Мета:Вдосконалювати вміння виразного читання, повторити

Особливості виразного читання (засоби, вимоги, техніку, паузи тощо); навчити учнів виразного читання поетичних творів і закріпити ці знання під час проведення конкурсу на кращого декламатора поезії; розвивати усне мовлення школярів, пам’ять, навички виразного читання поетичних творів; збагачувати словниковий запас; сприяти розвитку декламаторських здібностей; виховувати в учнів етичні та естетичні смаки, пунктуальність; любов до слова, рідної мови, народу, країни; прищеплювати інтерес до результатів власної праці. Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Обладнання: Бібліотечка найулюбленіших поетичних творів школярів, портрети митців-поетів.

Без почуття й мистецтво все даремне,

Коли ж говорить в вас думка,

То слово щире і буремне

Усі людські серця зруша...

Коли немає серця в вас

Гете

ХІДУРОКУ

I.ОрганізаційнийМомент

II.АктуалізаціяОпорнихЗнань

у
ФорміБесідиЗаПитаннями

• Що ми розуміємо під виразністю читання?

• Які засоби виразного читання ви знаєте?

• Чим повинен володіти читець під час виразного декламування твору перед аудиторією?


• Для чого необхідно знати специфіку техніки виразного читання?

• Яка роль надається розділовим знакам під час виразного читання?

• Чому в процесі читання потрібно дотримуватись пауз?

• Як на вашу думку, для чого читцеві під час виконання того чи ін­шого твору необхідно пройнятися ним, зрозуміти і сприйняти його героїв?

• Яке значення приділяється інтонації під час виразного читання?

III. ОголошенняТеми, МетиУроку. МотиваціяНавчальноїДіяльностіУчнів

IV. СприйняттяЗасвоєнняУчнямиНавчальногоМатеріалу

1. Вступне слово вчителя

Сьогодні на у році ми вирушимо у подорож «Світ виразного по­етичного слова», під час якої зустрінемося з прекрасними ліричними творами, які приваблюють нас своїм лаконізмом, щирістю, емоційніс­тю, образністю поетичної мови. Своєрідність лірики полягає в тому, що в центрі уваги поета і читця перебувають не події, факти, люди, а людські переживання, думки, виражені в конкретно-чуттєвій формі.

Завдяки глибокій емоційності поезія може активно впливати на слу­хача, змушувати його хвилюватися, переживати, радіти, співчувати, але не залишатися байдужим. Емоційний стан слухача залежить від емоцій­ного заряду читця, який конче повинен з’ясувати для себе важливі пи­тання. Що стосується задуму твору і його змісту,— що схвилювало автора і стало зерном дослідження поета? Яким настроєм перейнятий ліричний герой (поет)? З якою метою написаний твір?

Поезія примушує нас жити напруженим емоційним життям і прагне навчити сприймати дійсність як опосередковану через поетичне слово.

Виразне читання є одним із засобів перевірки розуміння нами тво­ру. Щоб вияснити, як глибоко вплинула поезія на нас, журі під час ви­явлення кращого декламатора поезії може поставити кілька питань. Наприклад: Яким настроєм пройнятий твір? Що сподобалося вам у цьо­му вірші? Чи можна порівняти цю поезію з музичним твором і з яким?

Для вироблення в учнів відчуття правильності виразного читання доцільно зіставити кілька варіантів читання у класі. Звертається увага на лексику вірша, готується партитура окремих строф, якщо виникають ускладнення в осмисленні тексту.


2. Образні уявлення за допомогою виразності читання поетичного твору.

Бачення автора — це посередник між життям і твором у процесі його

Написання. Завдяки баченню встановлюється зв’язок між поетичним твором і його виконавцем. І, нарешті, бачення допомагає встановити контакт між виконавцем (читцем) та слухачем.

Звичайно, бачення поета, читця та слухача можуть бути схожими, але ніколи не бувають тотожними, бо вони неодмінно пропускаються крізь призму індивідуальних сприйнять кожного з них.

Поезія дає змогу митцеві впливати за допомогою різноманітних за­собів: і відтворенням зорових картин, і безпосереднім висловленням важливості думки, ідеї, і змалюванням психічного стану (переживання, почуття, настрою, афекту), і використанням символів і підбором звуків. Мова поезії діє на людей у різних аспектах: ідея — на розум, почуття — на душу (психіку), образ — на уяву, музика — на слух.

3. Поетична милозвучність.

У поетів процес творчості супроводжується переживанням музики

Звуків, яку буває нелегко відчути і важко відтворити. М. Гоголь у статті «Про малоросійські пісні» писав: «Поезія думок більше доступна кож­ному, ніж поезія звуків, або, краще сказати, поезія Поезії! Її тільки один обранець, один справжній в душі поет розуміє».

Декламація поетичного твору вимагає і виховання почуття музич-ності поетичної мови та мовних звуків, і вміння відтворити їх музич-ність, а тому і деяких знань засобів милозвучності.

У поетичній мові підбір слів певного звукового складу зумовлюється як законами ритмізації, так і вимогами звукопису.

4. Рима.

Рима Виконує у вірші виключно важливу функцію як ритмічну, так

І композиційну та смислову. Рима загострює увагу на словах, які нею зв’язані. Вона повертає нас до попереднього рядка, актуалізує, змушує пригадати його, змушує усі рядки, що оформляють одну думку, трима­тися вкупі...

Відомо, що рима не повинна сковувати читання, не повинна звуча­ти настирливо, бездумно заявляти про себе. Разом з тим римою не мож­на нехтувати, особливо в тонічних віршах, де вона грає значнішу роль у ритмічній організації, ніж у віршах силабо-тонічних. Іноді забувають, що рима — ритмотворчий елемент.


5. Ритм.

Накреслюючи теоретичні основи декламації, дослідники вихо­дять з того, що основним мистецтвом читання поетичних творів має

бути ритм, і завдання виконавця — пробуджувати реакцію слухача

на ритм.

Щоб оволодіти ритмом, його треба відчувати, або, як кажуть, вло­вити. Ритм — це основна сила, основна енергія вірша. У процесі читан­ня важливо відчути ритмічну своєрідність твору. Ритм як розмірена по­вторюваність певних одиниць становить найголовнішу ознаку віршової мови на відміну від прозової.

6. Малювання інтонацією.

Логічну мелодію, ритм, темп, намір, підтекст, словесну дію — усе

Це об’єднує інтонація і живий потік людської мови.

Уміння відтворювати зміст художнього твору, здійснюючи усі згадані вимоги декламаційного мистецтва, називають іще умінням живописати інтонацією, або малювати інтонацією.

Малювати інтонацією означає передусім засвоїти авторський текст настільки, щоб він став своїм, щоб слова автора вимовлялися від себе, як свої власні.

Таким чином, обов’язок виконавця — малювати інтонацією, тоб­то технічно грамотно, логічно правильно, зримо та емоційно насичено відтворювати ідейний зміст тексту, збуджуючи уяву слухача, впливаючи на нього своїми почуттями та вольовими імпульсами.

Вчитуючись у твір, декламатор намагається уявити собі живі карти­ни і живих героїв, змальованих автором, збагнути найголовнішу ідею, висловлену у творі. Осмислити свою виконавську позицію та свій ви­конавський намір. Поділити твір на частини.

Встановити виконавські завдання для кожної із частин, виявивши їх підтекст. Вдатися, якщо у цьому є потреба, до партитурних знаків для розмітки найскладніших частин, періодів мовних тактів. Скористатися, якщо є така можливість, фонозаписом. І, нарешті, вправлятися у вираз­ному читанні.

7. Партитурні знаки.

Ось реєстр партитурних знаків, які ставляться над рядками (знаки,

Що ставляться над рядками, помічені зірочкою), в рядках і під рядками. 1*. ' — знак акценту над наголошеними голосними для позначення на­голосу;


2. Паузи:

А) І — Коротка,

Б) II— Середня,

В) 777— довга;

3. Лейми:

А) V — односкладова,

Б) VV — двоскладова.

4.___________ — пряма лінія під словом для визначення наголосу при

Посиленні звука;

5*. — підвищення тону;

6*. — зниження тону;

7*. ^\ — Інтонаційний перелом;

8----- — риски розтягнуті — уповільнити вимову;

9. —> — стрілка означає: пришвидшити вимову; 10. ^ — ліга (знак легато) — означає зв’язати слова, вимовляючи їх

На одному диханні; 11*. ^ — «зачин»: для позначення інтонаційної незавершеності;

12. ^Ь — «фігура легато» при енжамбемані;

13. < > — тупокутні дужки; в них беруться слова, які треба відмітити особ­ливим тоном;

14. |__ | — квадратні дужки, вписуються слова, що вимагають необхідно­го тону;

15. ^ І_ — фігурні дужки, що вказують на зміну адресата;

16*. « » — лапки; служать для позначення іронічного відтінку.

8.Проведення конкурсу на кращого декламатора поезії.