Тема уроку: Ландшафтний дизайн.

Мета уроку: Дати уявлення про садово-паркове мистецтво, основні історичні етапи становлення; навчити розрізняти природний та штучний ландшафт; ознайомити з унікальними можливостями людини-творця в минулому на прикладі висячих садів Семіраміди та японського садово — паркового мистецтва.

Оснащення уроку:

— для вчителя: Карта світу, фотоматеріали з організацією ландшафту навколо відомих архітектурних ансамблів; Версаль, Андріївська церква; краєвиди Уманського парку відпочинку, японського садово-паркового мистецтва, схема організації висячих садів Семіраміди.

— для учнів: Зошит, ручка.

Хід уроку

1. Організаційна частина.

2. Повідомлення теми.

3. Розповідь учителя.

3. 1. Ми продовжуємо знайомство з темою «Дизайн» Слово «ландшафт» в перекладі з німецької мови означає вид місцевості. Ще здавна люди прагнули оточити своє житло деревами, квітами, кущами, пізніше — альтанками, алеями, садками і т. д. Отже, можемо сказати, що ландшафтний дизайн — це організація місцевості (парк відпочинку), дитячий майданчик, подвір’я навколо будівлі, тощо).

Ландшафт може бути природним і штучним.

Природний ландшафт створений самою природою, а штучний організовує людина. Це вміння дано, звісно, не кожному — для нього потрібна висока професійна майстерність. В різні історичні епохи існували свої особливості в організації ландшафтних композицій. Сьогодні наші погляди будуть звернені до давньої Месопотамії та до країни сходу сонця — Японії.

3. 2. З історії ми пам’ятаємо, що Месопотамії — країна шумерів, виникла в оазисі річок Тигру та Євфрату. Месопотамія в перекладі з грецької означає — Межиріччя (вчитель показує названу територію на карті світу). Саме в Месопотамії знаходилось друге чудо світу — висячі сади Семіраміди, отже штучне планування ландшафту сягає своїм корінням дуже глибоко — в VІ — V ст. до н. е.

За легендою Семіраміда була дружиною царського порадника, дуже вродливого і розумного. Чим же вона прославилась? Під час війни царя Ніна з Бактрією вона допомогла одержати перемогу — порадила атакувати не слабку, а найсильнішу сторону війська. Цар переміг і наказав пораднику віддати йому свою дружину, а коли той не погодився — звелів виколоти йому очі. Порадник втратив розум, а Семіраміда стала дружиною царя, а після його смерті правила сама. Вона заснувала на річці Євфраті нове місто — Вавилон, побудувала великий храм з височезною Вавилонською вежею, заснувала багато міст і храмів, перемагала у війнах. Все це легенда і сказати з точністю, хто ж була Семіраміда не можна, але її чудові сади були знайдені при розкопках археологом Кольдевеєм.

Унікальність висячих садів

Ці сади неначе плавали в повітрі (звідси й назва — висячі), бо росли високо над землею. Кам’яні стовпи підтримували будову: їх оздоблені й розмальовані п’єдестали складали колонний зал. На стовпах кріпились пальмові балки (бо лише пальмове дерево не розмокає від вологи), на цих банках було насипано землю, на якій були висаджені різноманітні дерева і квіти. Вода поступала по трьохступіньчатій спіралевидній шахті, яка була в кожному стовпі з глибинного колодязя.

Ми можемо зробити висновок, що хоч в ті часи поняття «дизайн» не було відоме, але використання розумних винаходів, які ще важко назвати досягненнями техніки, мало широке застосування в оформленні місцевості.

3. 3. Тепер перенесемо свої погляди на схід, в часи ближчі до нас.

Історія японської культури — це вічний пошук Краси. Світ людини і природи гармонійно поєднані. Людина вписується в природний світ, як будинок вписується в ландшафт. Природа є джерелом натхнення і засобом вираження людських почуттів. Все мистецтво Японії є надзвичайно своєрідним: на відміну від європейських художників, які вважають людину «мірою всіх речей; японські майстри виходять з принципу «природа — міра всіх речей». Тому головна риса японського мистецтва — прагнення гармонії з природою.

Японські архітектори проектують свої будівлі таким чином, щоб вони начебто зливалися з навколишнім середовищем. Мабуть, тому багатоярусні храми та Японії мають своє неповторне обличчя. їхні дахи із затійливо піднятими вгору кут нагадують крила дивовижних метеликів.

Звичайні будівлі японців також відрізняються своєю оригінальністю, адже в них вказується потреба людей перебувати в постійному контакті з природою. Тому замість звичайних стін в японській житловій архітектурі застосовують дерев’яні рами, які рухаються по позах, як дверцята книжкової шафи (показати фото). Відсунувши вбік таку стіну — сьодзі, можна опинитися на терасі й милуватися красою міні-садка, що є невід’ємним елементом традиційної японської архітектури. В цих садках обов’язково є камені, ретельно підібране за розмірами та формою, і вода, яка може бути як справжньою (у вигляді струмка чи ставка), так і символічною (у вигляді піску чи гальки). Кожний камінь, кожне дерево, кожний кущик у створених художніх композиціях японських садків важливі не тільки самі по собі, вони є втіленням певних філософських переконань. Так, в японському місті Кіото на подвір’ї монастиря Рьоандзі є сад каміння під назвою «Сад Спокійного Дракона» (показати фото). Складається він із п’ятнадцяти кам’яних брил, розташованих таким чином, що ченці, які йдуть по саду, з будь-якого місця можуть бачити лише чотирнадцять. П’ятнадцятий камінь лишається невидимим. Це — символ істини, яку вони шукають.

Садки каменів, садки на воді, мініатюрні садки з карликовими деревами заввишки 30—50 см, з маленькими водоспадами та крихітними павільйонами для чайної церемонії — все це сади, різні за настроєм, характером. І японці можуть годинами милуватися ними, адже сад для них — це жива картина.

4. Узагальнення вивченого матеріалу Відповіді учнів на питання вчителів:

- що таке ландшафт;

- як ви розумієте поняття ландшафтний, дизайн?

- на прикладі фотоматеріалів учні відрізняють природний ландшафт від штучного.

5. Підсумок уроку.