Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів з усної

Народної творчості; поглибити вивчене про основні ро ди усної народної творчості, зокрема народну лірику та її жанри; формувати вміння застосовувати набуті знання практично; розвивати усне мовлення, уміння узагальнювати й робити висновки; виховувати повагу до українських традиції та любов до усної творчості.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: таблиці, текст пісні.

ХІД УРОКУ

I.ПовідомленняТемиІМетиУроку.

МотиваціяНавчальноїДіяльності

• З якими творами ви познайомилися вперше у своєму житті?

• Про що вони? Хто їх вам розказав?

• Чи співають у ваших родинах?

• Коли лунає пісня у вашому домі?

• Це твори літературні чи народні?

II.АктуалізаціяОпорнихЗнань, Умінь, Навичок

• Що називається усною народною творчістю?

• Доберіть синонім до поняття «українська народна творчість».

• Яка різниця між літературним твором і твором усної народної творчості?

• Прочитайте цитату. Назвіть ознаки усної народної пісні. «Отак пісня, передаючись від одного до другого, вирівнюва

Лася, гранилася, оснащалася, але поки не вилися в одну яку не будь форму, що вже ніхто її більше не мав, чим укоротити чи перемінити. Через це вона і народною стала, бо справді складав її не один Грицько, а й Іван, і Сидір, і Оришка…» (П. Мирний).

Розкажіть, коли й за яких обставин могли виникнуть народні

пісні?


ІІІ. СприйманняЙУсвідомленняУчнямиНовогоМатеріалу

1. Слово вчителя

Дивним витвором народного генія є українська народна пісня. Як живий відгомін давно минулих століть, тісно переплетений із сьогоденням, лунає вона в кожній українській оселі, зігріває душу, звеселяє серце. Такого співучого народу, як український, мабуть, більше немає у світі. Понад 200 тисяч пісень (за твердженням учених) — ось який пісенний доробок нашого народу. У піснях відтворено його духовний світ, прагнення, надії й сподівання, радощі й горе. В якому б куточку Земної кулі не лунала українська пісня, вона чарує, зворушує своєю красою і мистецькою довершеністю. З її чистих джерел черпали наснагу всі, хто її слухав, проймаючись повагою до свого народу, який міг створити таку безмірну красу, Арабський мандрівник і вчений Бу-лос аль-Халебі (Павло Алепський), побувавши в Україні у 1654 і 1656 роках, був зачарований українськими піснями: «Співи козаків радують душу і зціляють від печалі, бо йдуть вони від серця і виконуються наче з одних уст». Професор Фрідріх Боденш-тедт, німецький поет XIX ст., у 1845 році в Берліні видав збірку перекладів українських народних пісень, які він так любив і про які так захоплено писав: «У кожній країні дерево народної поезії не видало таких великих плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так живо і правдиво, як у піснях українців. Який захопливий подих тут, які глибокі, людяні почування в піснях, що їх співає козак на чужині! Яка ніжність у парі з силою пронизує його любовні пісні... Справді, народ, що міг співати такі пісні й милуватися ними, не міг стояти на низькому рівні освіти».

Високу оцінку українським народним пісням дали відомі російські діячі культури, зокрема Максим Горький, який високо підніс українську пісню та її творця — український народ: «Не можу не сказати про талановитий і могутній український народ. Цей народ надзвичайно лагідний, дуже здібний. Я люблю чарівні мелодії української народної пісні, хвилюючу красу української музики, прекрасну українську мову, чудову українську говірку...

Народна поезія України — апофеоз краси.

Український народ проніс через століття рабства і неволі дорогоцінне багатство свого генія. Гляньте, який ласкавий і співучий світ розкривається в його безсмертних піснях».

Захоплений високопоетичний відгук знаходимо і в Анатолія Луначарського, відомого російського політичного діяча: «Українська музика та поезія є найрозкішніша, найзапашніша з усіх гілок на древі світової народної творчості. Мінорну основним своїм


Змістом, смутну навіть у своєму веселому пориві, українську піс ню ставлять всі знавці на перше місце в музиці всіх народів».

«У кожного народу є скарби матеріальні й духовні, які мають не меншу, а може, й більшу цінність. Є прадавні скарби, що на мертво лежать у землі, а є живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких скарбів належить і народна лірична пісня. Пісня супроводжує нас від народження і до самої смерті, віл колиски до могили, бо нема такої значної події в житті народу, нема та кого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотом грому» (М. Стельмах).

Кохався в українських піснях і Олександр Довженко. Він мав красивий голос і дуже любив співати. Для нього пісня була і матір’ю, і дружиною, і коханою: «Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим? Який митець не був натхненний багатющими мелодіями, безмеж ною широтою і красою її образів, її чарівною силою, що викликає в душі людській найскладніші, найтонші, найглибші асоціації, що підносить її до вершин людської гідності, до творчості?».

Таких захоплених відгуків можна навести чимало, і в кож ному з них звучить не лише замилування українською народною піснею, а й подана гідна оцінка геніальних здібностей її твор ця — народу.

2. Робота зі схемами 2.1. Заповни таблицю.

Роїк —

Фольклор — … … … народ, Ьоге — знання, мудрість

1

Роди

\

І

^

Епос

Лірика

Драма

V

Жанри...

Жанри...

Жанри:

Ігри,

Ігри-пісні,

Групи

За темою

...

Обряд

Народ

Пісні

И, ні


2.2. Календарно-обрядова й родинно-обрядова пісенність, що належить до роду лірики, включає в себе твори, пов’язані з трудовим календарем, обслуговуванням найважливіших подій родинного життя: народження дитини, створення сім’ї, смерть.

Жанри і жанрово-тематичні групи не обрядової лірики, як і обрядової, також дійшли до нас з давніх-давен. Ліричні пісні з’явилися, очевидно, тоді, коли людина почала виділяти себе, своє «Я» з оточуючої природи, прислухатися до своїх емоцій і побажала їх відтворити. Відомо, що серед народів Півночі та Азії й тепер існують пісні-спостереження під час пересування по тундрі чи степу, смисл їх менш всього полягає в передачі інформації, адже вони нікому не адресовані, а є виразом внутрішнього стану співака, його емоційного настрою.

Різноманітними за жанрами і тематикою, особливо вишуканими, тонко поетичними є ліричні пісні — народні пісні про почуття людини.

3. Робота з текстом

3. Пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?».

Одна з найважливіших пісень балад «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» про Стефана Воєводу дійшла до нас із середини ХVІ ст. Записав твір Никодим у селі Венеція на стиках сло вацьких та українських земель і передав Яну Богослову, який вніс її до своєї граматики чеської мови (запис здійснений перед 1550 р.). До речі, це найдавніший зразок української народної мови, що дійшов до нас.

3.2. Робота з текстом пісні «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?»

• Прочитати твір.

• Визначити тему.


• Виписати незнайомі слова, з’ясувати значення.

• Охарактеризуйте мову твору.

• Які художні засоби використані для передачі трагедії дівчини і парубка?

IV.ЗакріпленняВивченого

Продовжіть речення:

Фольклор — це …

Форма фольклору — це …

Роди фольклору — це…

Народна лірика поділяється на групи …

Першою записаною піснею є …, яку зафіксував …, у … році.

Провідним жанром лірики є …

Пісня — це …

Прокоментуйте епіграф до уроку.

V. Висновок

VI. ДомашнєЗавдання

1. Сформулювати 2-3 запитання до однокласників з поданої те ми.