Мета: вивчити творчу біографію Є. Плужника, проаналізуВати поезію «Для Вас, історики майбутні…»; розви­вати вміння сприймати явища, події в зіставленні, порівнювати їх; виховувати любов до Батьківщини.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: словник літературознавчих термінів, епіграф.

Це снилось? …На тихім світанні Багнети, і я біля стінки… О перші й довіку останні Мої півхвилинки!

Є. Плужник

Перебіг Уроку

І. МотиваціяНавчальноїДіяльності. ОголошенняТемиЙМетиУроку

II. СприйняттяТаЗасвоєнняУчнямиНавчальногоМатеріалу

1.ВступнеСловоВчителя

Євген Плужник… це літературне ім’я одного з найзначніших майстрів поетичного слова України XX ст. Скромний, гра­нично щирий і цілісний він стрімко прогресував як літератор уже у 20-х рр. ХХ ст. В облозі тоталітарної ночі сталінщини, яка злочинно перетворила наше відродження на розстріляне, поет-філософ до останніх днів на Соловках залишився вірним собі, власній шляхетній і чесній музі. З осягненням поетичної, прозо­вої та драматургічної спадщини Є. Плужника його творчий вне­сок усвідомлюватиметься дедалі вагомішим.

2. Опрацювання за підручником біографії письменника.

складання учнями хронологічної таблиці

26 грудня 1898 р. народився в багатодітній родині дрібного купця Павла Плужника в слободі Кантемирівці.




1918 р. разом із родиною переїхав на Полтавщину.

1923 р. Микола Зеров залучає Євгена Плужника до Асоціації

письменників (Аспис).

У 1923 р. у київській газеті «Більшовик» та журналі «Глобус» з’являються перші вірші, підписані псевдонімом Кантемирянин.

1924 р. Є. Плужник стає членом письменницької групи «Лан­

ка», яка 1926 р. перетворюється на «Марс» (Майстерня револю­

ційного слова).

1926 р. завдяки дружині поета, Галині Коваленко, вийшла у світ перша книжка віршів Євгена Плужника під назвою «Дні».

1927 р. виходить друга й остання прижиттєва поетична збір­ка Є. Плужника «Рання осінь», яка мала прихильну рецензію Ю. Меженка, а іншими розкритикована.

1933 р. — збірка поезій під назвою «Рівновага», яку Плужник підготував до друку, лишилася ненадрукованою: разом із багатьма своїми друзями й колегами по перу він потрапив у жорна сталін­ської репресивної машини. ці вірші увійшли до «Вибраних пое­зій» Є. Плужника 1966 року.

4 грудня 1934 р. виписаний ордер на арешт письменника.

25 березня 1935 р. Євгену Павловичу Плужнику оголосили вирок: смертна кара, яку пізніше було замінено десятьма роками заслання.

2 лютого 1936 р. Євген Плужник помер.

3. Фронтальне опитування

• Чому заміна розстрілу на заслання не давала поетові жодних шансів на порятунок? (Північ із суворими умовами полярного клімату та напівголодне життя в’язнів у казармах для людини, хворої на легені, означали вірну смерть).

• Як називалася перша книжка Є. Плужника, яка вийшла 1926 року? («Дні»).

• Які письменники увійшли до групи «Ланка»? (Б. Антоненко-Давидович, М. Галич, Г. Косинка, В. Підмогильний, Є. Плуж­ник)

• До якої організації влилася «Ланка»? («Марс»)

• Назвіть, яким псевдонімом Є. Плужник підписав свої поезії, чому саме так? («Кантемирянин» — на згадку про далеку воронезьку слободу)

• Розпад якої групи сприяв утворенню «Ланки»? («Аспис»)

• Як називалася лірико-драматична, психологічна поема, що увійшла до збірки «Дні»? («Галілей»)

• Поема-роздум, що увійшла до збірки «Дні»? («Канів»)




4. слово вчителя

В українську поезію середини 1920-х років Євген Павлович Плужник увійшов як співець гуманізму. Поезії його сповнені трагічного звучання: проповідям класової ненависті й безжаль­ному братовбивству він протиставляє ідею абсолютної цінності людського життя, протест проти бездумної революційної жорсто­кості. Поет прагнув конкретного гуманізму, зверненого до кож­ної людини, яка опинилася у вирі терору й репресій і була без­силою захистити свою честь, гідність, зрештою, саме життя. Ім’я Євгена Плужника далеко не всім відоме. І тому, що поет працював порівняно недовго, якихось 12 років, видавши всього дві книги віршів — «Дні» (1926) та «Рання осінь» (1927), — і тому, що за певних умов його ім’я майже 20 років не згадувалось. І лише коли в 1996 році вийшла з друку його збірка «Вибрані поезії», сучасники змогли гідно оцінити Євгена Плужника.

Поезія поета — явище надзвичайно складне, бо є у ній і віра, і сумніви, і печаль. це лірика того інтелігента, що не без сумнівів та вагань приймав новий лад, нову ідеологію, нові форми й порядки життя. Творчий шлях починав Є. Плужник у самому розпалі занепадництва в суспільному та літературному житті, до того ж спадкова хвороба (туберкульоз) не настроювала на оптимістичний лад — і витворився поет такий, як він є. Разом із тим Плужник — поет сильний, оригінальний, мислячий, що нікого не наслідував і ні в кого не позичав ні слова, ні натхнення. Поет-філософ Плуж-ник розкриває протиріччя між метою і здобутком, між справжнім сенсом людського життя і його нікчемними зовнішніми виявами.

Збірка «Дні» відкривалася промовистим епіграфом з Тичини: «…Як страшно! Людське серце до краю обідніло», а також віршем, що був своєрідним творчим кредо поета, де бриніли віра й надія, — майбутнє буде сповнене праці, любові, віри:

Я знаю: Не ця.

Перекують на рала мечі. І будуть одні ключі

І буде родюча земля — Одмикати усі серця.

Та при всьому тому в коротких мініатюрах збірки «Дні» є немало сумних, трагічних образів і картин, сповнених надриву й болю — як селянські сини гинули в революцію; до того ж тут немає уточнення — хто і за кого… У них відбився й суспільний настрій, і власні настрої хворого поета, який без особливого захоп­лення спостерігає сучасне та чекає на майбутнє. У його першій книжці відсутні сліди навчання й впливів. І коли б ми достеменно не знали, що то перша книжка, то не повірили б, що належить вона, за нашими вимірами, початківцю.




До цієї збірки входить поезія «Для вас, історики майбутні…», написана в жанрі медитації. Значних здобутків Є. Плужник досяг­нув у цьому жанрі, органічно поєднавши філософські роздуми з глибокими психологічними одкровеннями. У таких поезіях він порушував проблеми життя й смерті, невлаштованості людини у світі, трагізм її існування, жертовності в ім’я майбутнього.

5. Робота зі словником літературознавчих термінів.

Повторення визначень

Медитація (лат. Meditatio — Роздум) — жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами онтологічного, екзис­тенціального спрямування, здебільшого схиляючись до філо­софських узагальнень. Їй найбільш властива така форма вияв­лення авторської свідомості, як суб’єктивований ліричний герой. Основні опозиції медитативної лірики: «людина — суспільство», «людина — людина», «людина — особистість», колізії мораль­ного характеру. Вона часто виступає як «контекст долі поета». Художньою настановою медитації постає аналіз душі, внутріш­нього світу людини у співвідношенні з довкіллям. Звідси в меди­тативних віршах — інтонації-роздуми.

Ліричний герой — друге ліричне «Я» поета; умовне літературо­знавче поняття, яким позначається коло ліричних творів певного автора, форма втілення його осяянь, думок, переживань. Разом із тим ліричний герой не ототожнюється з поетом, з його душевним станом, він живе своїм життям у новій художній дійсності. Між ними існує естетична єдність, певний естетичний ідеал, вираже­ний у тексті віршованих творів. Ліричний герой водночас концент­рує в собі естетичний досвід певного покоління, нації, людства.

6. Виразне читання вчителем поезії «Для вас, історики майбутні…»

7. Самостійне читання учнями (мовчки)

8. Бесіда за змістом прочитаного

Доведіть, що поезія «Для вас, історики майбутні…» дійсно належить до жанру медитації. (Це вірш філософського змісту, в якому автор передає свої глибокі роздуми про важливі проб­леми, відзначається внутрішньою конфліктністю, незгодою ліричного героя з поверховими поглядами на роль поета в су­спільстві, його місце в історії та духовному бутті народу). Як бачить ці незабутні події ліричний герой? (Ці незабутні події для нього — «не рядки холодних слів», а пережита й про­пущена крізь серце трагедія, свідоцтво пролитої крові за волю: «О, золоті далекі будні // Серед родючих вільних нив!»)




• З чим не погоджується ліричний герой поезії? (Ліричний герой поезії «Для вас, історики майбутні» не погоджується з оцін­кою прийдешнього історика, який примітивно розглядатиме творчість митців 20-х років XX ст. як ілюстрацію до подій: «Якийсь дідок нудний напише, // — Війна і робітничий рух… // О, тише! // — Біль не вщух!»)

• З якою метою введено автором епітет «золоті»? (Бо тоді вибо­рювалася свобода України, й ці дні для нього «золоті»)

• У творі якого поета ми теж можемо зустріти цей епітет? (Такий епітет зустрічаємо і в поемі П. Тичини «Золотий гомін»)

9. Ідейно-художній аналіз поезії за планом

1. Передісторія створення вірша.