., захищене від вітру і відкрите сонцю.

Неподалік грав всіма барвами квітів степ, блакитною стрічкою звивалась річка, а далі шумів тінистий гомінливий ліс. Поживи досить і в степу, і в лісі.

От нарешті і знайома скеля. Опустився птах на виступ, розглянувся. Дивне почуття опанувало його. Він впізнавав і не впізнавав це місце. Ті ж скелі… Але чому в степу лише ріденька пожовкла травичка? І ліс вже не той. Він стояв якийсь похмурий, тихий, лише іноді пискне пташка, зарохкає дикий кабан, а у степу час від часу гавкне шакал.

Довго сидів на скелі беркут нерухомо. Притомились у польоті крила, серце огорнув сум. Хотілося їсти, але навіть миші – полівки кудись зникли.

Коли зійшло сонце, ковзнув беркут зі скелі вниз, полетів до лісу, сів на сосні і завмер у чеканні. Аж ось почулася важка хода, а потім і побачив ведмедя, що знехотя брів лісом. Господар лісу йшов у малину. Її тут росло досить, але тільки ягід було не густо.

Беркут перелетів на дуба, ближче до ведмедя. Клишоногий почув шум, підняв голову і уважно подивився на птаха.

- Я впізнав тебе, беркуте. Позаторік навесні вас троє сиділо на скелі. Що, хочеш тут оселитися? Не буде тут тобі ситого життя,- з сумом промовив ведмідь.

- Та я вже й сам це бачу, - сказав беркут.- Але ж я знав це місце не таким. Тут я бачив пишні трави, що давали прихисток мишам, ховрахам, птахам, зайцям. Та й ліс виглядав багато веселішим. Гамірно в нім було. А зараз лише шакали виють у сухому степу. Що ж сталося?

Ведмідь трохи помовчав та й почав розповідати:

- Було це минулого року. На початку літа ми почули вибухи від яких здригалась земля. Сорока розповідала, що там, у верхів′ї нашої річки, з′явились люди з великими машинами. Звідти й чути було вибухи. Там летіла високо вгору та на всі сторони земля і каміння. Скоро люди забрали машини і пішли. Вони залишили там великі ями і забрали з собою воду. Не стало нашої річки. А без неї скоро загине і степ, і ліс.

Мовчки слухав сумну розповідь птах. Як же бути? Повернутися назад? А як же ліс і степ, і його улюблена скеля?

- Полечу, подивлюся, що там зробили люди і куди поділася річка?

Летів він над сухим руслом річки, аж поки не побачив зруйнований, спотворений степ. Тут ніби хтось щось шукав та не знайшов. Довго кружляв беркут над степом. Аж раптом щось заблищало в сонячних променях. Підлетів беркут ближче і побачив, як з-під величезної купи каміння і землі пробивається малесенький струмочок. Він весело дзюркотів, звиваючись між камінням, але скоро губився у піску.

- Не забрали люди воду, - подумав беркут і полетів до лісу.

Ведмедя довго шукати не довелося. Він був у малиннику.

- Не забрали люди воду, - сказав йому птах і розповів, що бачив у степу.

А ввечері в лісі відбулась велика рада. Зійшлись ведмеді і вовки, лисиці і дикі кабани, борсуки, зайці, білки, їжаки, злетілись птахи, прибігли мурахи.

Ведмідь розповів, що бачив беркут.

Є вода, але її дуже мало, вів далі ведмідь. Завалено джерело. Треба розібрати той завал, визволити воду і тоді знову буде жити наша річка, оживе ліс і степ. Ніхто ту роботу не зробить сам. Тільки всі разом ми зможемо повернути воду.

Всі рушили до джерельця. Працювали хто як міг, аж поки не відтягли останнього каменя, не винесли останню грудочку землі. Вже під ранок, зморені, всі поснули коло джерела. А вода Весело дзюркочучи стрімко бігла по старому висохлому руслу все далі і далі…

Зійшло сонце і скупало свої промені в річці, що як і колись бігла степом попід ліс. Беркут прокинувся, стрепенувся, поглянув на річку і полетів до лісу. Невдовзі й повернувся, несучи у дзьобі невеличку гілку. Беркут будував гніздо.

Вірш «Вмійте природу любити»

Вмійте природу любити, В полі, у лісі, над яром-

Всі ви їй друзями станьте. Квіти, дерева і трави.

Кожній комашці радійте, Цвіту не вирви задаром,

Кожну стеблинку плекайте. Гілки не втни для забави.

Оберігайте ж повсюди

Річку й ромашку у гаї,

Все це окрасою буде

Нашого рідного краю