Однієї з найважливіших завдань сучасної педагогіки є розвиток у дітей здатності до самостійної постановки питань, до формулювання завдань, висуванню гіпотез, які їм же має бути дозволяти. Із чого починати цю найтяжку роботу? Очевидно, з опори на споконвічну дитячу допитливість, на ті незліченні наївні "чому", які виникають у свідомості маляти. Цей "інстинкт пізнання", як правило, убивається в школі, і до V-VI класів хлопці вже мало про що запитують учителі

А саме в цей час їхній інтерес до миру повинен переходити від стадії ігрової до науково-ігрового. Інакше навіщо школа взагалі? От отут-те й варто частіше ставити перед дітьми завдання такого типу: хто більше задасть питань до такий-те картині, плакату, байці, оповіданню? Які питання із запропонованих твоїми друзями ти вважаєш найважливішими? Чи можна обійтися без такого-те питання? Чому? Чи не можна от ці питання об'єднати в один? Що це дасть нам?

Або: давайте влаштуємо конкурс на саме оригінальне питання по такий-те темі. Переможець одержує титул "головного вопрошателя" або "возмутителя спокою". Із книг Л. Соловйова про Ходжу Насреддине діти довідаються про цього легендарного східного мудреця, що під видом простака вмів змусити думати навколишніх. Постійно вопрошал себе й інших Сократ. Невтомні були в пошуку істини Ґете, Пушкін, Лев Толстой, Горький, Сент-Екзюпері

Многому може навчити нас мудрий творець "Маленького принца". Цитатою з його книги "Земля людей" хотілося б закінчити наші міркування: "Як досягти цього внутрішнього розкріпачення? Добре відомо, як усе в нас суперечливо. Забезпечиш, наприклад, людині хліб, щоб він міг творити, а він засипає... щедрий, розбагатівши, стає скупарем. Що користі в політичних навчаннях, що ставлять собі метою домогтися розквіту особистості, коли не можна знати заздалегідь, розквіту якого типу людей вони сприяють?..

Нічого ми не знаємо, крім того, що є якісь невідомі умови, які сприяють нашому росту. У чому істина людини?

Істина не лежить на поверхні явищ. Якщо саме в цьому, а не в іншому ґрунті пускають міцних корінь і приносять плоди апельсинові дерева - виходить, цей ґрунт і є істина для апельсинових дерев. Якщо ця релігія, ця культура, ця міра цінностей, ця форма діяльності - саме ця, а не інша - дає людині відчути щиросердечну повноту, дає можливість виявитися в ньому величі, про яке він і не підозрював, - виходить, ця міра цінностей, ця культура, ця форма діяльності є істиною людини. А логіка? Нехай викручується, як хоче, щоб пояснити життя"1.

Краще цього не скажеш. Тільки тоді ми зможемо домогтися успіху у вихованні дітей, коли наші свідомі зусилля по інтелектуальному, моральному, естетическому вихованню дитини непомітно для нас самих зіллються із природною добротою вихователя й пожвавлять добрий початок у душах воспитуемих.