Мета: пояснити характер й обґрунтувати значення пам’ятки

«Повість времінних літ»; визначити історичну основу «Оповідання про благословення апостола Андрія і заснування Києва»; розвивати навички визначати особливості композиції оповідання, аналізу художніх засобів пам’ятки, уміння характеризувати образи; виховувати прагнення в учнів пізнавати історію і культуру українського народу через мистецтво слова.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

ХІД УРОКУ

І. АктуалізаціяОпорнихЗнань, Умінь, Навичок

На попередньому уроці ми говорили про розвиток Київської Русі як держави, осередку культури, освіти, мистецтва. Продовжте логічний ряд.

Київська Русь


Ремесла

Ковальське

Державні діячі Писемність

Князь Володимир Літописи

ІІ. ПовідомленняТемиЙМетиУроку. МотиваціяНавчання

«Мозкова атака»

• Звідки науковці отримали інформацію про минулі часи?

• Чи можуть говорити наші пращури?

(Учні зазначають, що одним із перших джерел історії є літо писи, усна народна творчість.)


ІІІ. СприйняттяЙЗасвоєння учнямиНавчальногоМатеріалу

Із глибини віків чуємо голос наших пращурів, їхнє слово, звернене до нас, їхні заповіти і роздуми про героїчний чин, про рідну землю і власну державу, про многоликість світу, земну і небесну красу, про славу і безчестя, про високу гідність і ницість, захланність людську, — про все, пов’язане з життям і боротьбою українсько-руського народу.

Найдавнішим літописним зведенням, яке дійшло до нас у пізніших літописних збірниках, є зведення «Повість времінних літ», складена в 1113 р. монахом Києво-Печерського монастиря Нестором.

Народився Нестор близько 1050 року, а помер 28 жовтня 1114 р. У 17 років Нестор прийшов до Печерського монастиря, коли ігуменом там був преподобний Феодосій. За його наступника — ігумена Стефана — Нестор виконував різні обов’язки, навчався у печерських подвижників тілесної й духовної чистоти, глибокого смирення, цілковитого послуху, повстримності та вивчав мови, щоб використати у роботі над літописом джерела різних народів — як слов’янських, так і інших: грецького, арабського — та різних європейських джерел.

У Руській землі так було повелося, що кожен великий київський князь мав свого літописця, який мав би звеличувати його рід, діяння самого князя та славу Руської землі і православної віри. Нестор виконував замовлення великого київського князя Святополка Ізяславовича (князював у 1093–1113 р.). Саме цей князь уперше дозволив книжнику користуватися княжим архівом, де зберігалися державні договори та інші документи. Звичайно ж, до послуг Нестора була величезна, як на той час, Софійська бібліотека Ярослава Мудрого. У літописі відчувається широкий кругозір Нестора, його глибоке знання слов’янської та грецької літератури, а також народної творчості. Але цей твір не дійшов до нас в оригіналі, а лише в переробках наступних літописців і відомий у трьох редакціях (друга за часів Володимира Мономаха була зроблена ігуменом Видубецького монастиря в Києві Сільвестром в 1116 р.; третя у 1118 р. в тому ж Видубецькому монастирі була зроблена для сина Мономаха Мстислава). Літописець показує об’єднання земель, зростання могутності київського князя, велике міжнародне значення Русі.

Композиційно «Повість» складається із вступу і двох частин. У вступі автор розповідає про події всесвітньої історії в її серед-


Ньовічному розумінні, визначає місце Київської Русі серед інших держав і народів. Він починає свій літопис від легендарного «всесвітнього потопу» і поділу земель між синами Ноя та виникнення різних народів і серед них слов’ян від племені Яфета. Зараховуючи слов’ян до потомків Яфета, літописець підкреслює рівноправність руського народу з іншими європейськими народами і цим самим пов’язує виникнення Русі з світовою історією.

У першій частині «Повісти времінних літ» поряд із суто історичними відомостями вміщено багато давніх уснопоетичних легенд і переказів, серед них легенди про похід Олега на Царград, про смерть Олега, про походи Святослава, про облогу Києва печенігами, про подвиг юнака-кожум’яки та ін. Такі твори свідчать про героїчні діла і подвиги наших предків, їх патріотизм і миролюбність.

Друга частина «Повісти времінних літ», що охоплює час від середини ХІ ст. до початку ХІІ ст., уже в меншій мірі легендарна. У ній далеко ширше використовуються писемні джерела, точніше датуються і докладніше описуються події. Тут вміщено багато оповідань про Ярослава Мудрого, про боротьбу між князями, про Володимира Мономаха, про будівництво міст та церков.

«Повість» відбиває високий рівень руської культури. У ній переважає жива руська мова, особливо в тих місцях, де наводяться народні перекази, або в діалогах дійових осіб. У літературну мову літописець вводить народні елементи у вигляді своєрідних зворотів, прислів’їв, порівнянь. «Повhсть времяньніх лhт» є не тільки цінною пам’яткою староруського письменства, а й видатним твором світової літератури. Вона була відома освіченим людям слов’янських й інших народів Західної Європи. Її використовували польські й німецькі історики вже в ХV–ХVІ ст.

Зрозуміло, що «Повість времінних літ» мала великий вплив на дальший розвиток вітчизняного літописання. Вона служила зразком для наступних літописців, які піднімали свій голос на захист загальнодержавних інтересів.

Суцільна розповідь про світову історію і походження східних слов’ян ніби переривається легендою про заснування Києва трьома братами. У ній розповідається, як на землі «мудрых и смыс-ленных» полян князь Кий і його два брати — Щек і Хорив побудували місто на високому березі Дніпра і назвали його в честь старшого брата Києвом. Ця легенда сягає в глибоку давнину, в ті епічні часи, коли любили складати оповідання про трьох братів, іноді даючи їм імена з назвою місцевостей і урочищ. Стародавність легенди про Кия, Щека і Хорива засвідчена тим, що задовго до Нестора, ще у VІІІ ст., вона була записана у Вірменії.


2. Коментоване читання оповідання

Синоп — одне з великих місць візантійської імперії.

Корсунь — так слов’яни називали тоді грецьке місто Херсо нес, яке стояло на південно західному узбережжі Криму.

Андрій — брат апостола Петра.

Чимбарний квас — квас, який застосовується для вичинки шкіри.

Либідь — ця назва зберіглася за річкою, яка впадає в Дніпро.

3. Робота над змістом

• Чому апостол Андрій опинився у гирлі дніпровському?

• Що саме сказав Андрій своїм учням? Чи здійснились про рокування апостола?

• Якою позначкою відмітив апостол знаходження міста?

• Куди подорожував Андрій?

• Що найбільше вразило апостола? Як подана звичка характе ризує наших предків?

• Про яке плем’я слов’ян ведеться в оповіданні?

• Що ви про нього дізналися?

• Що відомо про історію заснування Києва?

• Охарактеризуйте Кия. Які художні засоби використовує ав тор?

• Чому Кию не вдалося заснувати інше містечко?

• Які художні засоби використовує автор в оповіданні, з’ясуйте їх значення.

• У чому полягає особливість композиції твору? Оповідання відзначається лаконізмом записів, наявністю діа

Лога, живою розповіддю, виразними характеристиками дійових осіб, добродушним гумором. Такий гумор відчувається в описі новгородської лазні. Літописець повідомляє, що ці дерев’яні лаз ні дуже натоплені, а в них голі люди, обливаючись лугом, б’ють себе «младыми прутьями» до того, що виходять ледве живі.

IV.ЗастосуванняНабутихЗнань

Сформулюйте запитання за темою уроку й поставте його одно класнику. (Учень, який дає правильну відповідь, отримує право поставити власне запитання.)

V. Висновок

Розглянуті писемні пам’ятки переконливо свідчать про багат ство літератури Київської Русі, про її тісний зв’язок з історичним життям народу, з найважливішими подіями епохи.


Прогресивні патріотичні ідеї яскраво виявилися в літописно му жанрі: турбота літописців про благо рідної землі, заклик бе регти і захищати її.

VI. ДомашнєЗавдання

Скласти літопис класу або школи чи побудувати усне вислов лювання на тему «Прадавня література — джерело пізнання про життя наших предків».