Народився в с. Лазівці на Полтавщині в селянській родині. Рано прилучився до важкої праці в колгоспі. Навчався в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка. Працював редактором у видавництвах м. Києва. Співає. Автор книжок: «Зелена гілка», «Повесіння», «Тридцяте літо», «У дорогу - за ластівками», «Вишневий цвіт», «Сині троянди», «Поезії», «Бережи землі». Якщо прочитати поезію Володимира Підпалого «Запросині» не вдумливо, те вона навряд запозбавити по собі й пам'яті глибокий слід - настільки в ній всі символічно. Та коли піти за думкою автора. пройнятися кожним рядком, те перед тобою відкриється образ духовно збагаченої особистості. У цьому світі вона - впевнений хазяїн, шо знає про життя більше за інших:

  • Я розкажу тобі таке,
  • чого не може інший,
  • бо таємницею володіємо
  • я та ніч...

Ця людина має ключі від «трьох замків», «хатки», у якій заховане справжнє коштовне диво - «золоті весла» від «золотого човна», що пливе «у холодному небі». Це багатство небесного й земного - нероздільне, як нероздільні човен і весла. Воно ніби сконцентрувалося в душі ліричного героя «Запросин» - і він ділиться цим безмежним багатством з кожним із нас, хоч і звертається до читача потаємно-особисто:

Нас тепер двоє знаб про весла - ходімо!

Алі куди запрошує співає? У якові дорогу він кличі в осінню довгу ніч? У світ чистоти людської душі: «де три гори зійшлися», «де три ріки злилися», «де три шляхи зв'язалися». Так, дорога вночі буде нелегкою - на ті вона й «ніч» (яка влучна алегорія!). Та оптимізм, яким пройнятий вірш, відкидає вагання й невпевненість, бо відчуваєш: цей ліричний герой обрав безпомилковий і правильний шлях. Він не заперечує, що шлях цей може виявитися для когось непомірно тяжким, алі іншої дороги до духовно високого й гідного життя не існує:

  • Навіть якщо не дійдемо - ходімо!