Мета: ознайомити учнів із творами збірки «Мисливські

Усмішки»; розвивати творчу уяву школярів, спосте­режливість, уміння аналізувати прочитане; вихову­вати любов до рідної природи.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: збірник «Мисливські усмішки», ілюстрації до нього, епіграф.

Мабуть, із часів Котляревського не сміялась Україна

Таким життєрадісним, таким іскрометним

Сонячним сміхом, яким вона засміялась знову

В прекрасній творчості Остапа Вишні.

Олесь Гончар Перебіг УрОКУ

І. ОрганізаційнийМомент

Іі. МотиваціяНавчальноїДіяльності. ОголошенняТеми, МетиУроку

Ііі. АктуалізаціяОпорнихЗнань

1. Розкажіть про дитинство Остапа Вишні, про оточення, в якому він зростав, використовуючи відомості з твору «Моя автобіо­графія» та цитати.

2. Які ви знаєте жанри сатири та гумору? У чому виявляється жанрова своєрідність усмішки?

3. Схарактеризуйте ідейно-тематичну багатоманітність сатири та гумору Остапа Вишні.

ІV. ПеревіркаДомашньогоЗавдання Тестові завдання (орієнтовні) 1. Справжнє ім’я та прізвище Остапа Вишні А Павло Грабовський Б Олег Ольжич В Павло Губенко


190

Уроки Української Літератури В 11 Класі


2. Остап Вишня народився А С. Чаплинка на Херсонщині Б М. Носівка на Чернігівщині В На Полтавщині в хуторі Чечва

3. Малого Остапа відправили до школи пізнавати науки А У 5 років Б У 6 років В У 12 років

4. Початкову освіту здобув А У сільській школі Б У Полтаві В У м. Грунь

5. Підліток був зарахований на казенне навчання до Києва А 1901 р. Б 1903 р. В 1905 р.

6. Тут він здобув професію А Фельдшера Б Бухгалтера В Хірурга

7. На перешкоді до закінчення Київського університету стало А Відданість літературі Б Смерть батька В Нестача коштів

8. Перший друкований твір А «Моя автобіографія» Б «Демократичні реформи Денікіна» В «Зенітка»

9. Уперше з’явився псевдонім «Остап Вишня» А У газеті «Селянська правда» Б «Зоря» В «Вільний голос»

10. Гумореска «Моя автобіографія» була надрукована А У журналі «Книгоспілка» Б У журналі «Слово» В У журналі «Село і люди»

11. Слова з гуморески Остапа Вишні «У мене немає жодного сум­ніву в тому, що я народився… мати сказала, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку» належать


А Діду Свириду з гуморески «Зенітка»

Б Остапу Вишні з гуморески «Моя автобіографія»

В Остапові Вишні з гуморески «Сом»

12. Остап Вишня був письменником А Реалізму Б Романтизму В Гумористично-сатиричного жанру

V. СприйняттяЙЗасвоєнняУчнями навчальногоМатеріалу

1. слово вчителя

Остап Вишня писав нариси, фейлетони, плідно працював як перекладач, але найбільшої слави зазнав як гуморист і сати­рик. Увів в українську літературу й утвердив у ній новий різно­вид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усміш­кою.

У 1920-х рр. Остап Вишня видав цілу низку популярних збі­рок усмішок:

1924 р. — «Вишневі усмішки (сільські)»;

1925 р. — «Вишневі усмішки кримські»;

1926 р. — «Українізуємось», «Вишневі усмішки коопера­

тивні»;

1927 р. — «Вишневі усмішки театральні»;

1930 р. — «Вишневі усмішки закордонні.

Побачило світ чотиритомне «Зібрання усмішок» (1928, 1930).

Новому жанру Остап Вишня дав таке жартівливе означення: «Мені нове життя усміхається, і я йому усміхаюся! Через те й усмішки».

Остап Вишня активно розвивав жанрові різновиди усмішки: усмішка-пародія, усмішка-жарт, усмішка-нарис, усмішка-міні-атюра, усмішка-реп’яшок тощо.

2. Аналіз збірки «мисливські усмішки»

Вершиною розвитку жанру вважаються «Мисливські усміш­ки», які Максим Рильський назвав «ліричною поезією в прозі».

Як мудрий знавець природи й співець її щедротного світу, постає Остап Вишня в усмішках власне мисливських — про пере­бування людини на полюванні, риболовлі, допитливість і вміння пізнавати звички й характери «мешканців» лісу, степів, річок, озер. Поетичний лад усмішок обумовлений тим, що в них діє


Спостережливий, багатий душею оповідач, якому притаманне чуття прекрасного і який уміє скористатися народним колорит­ним словом, знає численні «бувальщини» з мисливського побуту. цим пояснюється й гумор мисливських усмішок, багатих на всі­лякі пригоди, пов’язані з невдачами полювальників і кепкуван­ням над ними рідних і знайомих. В усмішках панує атмосфера поетичності, ліризму.

Герой «Мисливських усмішок», який є й оповідачем, — тро­хи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві зби­рання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, у повер­ненні додому — здебільшого без здобичі або й без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наїв­ний, як дитина. І головне для нього — не трофей, а спілкування з природою.

Художні компоненти «Мисливських усмішок»: дотеп, анек­дот, пейзаж, портрет, пісня, авторський ліричний відступ, порів­няння, епітети, персоніфікація, гіпербола.

Усмішки «Відкриття охоти», «Заєць», «Лисиця», «Лось», «Ружжо», «Дикий кабан, або вепр», «Екіпіровка мисливця», «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Сом» — ось далеко не повний перелік кращих творів цього циклу.

«Мисливські усмішки» — яскрава сторінка не тільки в багато­гранній творчості Остапа Вишні, а й у всій українській сатирич­но-гумористичній літературі.

3. Розгляд усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки»

«Як варити і їсти суп із дикої качки» — одна з найдотепні-ших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 р.

Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання. «Само собою розумiється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляє), набої i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, кон­серви, огiрки, помiдори, десяток укруту яєць i стопку… Стопка береться для того, щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…

Їдете ви компанiєю, тобто колективом, так — чоловiка з п’ять, бо дика качка любить iти в супову каструлю з-пiд колективної працi…».


За цим описом збирання на полювання — неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чолові­чої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення.

Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать… це ввечерi… А вранцi дика качка зривається шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но почи­нає на свiт благословлятись». Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полю­вання: «І вільно дихається, і легко дихається…».

Це щире зізнання автора, бо немає значення, чи вполював щось мисливець, чи ні, головне — що недаремно витратив час. Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найваж­ливішим під час полювання для них було відпочити від повсяк­денної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.

4. Аналіз усмішки «сом»

З великим замилуванням описує Остап Вишня природу — річку Оскіл, диких каченят: «Заплава рiчки Осколу, де вiн у цьому мiсцi розбивається на кiлька нешироких рукавiв, заросла густими очеретами, кугою, верболозом i густою, зеленою, соковитою тра­вою. Як увiйдеш, картуза не видко! шумить заплава в травнi та в червнi…». Письменник розповідає з гумором неймовірні бувальщини про сомів, їхні звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. І хоч у цих пригодах чимало, м’яко кажучи, перебіль­шень, це не заважає читачеві весело сміятися й дивуватися багат­ству та красі нашої рідної природи: «Iнтересна риба сом! За цар­ського режиму, як свiдчать дореволюцiйнi рибалки-письменники, сом важив до 400 кiлограмiв, ковтав собак i ведмедiв. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну i ковтатиме симен­тальських бугаїв i невеличкi буксирнi пароплави…».

«А сома… сома менi самому доводилося бачити такого зав-бiльшки, як комбайн! Тiльки трохи довшого. це, дорогi нашi читачi, серйозно й без жодного перебільшення».

5. Робота в групах

Клас об’єднується у дві групи, які ставлять запитання одна одній. Перша група до усмішки «Сом», друга — до усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки».


194

Уроки Української Літератури В 11 Класі