Казки чарівні і кумулятивні виділили нами за ознакою їх структури. Стосовно казкам про тварин таке виділення поки що неможливо. Ми виокремимо їх за іншому ознакою, саме у тій, що чільними дійовою особою у яких є тварини. Логічно це неправильно, позаяк у основу виділення тут покладено інший принцип.

Але змушені вступити так, оскільки власне жанрові ознаки казок про тварин ще вивчені. Ми побачимо, що казки про тварин, за малим винятком, все-таки становлять природну групу, як і раніше, що з докладнішому вивченні (Виявляють велике жанрове розмаїтість. Так, частина казок, які зазвичай відносять до казок про тварин, належить до кумулятивним, такі казки про крижаної і луб'яний хаті, вовки лізуть на дерево за кравців, волк-дурень, звірі в санях у лисиці, за скалочку гусочку, смерть півня, теремок мухи та інших. Казка «Вовк і семеро козенят» за своєю структурою може бути зарахована до чарівним: тут маємо відлучку старших, заборона реклами та порушення його, біду і порятунок, покарання вовка.

Невелика частина казок може бути зарахована до байкам, ААЯ яких характерно наявність як тварин: у яких однакові правах діють предмети, тварини люди. Таким є казка «Стара хліб-сіль забувається». Є серед казок про тварин і звинувачують такі, приналежність яких до казці загалом бути утверждаема тільки з великими застереженнями. Так, «Повість про Ерше Ершовиче» — авторська книжкова повість другої половини XVII століття.

Не казка, а політичний памфлет у вигляді казки. Оскільки ця повість поширилася у народі в зміненому вигляді й у різних варіантах, вона підлягає вивченню і фольклористами, але ці не казка про тварин за звичному значенні слова, вона повинна переважно вивчатися які з іншими пам'ятниками літературної творчості, обращавшимися як казка. Книжкового походження, як встановлено, і казка «Лиса-исповедница».