Мета: Розширити та уточнити зміст свят: день Святого Миколая, Новий рік, Різдво Христове; розповісти легенду про Святого Миколая; ознайомити з українською народною традицією святкування Святвечора; розвивати мовлення дітей; виховувати повагу до традицій і народних звичаїв.

Обладнання: Виставка малюнків дітей за темою, церковний календар, ікона Святого Миколая.

Хід уроку

І. актуалізація опорних знань

— Які свята ви знаєте? Які з них любите найбільше святкувати?

Чому?

Іі. Повідомлення теми уроку

Зима щедра на свята! І сьогодні ви дізнаєтеся про звичаї нашого народу під час святкувань дня Святого Миколая, Нового року, різдва Христового.

Ііі. робота над новим матеріалом

— У народі кажуть, що взимку скільки днів, стільки й свят. Одним із головних зимових свят є день Святого Миколая, яке святкують 19 грудня.

1. Опрацювання матеріалу підручника (С. 96).

— Небагато відомо про життя Святого Миколая. І навіть те, що знаємо, подається як різні легенди. Послухайте одну з них.

Нічого не бракувало малому Миколі — ні гарного одягу, ні смачної їжі. Та він був сирота, бо рано вмерли тато й мама. Хлопчик ріс під опікою чужих людей. Часто виходив він на вулицю із свого гарного будинку і грався з дітьми. Це були діти вбогих батьків, що жили в темних глиняних хатах, спали на долівці й нерідко йшли голодні спати. Жалів їх Микола і не знав, як їм допомогти.

Був у Миколи старий учитель, що вчив його молитися, читати і писати. Якось читав він із учителем Святе Письмо: «Коли ти робиш добро, то нехай твоя правиця не відає, що робить лівиця...».

Микола замислився.

— Як це розуміти? — спитав учителя.

— Коли робиш добро, то не треба про це нікому оповідати. Краще не хвалитись своїми добрими вчинками.

Була пізня осінь. Микола знав, що багато діток у його околиці сидять у голоді й холоді. Ось родина старого Олександра. Мати лежить хвора, а у Петруся нема чобіток, а сьогодні вранці він бачив, як мала Софійка збирала по дорозі ломаччя, бо не було чим запалити в печі.


Увечері Микола тихесенько, щоб слуги не бачили, побіг до комори, насипав у торбину борошна, налляв пляшечку олії, набрав повні кишені яблук сухих слив, у дров’янику взяв кілька товстих колод, а у своїй скрині знайшов пару теплих панчіх та чобітки. Все це склав до великої торби й сховав під своє ліжко.

Коли в домі всі поснули, тихенько, як мишка, вислизнув Микола з ліжка. Накинув одяг, взяв торбу з харчами й розніс подарунки своїм друзям. Вранці дітлахи, знайшовши на порозі дарунки, не могли натішитись й не знали, кому дякувати.

Відтоді Микола часто робив дарунки бідним на своїй околиці. Люди молили Бога за невідомого, що допомагав їм, й ніхто не здогадувався, що то був Микола. Миколині слуги помічали, як зникають харчі та одяг з комор, і стали пильнувати. Одного разу, коли Микола тільки зібрав торбу та вийшов зі свого подвір’я, старий слуга наздогнав його, бо думав, що то злодій. Отак і довідалися, хто дає бідним дарунки.

Минули роки, виріс Микола, вивчився, став священиком і скрізь чинив тільки добро. Миколу знали і любили, а коли він помер, то причислили його до святих. Відтоді усі його згадують 19 грудня і на Миколину честь потайки роблять дарунки так, як ото колись робив сам Микола.

ЛИСТИ ДО Миколая

Надсилаємо на свято В небо ми листів багато Дідусеві дорогому, Миколаєві Святому. У листах — палкі прохання І дитячі побажання, Щоб спустився він до світу В кожну хату, де є діти, Та приніс, якщо можливо, Подарунки всім на диво: І ляльок, і ведмежаток, І машини, й слоненяток, Літаки і паровози, Теплу шубку на морози, І санчата для катання, І альбом для малювання. Книжку гарну, щоб читати, І скакалку, щоб скакати, М’яч для літнього футболу, ранець, щоб носити в школу, Тигренятка в жовту смужку, В клітці — справжнього папужку, рибок з довгими хвостами, Гарну сукню з квіточками...

(Т. Маринчук)


— Яке наступне свято найбільше очікують діти? (Новий рік)

— Новий рік — це ялинка, подарунки, Дід Мороз, Снігуронька, краса і казка, сподівання чогось нового і незвичайного.

А чи знаєте ви, що сучасне його святкування — четверте в літочисленні нашого народу?

У давнину початок Нового року припадав на весну. Пробуджувалася природа, оживала земля.

Потім із запровадженням християнства на Київській русі дата Нового року змінилася на осінь — вересень.

Ще пізніше цар Петро І запропонував перенести святкування на січень.

Проте й ця дата виявилась не остаточною. За радянської влади офіційний початок року змістився на 14 днів вперед. Однак церковне відзначення не змінилося, тож у нас співіснують дві дати початку Нового року — 1 січня і 14 січня — офіційна й релігійна.

— Як у вашій сім’ї зустрічають Новий рік? Коли прикрашають

ялинку?

Ялинка

Ми поставили ялинку

У відерце для води:

Може, вип’є хоч краплинку,

Менше знатиме біди?

В гарні кульки нарядили

І бурульки золоті,

Зверху зірку прикріпили,

В гіллі — вогники святі.

Вранці глянули — ялинка

Вже всю воду попила.

На гілках — смоли краплинки,

Наче в лісі, ожила.

І щодня я поглядала

На святкове деревце,

Воду вчасно підливала,

Добре мовила слівце...

Вже і свята відгуляли,

Закінчилися дива.

А ялинка все стояла

У водиці, як жива.

(Т. Маринчук)

Гра «Якби я був Дідом Морозом чи Снігуркою»

Діти фантазують та розповідають, що б корисного вони зробили для родичів, знайомих...

Фізкультхвилинка

Щось повісили носи. Із-за парт не вийшли всі. Вгору добре потяглись, На носочки піднялись.


Опустились легко вниз, І подув в обличчя бриз. Як дерева покачало: Вправо-вліво, вліво-вправо. Біля парти всі присіли, Потім встали й полетіли. руки в боки узяли, На всі боки повели. руки вниз всі опустили І за парти тихо сіли.

2. Опрацювання матеріалів підручника (С. 96).

— Згодом, 7 січня, наступає Різдво. Саме напередодні цього дня, вночі, у містечку Віфлеємі Діва Марія народила Ісуса Христа, і в різдвяну ніч кожного року ясна зірка на небі сповіщає, що Син Божий народився.

Різдво Христове — одне з найбільших свят року. Його з нетерпінням чекають як малеча, так і дорослі. Найважливіший різдвяний обряд — Святий вечір.

Із давніх-давен в Україні у цей день усі християни старанно готувалися до Святої вечері. Господиня готувала дванадцять пісних страв. Головною стравою була кутя.

Господар, напоївши худобу, давши їй їсти, брав сніп соломи, оберемок сіна і йшов до хати. Сніп ставив у кутку або розкладав на підлозі — це ді-дух. Сіно клав на стіл. Господиня застеляла його білим обрусом та ставила приготовлені страви. Сідали за вечерю, коли на небі з’являлася перша зірочка. За вечерею мусила бути вся родина. У час вечері горіла воскова свічка. Після вечері люди колядували — завтра ж Різдво Христове!

3. Опрацювання матеріалу підручника (С. 97).

Діти розповідають, як вони ходили з батьками в церкву, носили кутю, співають колядки, щедрівки.

Про КУТЮ

На Святвечір, у завію, Хресній я кутю носив. Про тепло, ідучи, мрію, Липкий сніг із вій струсив. Гаряченький горщик каші Вдома мама подала, Обгорнула в светри наші, Щоб тепленькою була.

— Може, дам свого кожуха

Й до хрещених доведу,

Бо знялася завірюха, То й не знайдеш до ладу?

— Я великий вже, матусю,

Тож хутесенько дійду.

Я нікого не боюся І дорогу сам знайду!


Тільки вийшов — лютий вітер Охопив всього цілком. Я сльозу рукою витер, Чимчикуючи селом. Он і хата виглядає, Вікна світяться здаля. Ні душі ніде немає, Лише я, таке маля. Тут на лихо вилітає Лютий пес із-під воріт: То на кашу поглядає, То на свій худий живіт. Що робити, я не знаю, Гордо стиснув переляк. Пса рукою відганяю Та на місці аж заляк. Потім зразу здогадався: Горщик хутко розгорнув.

— Де ти в дідька тут узявся? —

І на сніг йому сипнув.

Сам — швиденько до хатини, У вікно постукав враз:

— Не цурайтеся дитини,

Я кутю приніс до вас!

(Т Маринчук)

IV. Закріплення вивченого матеріалу

— Коли народився Ісус Христос?

— Що вас найбільше вразило в легенді про Миколая?

— Як відзначають новорічні свята?

V. Підсумок уроку

— Що нового ви дізнались на уроці? Що розповісте батькам вдома?

VI. Домашнє завдання

1) Опрацювати статтю підручника.

2) Намалювати ілюстрацію «Моє улюблене зимове свято».