М. Фриш - швейцарський романіст і драматург. Пише німецькою мовою. Син архітектора. Вивчав філологію, а з 1936 року - архітектуру. Довгий час сполучав роботу архітектора й письменника; з 1950 року займався літературою. Почесний доктор Марбургского університету. У більшості добутків Фриша ставиться так звана «проблема ідентичності» (відмова від нав'язаної суспільством ролі, пошуки своєї «внутрішньої» сутності), утримується критика показного благополуччя буржуазного миру й ущербності окремої особистості

Прагненням зрозуміти причини катастрофи в Німеччині 1933-1945 р. пронизаний «Щоденник». В анти фашистській п'єсі-реквіємі «Знову вони співають» мертві застерігають живих від повторення помилок, але ті не слухають їх. П'єса «Бидерман і палії» - сатира на аполітичних капітулянтів-фи-министов, що стають співучасниками паліїв війни. Вінець міщанства, що легко піддається масовому психозу й рассовим забобонам. Фриш помітив у драмі «Андорра» - одному з деяких його добутків: герой гине, демонструючи своєю смертю нелюдський характер ан-доррагенного суспільства

П'єси Фриша «Знову вони співають» (1946), «Бидерман і палії» і «Андорра» зробили тривалий вплив на театр ФРГ.

У комедії «Біографія» професор Кюрман відмовляється приймати свою біографію як єдино можливу й репетирує інші варіанти, але більше гідної біографії він не заслуговує, тому що не зважується виступити за межі буржуазного миропорядка. У романах Фриша ті ж конфлікти. Швейцарський скульптор з роману «Штиллер» відправляється на пошуки більше інтенсивного життя в Мексику, міняє ім'я, але змушений, як і Кюрман з «Біографії» умерти у власній «оболонці». У романі «Homo Faber» (1957) ставиться проблема особистості в епоху «індустріальної цивілізації».

Технократ Фабер, що сповідав філософію прагматизму й байдужості до моральним, духовним цінностям, усвідомлює згубність своєї життєвої «програми» тільки пройшовши через страждання

Герой роману «Назви себе Гантенбайн» (1964) не страждає від втрати своєї внутрішньої сутності, він грає ролі, «примірить історії, як плаття», але яку би маску він не надяг, він щораз залишається боягузливим обивателем

Прагнучи осягти відкриття відчуження в буржуазному світі, Фриш експериментує, випробував вплив Б. Брехта. Однак, незважаючи на гострий критицизм, творчість Фриша все-таки переборює до кінця принцип «неучасті в боротьбі» правди й неправди, що йде на шкоду глибині його реалізму