Мета: ознайомити учнів з письменником В. Винниченком, розповісти цікаві епізоди з його життя; вчити виразно і вдумливо читати найбільш вражаючі епізоди з твору «Федько - халамидник», аналізувати його зміст; розпочати роботу щодо характеристики образу Федька; розвивати логічне мислення учнів, культуру зв’язного мовлення, пам’ять, увагу, спостережливість, вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, робити висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття пошани до творчості В. Винниченка, української класики; прищеплювати учням риси щедрості на добро, порядність, чесність, повагу до людини.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет В. Винниченка, бібліотечка його творів.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда за питаннями:

• Дайте визначення оповідання як літературного жанру. (Оповідання — невеликий прозовий твір, у якому зображується коротка в часі подія чи події з життя головного героя; ці події показані лише в кількох епізодах.) Наведіть приклади відомих вам оповідань.

• Які оповідання про дітей ви вже вивчали в 5-му класі? Чим вони вам запам’яталися?

• Чим твори про дітей близькі вам? Власні думки вмотивуйте.

• Чи вважаєте ви себе дорослими у порівнянні з минулим роком? Які зміни ви помітили у власному становленні як особистості?

• Які риси характеру в людині ви поважаєте, а які засуджуєте?

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

Я виріс у тих степах, з тими волами, шуліками, задуманими могилами.

Вечорами я слухав, як співали журавлі біля криниць у ярах,

А удень ширина степів навівала сум безкрайності.

В тих теплих степах вироблялась кров моя і душа моя.

В. Винниченко

Ліпше смерть, достойна слави,

Аніж зганьблене життя.

Шота Руставелі

1. Життя і творчість В. Винниченка (матеріал для вчителя)

ВОЛОДИМИР КОСТЯНТИНОВИЧ ВИННИЧЕНКО (1880–1951)

Звертається увага школярів на портрет В. Винниченка: високе, світле чоло, глибокий, розумний, проникливий погляд — весь обрис свідчить про титанічну натуру, сповнену сталевої міці, сили волі, завзяття, грандіозної енергії і витримки, але водночас добру і душевну людину. Чарівна посмішка й ласкавий погляд темно-голубих очей, отінених чорним віями, робили його кремезну постать дуже симпатичною й навівали довір’я до нього.

Народився Володимир Винниченко 27 липня 1880 року в Херсонській губернії Єлисаветградського повіту (тепер Кіровоградська область). Батько, Кирило Васильович, безземельний селянин, був наймитом при економії поміщика Бодіско. Мати, Докія Павленко, від першого шлюбу вже мала трьох дітей — Андрія, Василя, Марію. Малий В. Винниченко з’явився на світ і зростав на півдні України.

Володимир вступає до Єлисаветградської чоловічої класичної гімназії, де вчиться на кошти брата, але закінчити її не пощастило. У 14-літньому віці написав свій перший літературний твір. То була поема про Запорозьку Січ, за яку автор, як він сам згадував, «дістав перше політичне ув’язнення в гімназії (тиждень темного карцеру)».

Під впливом Шевченкового «Кобзаря» юнак пробує сили у красному письменстві.

Склавши екстерном у Златопільській гімназії (нині Кіровоградщина) іспити, Винниченко у 1900 році вступає на правничий (юридичний) факультет Київського університету. Проте вже з другого курсу його виключили. Студент виявився бунтарем і одразу поринув в активне політичне життя київської молоді, став одним із лідерів Революційної української партії. Окрім того, від самого початку своєї появи в Києві Володимир увійшов до кола місцевої української інтелігенції, яку влада завжди тримала «на прицілі». Передовсім варто згадати ім’я відомого мецената й громадського діяча Євгена Чикаленка, який став для Винниченка літературним «хрещеним батьком», оскільки завдяки саме його наполяганням на сторінках журналу «Киевская старина» було надруковано (1902) перше оповідання молодого прозаїка «Сила і краса» (пізніше назва — «Краса і сила»). У будинку Чикаленка на Маріїнсько-Благовіщенській вулиці влаштовувалися літературні вечори, на які приходив і Винниченко. Серед його знайомих тієї пори були Б. Грінченко, Леся Українка, родина Юркевичів, Старицькі, Лисенки і, звичайно, перейнята революційною боротьбою молодь, яка ставила за мету соціальне і національне визволення України...

В. Винниченко як дитячий письменник «починається» з оповідання «Кумедія з Костем» (1909).

У роки реакції, переслідувань, арештів письменник знаходиться в Лук’янівській тюрмі. Бере активну участь у революційних подіях 1905, 1917 рр.

23 вересня 1920 р. Винниченко залишає рідну землю назавжди. Політична «кар’єра» закінчилася повним крахом — тяжкими і гіркими роками еміграції, перебуванням у фашистському концтаборі (за членство в комуністичній партії Франції і відмову служити «новому режиму»), хворобами, напівголодним і напівзлиденним існуванням та передчасною смертю.

6 березня 1951 року письменник помер у своєму «Закутку» (назва садиби) у селі Мужен біля Канн (Франція).

2. Теорія літератури

2.1. Епічний твір — твір, у якому письменник у розповідно-описовій формі змальовує події, людей та їх вчинки. Здебільшого такі твори пишуться прозою (казка, оповідання, повість, новела, роман).

2.2. Герой, персонаж, дійова особа — зображена в художньому творі людина (рослина, тварина, предмет), через дії, вчинки, почуття якої розкривається художня ідея твору.

3. Опрацювання особливостей твору В. Винниченка «Федько - халамидник»

3.1. Історія написання твору.

Оповідання В. Винниченка «Федько - халамидник» вперше опубліковано в «Літературно-науковому віснику». Улюбленець кількох поколінь юних читачів — і то не лише українських, оскільки оповідання перекладалося й на інші мови, — Федько впевнено зайняв місце поруч з Томом Сойєром, Гаврошем, П’ятнадцятирічним капітаном. Перше знайомство читачів з цим відчайдухом відбулося ще 1912 року, коли оповідання про нього з’явилося друком на сторінках київської газети «Рада». Винниченкові тоді було тридцять два роки і мешкав він далеко від України — у Франції. Як літературний персонаж Федько-халамидник має французьку «прописку».

Оповідання «Федько - халамидник» із багатьох поглядів є твором автобіографічним. Збереглися записані дружиною Винниченка спогади його матері, в яких є деталі, які знаходимо і в оповіданні. Наприклад, згадки про те, як Володимир тримав сусідських дітей «трохи в терорі» (порівняйте із забавами Федька, який вдає із себе Солов’я-Розбійника). Федьків батько — працівник друкарні — у родині Винниченків друкарем був старший брат Володимира... Та й довкілля, змальоване письменником, дуже нагадує Єлисаветград часів його дитинства. Проте найголовніше, мабуть, те, що своєму героєві В. Винниченко віддав чимало власних рис...

За одне з видань оповідання на початку 20-х років авторський гонорар було направлено на користь дитячих притулків.

3.2. Тема: показ люблячого, ніжного, відкритого серця дитини (Федько), яке протиставляється жорстокості дорослих, потворному і злочинному суспільству, яке калічить маленькі життя і маленькі душі.

3.3. Ідея: возвеличення чесності, незрадливості, почуття власної гідності, винахідливості (Федько) і водночас засудження бешкетливості, схильності до нерозважливих вчинків, показної вихованості, манірності, лицемірства, егоїзму (Толя).

3.4. жанр: соціально-побутове оповідання.

3.5. Проблематика твору:

• любов і ненависть;

• порядність і лицемірство;

• добро і зло;

• моральний вибір (між цілісним благородним моральним світом бідняцької дитини і підступною, хитрою, егоїстично-дворушницькою поведінкою малолітнього «панича-негідника»).

3.6. Герої твору: Федько, Толя, Стьопка, Льонька, Спірка, Гаврик, Іван (батько Федька), Іваниха.

3.7. Композиція. Експозиція: знайомство з Федьком, його розбишацькою поведінкою,

Характером; взаємостосунки халамидника з іншими хлопцями.

Зав’язка: вирушення хлопців на льодохід.

Кульмінація: сцена, в якій після пригоди на річці, коли Федько врятував хлопчика Толю, батьки тяжко карають ні в чому не винного «халамидника». Толя хоче перекласти свою провину на Федька — і той ще раз рятує його.

Розв’язка: смерть Федька.

3.8. Обговорення змісту твору за питаннями:

• Які враження виникли у вас після того, коли закінчили читати оповідання? Що вас захопило або викликало негативне ставлення у творі?

• Хто є головним героєм у творі? Яке у вас ставлення до нього?

• Чому Толя приходив додому «задрипаний, подраний, з розбитим носом?» (Федько спокушував)

• За що вдруге били Федька? (Через нього Толя порвав штанці, коли лазили за горобцями)

• Що про це свідчить? (Розподіл людей на бідних та багатих)

• Чого боялися батьки Федька щодо батьків Толі? (З квартири виженуть)

• Що побачив Федько на вулиці під час дощу?

• Чого він заподіяв? Хто підштовхував його до цього?

• За що знову б’ють хлопця після дощу?

• Про що розповів Федько хлопцям? (Про льодохід)

• Чому Федько вирішив не йти до школи?

• До чого підбивав Федько хлопців?