Ще Плутарх підкреслювала: «Сила мови полягає в умінні виразити багато чого небагатьма словами». Один з перших у світі мислителів-діалектиків, що залишився в історії втіленням ідеального мудреця, Сократ найголовнішим методом викладання вважав евристичну бесіду. Це підтверджує і його вираження, що дійшло до нас із сивої давнини й залишається актуальним у сьогоденні. Язикова культура людини визнана пріоритетної складової його загальної культури

Широкі можливості для розвитку як усної, так і письмового мовлення учнів відкриваються не тільки на уроках рідної мови й літератури. Добутку світової класики в школах України вивчають у перекладах. Залучаючи в шкільний курс «Закордонної літератури» добутку в найкращих українських перекладах, ми надаємо можливість учням опанувати саме нормативною літературною мовою, звільняючись від суржику, арго, діалектизмів і т.п. На уроках закордонної літератури відкриваються необмежені можливості для розвитку язикової діяльності учнів. Але для цього необхідно:

- щоб у шкільні програми із закордонної літератури потрапили добутку в кращих перекладах визнаних вітчизняних майстрів слова;

- на високому науково-методичному рівні була розроблена й втілена в шкільній програмі чітка, логічна система розвитку язикової діяльності учнів під час вивчення добутків світової класики;

- щоб учителі закордонної літератури мали відповідну підготовку для рішення цієї проблеми

Насамперед, важливо визначити необхідної теоретичної позиції

Взаємини між людьми залежать від рівня і якості їхньої комунікації, що й ставить на перше місце їхній рівень розвитку мови. У методичній науці зложилася думка, що рецептивне оволодіння мовою має потребу в менших зусиллях, чим продуктивне. Не погоджуючись із цією думкою, підкреслимо, що вчити учнів слухати й читати не менш відповідально й важливо, як і вчити відтворювати мова. Рецептивна, репродуктивна й продуктивна мова відтворюється у всіх відомих формах, як в усної, так і в письмової, і значення їх обох не можна перебільшити. Вони взаємозалежні між собою. Оволодіння письмовою мовою відбувається на ґрунті усного мовлення: спочатку людина вчиться слухати, потім говорити, на підставі цих умінь виникає потреба читати й писатися

З'ясувавши теоретичні позиції мовлення й усвідомивши їхнє значення, доцільно розробити методику застосування кожної з них. А для цього важливо визначити загальну мету роботи з розвитку мовлення, а саме: розвивати в учнів вишуканий літературний (усна й письмовий) мова, ефективно використовуючи художні засоби й власний язиковий запас. Для реалізації поставленої мети необхідно виконувати такі завдання:

-постійно збагачувати словниковий запас учнів;

-учити використовувати всі типи наявних словників; тлумачний словник зробити настільною книгою учнів;

-розвивати в учнів уміння:

□ уважно слухати й запам'ятовувати;

□ правильно, вдумливо, виразно читати й розуміти прочитане;

□ переказувати стисло й близько до тексту;

□ учити напам'ять і виразно декламувати;

□ оригінально відтворювати вивчений матеріал;

□ висловлювати власні думки;

□ емоційно реагувати на події, характери героїв, їхні вчинки й т.п.;

□ користуватися художніми засобами;

□ доречно використовувати як в усному, так і письмовій мовах прислів'я, приказки, крилаті вираження й т.п.;

□ будувати своє висловлення в логічній послідовності із вступом, головною частиною й висновком і т. п.

Такі завдання закладені в Програмі по закордонній літературі (2012), що ґрунтується на принципах, що враховують проблему розвитку мовлення учнів, а саме:

- антропологічному, відповідно до якого в центрі уваги - особистість учня, його творчий саморозвиток і самовиявлення, духовно-ціннісні основи його буття;

- репрезентативному, відповідно до якого на кращих художніх зразках демонструються досягнення закордонної літератури від старовини до сьогодення, своєрідність поетики авторів, національних традицій, літературно-художніх напрямків, плинів і шкіл, історико-культурних етапів;

- на взаємозв'язку аксиологичного (аксіологія - вчення про цінності, мотивацію людських учинків), естетичного (естетика - наука про мистецтво, про форми прекрасного в художній творчості, у природі й суспільстві), культурологічного (вивчення літературного твору в контексті історії світової культури) підходів до вивчення художнього твору;

- на збалансованості між вимогами сучасної літературознавчої науки й доступністю добутків для учнівського сприйняття (у відборі текстів, їхньому структуруванні й т.п.).

Усна й письмова мова зв'язані між собою, вони виконують одну функцію - спілкування між людьми, але реалізується це по-різному.

Усне мовлення відбувається безпосередньо під час живого спілкування людей за допомогою звукової мови. Для активного живого спілкування на уроках закордонної літератури методичною наукою створені відповідні умови - визначена мета, змістовна база, арсенал методичних засобів

Система роботи з розвитку усного мовлення на уроках закордонної літератури повинна розроблятися з урахуванням вікових особливостей учнів (середні й старші класи); етапів вивчення художнього твору (підготовка до сприйняття, читання, підготовка до аналізу, елементи аналізу, аналіз і інтерпретування прочитаного, підсумкові заняття, творчі роботи); структурних елементів уроку (тема, епіграф, ланцюжок навчальних ситуацій), а також роботи з наочними матеріалами остю й т. п.

Письмове мовлення виражене графічними знаками написаного. Розвиток письмового мовлення учнів у процесі вивчення добутків світової літератури ефективно буде здійснюватися, якщо будуть виконані такий завдання:

-проведена підготовча усна й письмова підготовку;

-визначена методична система забезпечення поетапного навчання учнів через різні види письмових робіт з урахуванням вікових особливостей школярів;

-основним фактичним матеріалом для розвитку письмового мовлення повинен бути літературно-художній текст, а додатковим - добутку інших видів мистецтв