Транспорт, я думаю, - великий винахід. Він допомагає нам, як співається в пісні, "скоряти відстань і час". У нас найпоширеніший вид транспорту - тролейбус. Ті, від кого залежить, щоб ми вчасно з'явилися на роботу або навчання, роблять все можливе, щоб нам було гарно й зручно. А ми самі?

Восьма година ранку... Холодний вітер підмітає покриті ожеледдю тротуари. На зупинці багато людей, які поспішають на роботу. Тут же чекають і школярі. Виходять пасажири, видно, що середина тролейбуса порожня. Зайшло кілька жінок, а потім ринулися діти з ранцями за плечима. Вони зайняли задню, середню й передню площадки. А їхати ж їм усього одну-дві зупинки. Залишилися люди, які спізняться на роботу. Вони сумними очами проводжають напівпорожній тролейбус

Я не проти того, щоб діти їхали в школу суспільним транспортом, але їм потрібно представити себе на місці тих людей, які залишилися на зупинці, представити своїх батьків на місці тих пасажирів на вулиці. Я думаю, що тоді вони б так ніколи не надійшли. Адже одну-дві зупинки можна пройти пішки, а не обов'язково їхати. Потрібно пам'ятати про інші, коли мова йде про суспільний транспорт, адже тут ми особливо тісно зіштовхуємося з більшою кількістю людей. Моя сестричка, п'ятикласниця, склала про тролейбус таку загадку: «На колесах їде будинок, не живуть все долго в ньому». Мені здається, — дуже влучно. Підкреслено головне: тролейбус - це хоча й тимчасовий, але все-таки будинок. А наші попутники - теж тимчасові, але проте, сусіди. Якщо ви із цим погоджуєтеся, то правила поведінки не викличуть у вас заперечень. Справді, хто, наприклад, буде будинку кидати на підлогу сміття, старі квитки, папірці?

Або спробуйте собі представити: людина ввійшов у приміщення й зупинився біля дверей, а іншим - не ввійти, не вийти. І зовсім неуявна картина: сидить у кімнаті група хлоп'яти, всі стільці, крісла зайняті. А посередині - розгублена бабуся: їй присісти ніде, вона коштує мовчачи. Дивно! Але хіба не доводилося вам у тролейбусі спостерігати подібні випадки? Я це бачу щодня. Втім, виконувати правила поведінки пасажирів не так вуж і складно. Потрібно тільки захотіти!