Художня майстерність Крилова в його байках воістину зовсім. Але відточений вірш давався Крилову ціною величезної праці. Ретельно обробляючи свої байки, Крилов багато рядків переписував по десятьох, двадцятьох разів, підбираючи єдині, незамінні вираження й слова для кожного рядка й фрази. Та й написавши байку, він продовжував удосконалювати її текст

  • «Я доти читав мої нові вірші,- говорив Крилов,- поки деякі з них мені не належать, тобто не перестануть подобатися: тоді їх поправляю або зовсім переміняю».
  • Для кожного видання байок - а їхній Крилов з 1809 по 1843 рік випустив вісімнадцять - він переглядав текст, вносив виправлення, змінював окремі слова й вірші

У байці «Тришкин каптан», перш ніж кожний рядок устав на своє місце, Крилов четирежди приймався за обробку тексту. У його паперах уцелели варіанти перших редакцій, і можна зрозуміти, як розвивався задум добутку. Крилов почав байку так:

  • У Тришки на ліктях каптан прорвався
  • Кравця б призвати, і справа все сконцом.
  • Але Тришка малий був з розумом,
  • Він говорить: «И самі ми зашиємо»,
  • И негайно за голку прийнявся

Листок із цими віршами Крилов відклав, написавши, що Тришка в каптана «і фалди откромсал і підлоги». Байка якось не йшла. Крилов задумався: може бути, Тришка отут не з руки? Він мав на увазі в байці сказати про тих людей, які, не вирішуючи питання в цілому, обходяться дрібними виправленнями, уводять приватні відновлення, не думаючи про те, що вся їхня справа зрештою від цього постраждає або буде зовсім зруйновано. Простіше говорячи, Крилов мав на увазі дворян-поміщиків. Багато хто з них, заклавши маєтку в Опікунській раді, проживали отриманий капітал. Підходив строк платити відсотки за позичку - вони перезаставляли ці ж маєтку, але знову розтрачували гроші, і тоді їхнього маєтку надходили в продаж сторгов.

У другій редакції байки виник натяк на її головну тему - як діюча особа притягнута пан, кому Тришка служить:

  • У Тришки на ліктю каптан продерся
  • «Негідник ти, п'яниця, ледар,- разъярясь
  • Кричить боярин (він був князь),
  • Щоб эдак на очі ти мені не попадався!»
  • Мій Тришка за голку прийнявся...

Мораль байки: як Тришка обрізав фалди й підлоги, так інші добродії сподіваються поправити свої справи, позичаючи гроші. Образи Тришки й пана із працею вміщалися на тісному просторі короткої байки. І в третій редакції Крилов спробував обійтися одним персонажем:

  • У пана каптан на локотках продерся
  • Кравця б покликати...

Але який же пан доношує каптан до дір на ліктях? Він руками не працює, та й не працює взагалі. І не пише, протираючи лікті,- це доля канцеляриста. І Крилов почав ще раз:

  • Плащ у боярина прорвався
  • Кравця б призвати, і справа все з кінцем...

Таке з паном трапитися може, однак чи буде він думати про лагодження, якщо він дійсно пан? Ні, звичайно, і Крилов залишив у байці одного Тришку, тільки в першій редакції викреслив чотири рядки:

  • У Тришки на ліктях каптан прорвався
  • Що довго думати отут?
  • Він за голку прийнявся...

Баєчне оповідання про Тришке став прикладом, а мораль була віднесена до стану дворян:

  • У такий же спосіб, видал я, іноді
  • Інші добродії,
  • Заплутавши справи, їх поправляють...
  • Подивишся - у Тришкином каптані хизуються,

Коли байки Крилова тільки ставали відомими в Європі, один із французьких журналів надрукував статтю, що містила порівняння між російським байкарем і Лафонтеном, чиї достоїнства він ставив вище крилов-ских. Зокрема, на його думку, Крилов зневажає вірогідністю дії своїх персонажів, і його читач, мов, не завжди вірить авторові. Чи можливо, наприклад, «щоб щука ходила з котом на лов мишей, щоб мужик найняв осла стерегти свій город, щоб в іншого мужика змія бралася виховати дітей, щоб щука, лебідь і рак впряглися в один віз, і проч.»

Докір цей надуманий, і Крилов не звернув на нього уваги. По-перше, у Лафонтена не менше таких несообразностей: звірі платять данину Олександрові Македонському, Равлик, Кущ і Кажан робляться компаньйонами в торгівлі й т.п. А по-друге, якщо звірі, як баєчні персонажі, розмовляють між собою людською мовою, те що може бути більше незгідним з погляду науки й здорового глузду? Чи можна вірити тому, що тварини обзавелися музичними інструментами й намагаються скласти скрипковий квартет? Що на сходці звірів вовкові було доручено стерегти овець? Що цар птахів орел вислухує ради крота?

Ні, звичайно, всі ці сюжети здаються дивними з погляду зовнішньої правдоподібності, але саме вони лежать в основі байок, дозволяючи за участю звір^-звірів-персонажів-звірів иносказательно показувати й пояснювати людські відносини. Таким способом виконує байка своє завдання