Мета: охарактеризувавши образи, учні мають визначити

Суть справжніх людських цінностей і щастя, збаг нути значення в житті людини духовності, доброти, чесності, вірності в коханні; виробляти в собі вмін ня проникати у тканину художнього твору. Обладнання: текст твору І. Котляревського «Наталка Полтавка», аудіозапис пісні Наталки, «Місячної сонати» Л. Бет ховена. Тип уроку: урок диспут.

Щастя — не слава, не гроші. Все це минає. Щастя — це люди хороші, шана людськая.

О. Підсуха

ХІД УРОКУ

I.СловоВчителя

Я пропоную вам, слухаючи музику і поезію, заглибитися в се бе і проаналізувати свої почуття.

Звучить «Місячна соната» Л. Бетховена, вчитель читає напам’ять вірш Д. Павличка «Коли ми йшли удвох з тобою».

Бесіда

• Чи тільки про любов ця поезія? Які моральні проблеми по рушує в ній автор?

• Від чого краса коханої потьмарилася для юнака?

Ця поезія ще й про духовність людини. Автор розкриває став лення героїні до інших, порушує проблему внутрішньої краси. Красива людина не вродою, а душею, вчинками. Тому ліричний герой — юнак, побачивши, що кохана безжально топче коло ски — тяжку працю людей, перестав почуватися щасливим, йо му здалося, що дівчина топче його любов.

II.ПеревіркаДомашньогоЗавдання

(Треба було знайти поезії чи вислови видатних людей про за гальнолюдські цінності.)

Учні читають і стисло коментують тексти.


III. ОголошенняТемиЙМетиУроку

Ми сьогодні проведемо урок-диспут на тему «Герої п’єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка» — втілення загальнолюдських цінностей». Наше завдання — розглядаючи п’єсу, з’ясувати, наскільки герої Котляревського уособлюють людей, котрі сповідують високі духовні ідеали.

IV. СприйняттяТаЗасвоєння

учнями
НавчальногоМатеріалу

Завдання на асоціативне мислення

Кого з героїв п’єси Котляревського ви уявляєте, коли чуєте слова: душевність, простота, вірність, людська гідність?

Створений талантом Котляревського образ дівчини з Полтави став ідеалом української жінки. Ось уже два століття Наталка «не старіє», а живе й полонить серця мільйонів людей своєю внутрішньою красою, доброю вдачею, людяною поведінкою, душевним благородством, моральною чистотою, чесністю.

Прослухайте пісню Наталки і скажіть, як дівчина характеризує в ній сама себе і якої думки про неї ви.

Наталка скромна, працьовита, не цурається будь-якої селянської роботи:

Не багата я і проста, но чесного роду,

Не стиджуся прясти, шити і носити воду,—

Так вона співає про себе, і це правда.

Дівчина каже Возному: «Моє багатство єсть моє добре ім’я». Їй не байдуже, що про неї говорять люди. Для Наталки щастя — не багатство, а життя з милим.

Бідність і багатство — єсть то Божа воля,

З милим їх ділити — єсть щаслива доля.

Їй властиве почуття людської гідності. Коли Возний залицяється до неї, дівчина відповідає: «Знайся кінь з конем, а віл з волом». Хоч Возний і пан, вона не хоче багатства без любові.

Якщо Наталка вірна Петрові, то чому вона подає рушники Возному? Чи щось виправдовує її перед Петром?

Бідність, злидні, а найбільше материні сльози змушують відмовитися від коханого. Наталка не може бути щасливою, коли мати вбита горем. «Мамо, мамо, все для тебе стерплю, все для тебе зроблю, і коли мені Бог поможе осушить твої сльози, то я най-щасливіша буду на світі»,— каже вона, хоч для неї «страшно й подумати, як з немилим чоловіком увесь вік жити. Як нелюба милувати, як осоружного любити».


Отже, повага до батьків у наших предків була неписаним і водночас непорушним законом для дітей. А батьки своїм дітям зла ніколи не бажають.

• То в чому ж Наталка вбачає справжнє щастя?

• Чи зустрічали ви в наш час дівчину, схожу на Наталку?

• Порівняйте сучасних дівчат з Наталкою.

• Хто вам більше подобається і чому?

V. ІнсценізаціяУривкаП’єси (Дія 1 Ша, Ява 4 Та)

Після перегляду — бесіда.

• У чому Терпилиха вбачає щастя дочки? (Терпилиха жила у ве ликих нестатках. Тому прагнула зробити все можливе, щоб хоч донька не мучилася, не поневірялася в злиднях і бідності. А це вже й щастя. Єдиним виходом зі скрути був заможний зять. Мати мріє ощасливити Наталку заміжжям і вважає, що най краще, якби Наталка вийшла за дяка й «мала б вічний хліб». Отже, щастя жінка бачить у матеріальному достатку)

• Любить чи не любить Терпилиха свою дочку? (Звісно, любить і не хоче, щоб вона поневірялася. Але не розуміє, що, віддавши за нелюба, губить свою дитину. Як же з немилим весь вік вікувати?)

• Чому Терпилиха всупереч прихильному ставленню до Петра не хоче його мати зятем? Чи є тут якась суперечливість, непослідовність? (Поведінку матері можна пояснити. Вона не знає, що сталося з Петром, де він, яка доля його спіткала. Доки ж його чекати? Та й чи варто? Може, він одружився з іншою і не думає повертатися? Терпилиха має рацію, за стерігаючи Наталку: «Не довіряй своєму серцю: цей віщун часто обманює»)

• А які підстави, крім голосу серця, має Наталка, щоб чекати Петра? (Ніяких. За всі чотири роки своєї відсутності Петро ніякої звістки не подавав, то хіба можуть бути в Терпилихи сподівання на його повернення? Терпилиха не правильно ро бить, що відмовляє доньку чекати коханого. Адже знає, який Петро добрий, як любив Наталку, і глибоко в душі вірить, що він не зробить чогось такого, що суперечило б Божим за повідям)

• Якщо Терпилиха любить свою дочку, бажає їй щастя, то чо му ж вона намагалася відмовити Наталку від Петра вже тоді, коли він повернувся: «Що хочете робіте з Петром, а Наталку, про мене, зв’яжіте і до вінця ведіте»? (Сказати таке на свою найдорожчу дитину! А якби справді так зробили? Невже вона


Спокійно дивилася б на страждання доньки? Щоб з’ясувати цю ситуацію, потрібно знати тодішню мораль) Жінка просто боїться переступити неписаний закон, народну традицію. Якби Терпилиха не хотіла щастя, то не згодилася потім на заміжжя, а відстояла б своє рішення віддати доньку за багатого. Отже, хоч Терпилиха й намагалася підмінити для дочки поняття людського щастя матеріальним достатком, але сама розуміла, що щастя доньки — в житті з любою серцю людиною. (Зображені у творі родинні перипетії добре надаються до пов’язання їх із сьогоденням)

Порівняйте стосунки Наталки Полтавки зі своєю матір’ю і стосунки сучасних дочок зі своїми матерями. Які загальнолюдські цінності сповідує Петро? (Образ Петра, як для нинішньої молоді, неоднозначний. Петро працьовитий, чесний. Має добре, може, занадто добре серце. Коли дізнається, що Наталка подала рушники Возному, то не виявляє ні ревнощів, ні ненависті чи злоби до Возного і Наталки, а покірно схиляється перед долею і радить коханій змиритися) Петро слабкодухий, нерішучий. Чому він не відстоює своє щастя? А може, просто вихований у дусі християнської моралі, яка сповідує всепрощення і смирення? (Він добрий аж до самопожертви. Це якраз і допомагає юнакові здобути щастя. Уважати Петра безвольним буде несправедливо. Адже для того, щоб, плекаючи заповітну мрію, чотири роки тяжко працювати в чужих краях, переносити злигодні, можливо, й приниження, людині потрібні достатні сила волі, наполегливість. Головна причина — в тому, що він глибоко шанує Терпилиху, яка йому замінила рідну матір) Чи подобається вам Петро? Чим саме?

Чи хотіли б ви, щоб вас покохав хлопець, схожий на нього? Що ви можете сказати про сучасних хлопців? Чим приваблює образ Миколи? Відповіді.

На противагу м’якосердому Петрові Микола — твердішої вдачі, ніколи не впадає в розпач, завжди бадьорий, дотепний. Він оптиміст. Така риса дуже допомагає в житті. Особливо приваблює козацький дух Миколи. Він мріє про вільне життя, збирається податися на Тамань до чорноморців, бо любить козаків.

Мене Микола менше приваблює, ніж Петро. У пошуках роботи Микола «бував у городі, шукав місця — але скрізь опізнився». А Петро був аж на Доні і заробив гроші.


Нам легко було говорити про Наталку, Терпилиху, Петра як про людей порядних, високоморальних, які сповідують загально людські цінності. А інші персонажі? Оскільки у світі немає жод ної людини лише з позитивними чи лише негативними рисами, то Возний і Виборний — не виняток.

Отож спробуємо розкрити духовний світ Возного.

Орієнтовні відповіді.

• Возний — здирник, хабарник, хоче одружитися з найвродли вішою в селі дівчиною. Не зважає на те, що Наталка його не кохає. Слова Возного — це його суть.

• Людина, котра здатна на кохання, хоч і не на таке, як у піснях, уже людина. Людина, яка могла бути щасливою, але з жалю чи зі співчуття не пішла по головах, гідна поваги.

• Він не примушував Наталку виходити за нього заміж, а про сив. Возний — людина при посаді, заможна. І якби він не любив по справжньому (це почуття — Божий дар, воно не кожному дано), наміри були б не такі серйозні, навіть якщо дівчина і сподобалася красою, розумом, то це ніяк не означає, що цей високого, як для села, соціального стану чоловік мав би з нею одружитися.