Поетична творчість А. С. Пушкіна пронизано тугою за волею й сумом через існування невидимих ґрат, що стримують його все життя. Поетові було 23 року, коли він написав вірш "В'язень". У такі роки людин, як ніколи, вільний, він повний сил і має всі шанси реалізувати свої плани й мрії. Але

А. С. Пушкін бачив, що суспільство, у якому він живе, що його виховало на своїх нікчемних і порожніх ідеях, - це не що інше, як загальний обман, темниця. Доля героя зображується поетом як процес відчуження від рідного йому миру, як руйнування зв'язків з ним. У рядку:

Сиджу за ґратами, у темниці сирий

Пушкін пише про себе, про безнадійну тугу, про волю, що поруч. Потрібно тільки спробувати вирватися, але чи то рутинне життя скувало орла, чи те ситість і безпеку не коштують волі... У вірші немає розвитку дії, є речення:

...Давай полетимо
Ми вільні птахи, пора, брат, пора!
Туди, де за хмарою біліє гора,
Туди, де синіють морські краї,
Туди, де гуляє лише вітер... так я!..",
але немає відповіді.

Як надійти, "якщо життя тебе обдурить..."?