Таке визначення уроку дав відомий педагог В. Сухомлинский. Що може стати першим кроком на шляху до глибокого професійного взаєморозуміння між учителем і учнем? Звичайно, діалог. Діти - перші, самі головні оцінювачі роботи вчителі. Є зміст у тім, щоб не тільки колеги або адміністрація, а й учні могли висловлювати свої враження від уроків. Для цього треба хоча б іноді влаштовувати з ними обговорення таких, скажемо, питань:

Чим сподобалися вам уроки закордонної літератури?

Якими ви хотіли б бачити ці уроки сьогодні, завтра?

Який з уроків у цій чверті вам особливо запам'ятався й чому?

Відповіді на такі питання підкажуть, що і як доцільніше робити й, можливо, дадуть новий імпульс до загальної творчої діяльності

«Сьогодні на уроці вчитель читав байку езопа «Вовк і Ягня» по підручнику. Усі говорили, сміялися, тому що чимало учнів нашого класу вже давно знають її напам'ять»1.

«...На початку уроку літератури побачила на дошці вісімнадцять чотиризначних цифр. Як згодом зрозуміла, це були дати життя й творчості Дж. Г. Байрона, які необхідно було переписати в зошит і запам'ятати. На це витратили майже весь урок, а я так чекала зустрічі із цим цікавим поетом!..».

«...Весь урок учитель переказував підручник. Позаздрила сусідці, що читала в цей час роман "Діти капітана Гранта"!..».

«...Люблю уроки-диспути, уроки-концерти, уроки-семінари. На них можна висловити власні думки, прочитати улюблений вірш, виступити з повідомленням. До таких уроків старанно готуюся...».

Отже, урок починається із взаєморозуміння, необхідного для співробітництва вчителя й учнів. І шлях до успіху нелегкий, особливо в області ще методично малоосвоєної світової літератури

Робота словесника фактично ділиться на три етапи: підготовка до уроку, його проведення й аналіз

Підготовка до уроку починається зі складання плану й тез або конспекту на основі календарно-тематичного плану. Для цього вчитель спершу визначає структуру майбутнього заняття, тобто його форму, що найбільше повно відповідала б певному змісту

Різні погляди на структуру уроку в дидактику, педагогіці, методичній науці висловлюються протягом декількох десятиліть. Традиційна структура комбінованого уроку із чотирма елементами - опитування, пояснення вчителя, закріплення й домашнє завдання, хоча й використовується ще сьогодні багатьма вчителями, однак поступово відходить у минуле. Вона обмежує можливості широкого залучення різноманітних форм, методів і прийомів навчання, не стимулює пізнавальної діяльності самого учня, стримуючи активізацію процесу навчання

Двухкомпонентную структуру уроку запропонували М. Скаткон і И. Лернер (Нар. утворення. - 1985. - № 1). Проте, і вона, на думку М. Махмутова, виявилася «аморфної, позбавленої певного стрижня», і він розробив нову, трикомпонентну структуру уроку, що вважається інваріантної, тобто незмінної (Сов. педагогіка. - 1986. - № 2).

Її домінантні елементи:

Актуалізація придбаних знань і засобів пізнавальних дій;

Формування нових понять і засобів дій;

Практичне застосування придбаних знань

Структура уроку М. Махмутова залучає широкими можливостями формування пізнавальної діяльності учнів і активно інтерпретується вченими-методистами щодо інших дисциплін з урахуванням специфіки предмета

Учителям буває важко знайти консенсус у наукових суперечках, зупинитися на якійсь одній точці зору. Тому як основу для подальшої роботи пропонуємо такий план уроку:

Тема уроку

Епіграф

Освітньо-виховна мета уроку

Устаткування уроку й ТЗН.

Тип уроку

Ланцюжок навчальних ситуацій (або етапи уроку, план уроку, структурні елементи уроку).

Тези або конспект уроку

Однак помітимо, що навіть самий доконаний план уроку не забезпечить його ефективності без використання творчого підходу. Учитель повинен сам сформулювати тему, підібрати епіграф, визначити мета, устаткування й ТЗН, передбачити логічну послідовність навчальних ситуацій, тобто докладно продумати хід уроку. Це його урок

1. Тема уроку. Формулювання теми уроку, пропонованої учням, істотно відрізняється своїм завданням від формулювання тим у календарно-тематичному плані й класному журналі. Якщо останні записуються в науково-діловому стилі, то в поурочному плані й на дошці тема формулюється художньо. Нею починає розмова з учнями й дуже важливо, щоб вони відчули інтерес куслишанному.

Учителям іноді складно формулювати теми уроків, це породжує використання відомих стереотипів («Образ Гобсека», «Життєвий шлях В. Гюго», «Огляд роману "Вершник без голови"» і т.п.). Практикується також дослівний запис програмної анотації до теми з доповненням тих теоретичних понять, які будуть вивчатися на уроці, а також технічних засобів

Формулюючи тему уроку, учитель, насамперед, повинен піклуватися про те, як зосередити увагу учнів на головному, направити їх на глибоке сприйняття матеріалу, зацікавити їм

Е. Ільїн у книзі «Народження уроку» чотирнадцять разів вертається до питання про тему уроку, запрошуючи читача до власної творчої лабораторії. Це разом з ним ми в класі міркуємо над наступною темою, те блукаючи вечірнім містом, то за робочим столом, а те й разом з учнями наприкінці заняття обмірковуємо формулювання теми вже проведеного уроку. І народжуються рядки, які стимулюють думка, спонукають до аналізу: «Душі прекрасні пориви», «Останні сторінки великого роману», «Ключі до нашого життя», «Знівечена краса»...

Щоб глибоко й всебічно розкрити тему уроку, потрібно привчати учнів до розуміння її змісту, виділення визначального слова або словосполучення. От, наприклад, тема «Моральні проблеми романів Оноре де Бальзака».

Знайшовши разом з учнями домінантне словосполучення «моральні проблеми», учитель, насамперед, пропонує з'ясувати лексичне значення цих слів: а) слово проблема грецького походження, означає загадка, питання, завдання; тобто складне питання, що має потребу в рішенні; б) прикметник моральні утворилося від іменника мораль, що має кілька значень: узагальнене виявлення властивостей людини, постійних прагнень його волі, характеру; життєві правила, звички, звичаї...

Така робота допоможе вчителеві знайти логічний перехід до викладу нового матеріалу уроку про те, що в добутках «Людської комедії» Оноре де Бальзак зображує сучасне йому суспільство, епоху морального занепаду. Його герої проходять через випробування, по-різному переживають «втрату ілюзій», боляче пізнають сутність суспільства. Письменника хвилюють проблеми добра й зла, обов'язку й честі, мети й сенсу життя людини на землі, проблеми волі, дружби, любові, смерті... Така робота буде тривати, удосконалюватися й закріплюватися під час вивчення тим по російській літературі («Моральні проблеми в добутках...» - Ф. Абрамова, В. Шукшина, В. Тендрякова, В. Астафьева, С. Трифонова, В. Распутіна й ін.); білоруської («Дослідження моральних основ поводження людини в екстремальних умовах. Проблема морального вибору, глибина психологічного аналізу в повісті «Сотників» В. Викова»); іспанської («Гостра сатира на моральну деградацію людей-бджіл, які живуть лише природними інстинктами в романі «Вулик» К. X. Села») і др.

Допоможе вчителеві почати урок і таке формулювання теми: «Відкриття Джорджа Гордона Байрона як людини й письменника». З одного боку - самотня людина, песиміст, глибоко нещасний у житті й любові; з іншого боку - мандрівник, борець за волю народів Англії, Іспанії, Греції; а ще - «володар дум» цілого покоління, зразок для багатьох європейських романтиків. Біографічний матеріал дуже важливо подати доступно й емоційно. Таке формулювання теми доцільно повторити, розглядаючи творчість ернста-Теодора-Амадея Гофмана - видатного письменника-романтика, художника, музиканта; Антуана де Сент-Екзюпері - письменника й військового льотчика; ернеста Міллера Хемингуея - письменника, журналіста, рибалки...

От ще трохи тим: «Як створюють вірші?» (основи віршування), «Як живуть віршами?» (роздуму про власне відношення до змісту літературного твору), «Учимося в поетів красномовству» (афоризми і їхнє використання в усній і письмовій мові), «Словом можна врятувати» (вступний урок до творчості В. Висоцького), «У всім хочеться мені дійти до самої суті» (філософська лірика Б. Пастернаку), «Що за чудо ці казки!» (казки братів Гримм), «Майстер снів і казок» (казки Г.-К. Андерсена).

Потрібно пам'ятати, що формулювання теми не можна зводити до сенсаційного звучання, воно повинне безпосередньо стосуватися фактичного матеріалу уроку. Тому підкреслимо, що робота з темою - одна з навчальних ситуацій уроку. Тема є зразком художнього стилю мовлення. Читаючи або слухаючи її визначення, вдумуючись у значення кожного слова, учні будуть збагачувати своє письмове й усне мовлення. Вони навчаться точно висловлювати власні думки, становити плани до письмових робіт, підбирати заголовки до прочитаних розділів книги, краще розуміти теми й способи їхнього розкриття під час написання добутків

2. Епіграф до уроку. Якщо в темі емоційно, чітко й лаконічно виражений короткий зміст уроку, то епіграф висловлює його головну думку, накреслює шляхи до її розкриття. Учитель може кілька разів звернутися до епіграфа протягом уроку: на початку, коли визначається завдання; протягом уроку, коли вона виконується, і наприкінці, коли підводять підсумки