Мета: продовжити знайомити школярів з різновидами народних пісень, їх особливостями і призначенням; проаналізувати чумацьку пісню «Ой у степу криниченька»; активізувати словник учнів; розвивати культуру зв’язного мовлення, естетичні смаки, пам’ять, увагу, спостережливість, вміння грамотно висловлювати власні думки, судження; формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття любові, пошани, поваги до Батьківщини, рідної пісні, мови; прищеплювати інтерес до минулого нашого народу.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: бібліотечка з творами народних пісень, картина І. Айвазовського «Чумацька валка»; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань у формі бесіди за питаннями

• Дайте визначення пісні як жанру усної народної творчості. (Пісня — словесно-музичний твір ліричного або ліро-епічного характеру, мелодійний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу).

• Як поділяються пісні, зважаючи на їх авторство? (Народні і літературні) Чим вони відрізняються між собою?

• Чому пісня пов’язана з життям людини?

• Які пісні вже вам відомі? В чому їх особливості?

• Поясніть, чому українську пісню вважають милозвучною, красивою?

• Назвіть відомих авторів літературних пісень.

III. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

Українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава.

О. Довженко

То не пісня, та то правда. Народна мудрість

1. Вступне слово вчителя

Пісня! Як багато вона важить у житті людини! У ній його минуле, сучасне і майбутнє. В ній найповніше виявилася душа народу. «Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим? Який митець не був натхненний її багатющими мелодіями, безмежною широтою і красою її образів, чарівною силою, що викликає в душі людській найскладніші, найтонші, найглибші асоціації, почуття, що підносить її до вершин людської гідності, до людяності, до творчості»,— так чудово писав про це невмируще українське багатство О. Довженко.

Українська народна лірика — це чудове втілення поетичного генія народу-трудівника, окраса його духовного життя, одне з найдорожчих національних надбань.

Українська пісня ніколи не відривалася від життя. Воно завжди було її джерелом і об’єктом відображення. Народна пісенність як дзеркало життя і поглядів трудових мас відзначається винятковою вірністю, бо ж вона вивірена багатим досвідом поколінь, відшліфована протягом віків найталановитішими представниками народу, облагороджена чистим народним сумлінням. Саме в цьому — секрет її невмирущої поетичної краси і загальнонародного звучання.

Протягом всієї історії трудового народу пісня постійно була виявом духовного життя, скарбницею художньої правди.

Словами пісні можна було поскаржитись на свою гірку долю, бо пісня має чудову здатність тамувати душевні болі й окрилювати нестихаючі прагнення людини до щастя. За це народ зворушливо любить свою пісню, пишається нею перед усім світом, по-материнському береже її і збагачує все новими кольорами.

Поетична скарбниця нашого народу справді невичерпна у своїй багатобарвній різноманітності. Тисячами дорогоцінних чудових перлин збагатила вона національну культуру.

Серед них і найстаровинніші за своїм походженням обрядові пісні, й історичні пісні та думи, і глибокі змістом соціально-побутові пісні, і небаченої краси лірика кохання, і бадьорі та дотепні танкові пісні-мініатюри, й авторські твори, що влилися в потік народної поезії і побутують як народні.

Народження людини пов’язане з піснею, перше кохання дівчини і юнака, щастя любові й гірка тривожна розлука — в пісні, думи батька і матері, що виглядають синів з походу, з далеких доріг війни — в пісні. Воїн, ідучи в похід, бере з собою три речі: зброю, хліб і пісню.

Про що б не співалося, завжди відчуваєш велику силу почуттів — щастя чи горя, туги чи радості. Українська пісенність — дорогоцінне надбання поетичного генія народу, нев’януча окраса його духовної культури.

2. Популярність української пісні серед народів світу. (історичний матеріал)

Про високий мистецький рівень української пісні, її глибоку поетичність і красу вперше заговорили не самі українці і не збирачі чи дослідники вітчизняного фольклору. Народ був далекий від того, щоб хвалитися багатством своєї мистецької діяльності... Народне мистецтво було рідним, природним, звичайним, ніхто й не задумувався над тим, яке місце посідає чарівна українська пісня у великому багатомовному світі. Тільки тоді, коли в Україні бували сусіди-гості, мандрівники, друзі чи недруги, які з подивом вслуховувалися у красу і поетичність пісенної мелодії, почало з’ясовуватись, що у ній сховані безцінні народні надбання. Запримітили їх наші сусіди і перші висловили свій щирий подив і захоплення...

Найдавніші згадки іноземних авторів про пісню в Україні збереглися, здається, від ХV століття. Посол Венеціанської республіки Амвросій Контаріні, їдучи 1473 року до персидського шаха через Україну, записав, що в Києві під час його прийому співали пісні.

Здавна українська пісня мала популярність у Польщі — і не тільки в народі, а й серед письменників, учених та навіть у палацах вельмож. Польські королі й воєводи тримали при собі українських співаків, бандуристів і музикантів. При дворі Ягайла і Ядвіги (ХІV ст.), а потім Зигмунта І були українські співці-бандуристи. Кобзар Весоловський був почесним співцем при дворі Яна Собеського (ХVІІ ст.). Уривки українських пісень зустрічаються як цитати у листах вельмож до короля...

Українські пісні посіли неабияке місце в польській літописній, історичній та художній літературі ХVІ–ХVІІ століть... Українська пісня, за свідченням відомого польського вченого О. Брюкнера, користувалася в Польщі найбільшою славою... Вона приваблювала письменників як своїм глибоким змістом, так і досконалою мелодією; її наслідували, заради неї вивчали українську мову і писали цією мовою вірші, що сприяло посиленню процесу впливу української мови на польську.

Із середини ХVІІ століття українська пісня мала вже добру славу також у Франції. Чи не першим дав їй коротку характеристику відомий інженер Боплан, який довгий час перебував в Україні... Він описав українське весілля, а коли почув пісні, підкреслював, що «ця нація співає плачучи...»

У ХVІІ столітті дійшли перші відомості про українську пісню й до Англії... Окремі мотиви з «Марусі Богуславки» були використані в англійській драматургії...

Від ХVІ століття збереглися найдавніші німецькі записи української пісенної та танцювальної музики... Німецькі дослідники чи не перші в Західній Європі почали перекладати українські пісні...

Українські пісні та думи здавна були відомі й у Росії, причому співали їх в оригіналі... За царювання Петра І та Єлизавети Петрівни в Петербурзі великою пошаною користувалися кобзарі, спеціально відібрані співаки-виконавці українських пісень. Мелодії українських пісень, так високо оцінені музичною громадськістю багатьох народів, мали безпосередній вплив на творчість багатьох композиторів світу. Мотивами українських народних пісень скористалися німецькі композитори Й. С. Бах і Й. Гайдн. Вплелись вони до творів В. А. Моцарта, К. М. Вебера, Ф. Шуберта і особливо геніального Л. Ван Бетховена. Виразно відчутні мелодії українських пісень в угорських композиторів Ф. Ліста, Б. Бартона, американського композитора Ш. Лефлера, що деякий час жив в Україні, чеського класика музики А. Дворжака, польських — Ф. Шопена, С. Матюшка та багатьох інших. Не говоримо тут про численних російських композиторів...

3. Висловлювання відомих людей про українські народні пісні Україна дорога й близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику, її чудову українську пісню, сповнену чарівної мелодії.

А. Чехов, російський письменник

Українська пісня... має так багато мистецьких вартостей, що їх неможливо перелічити. Це мистецтво глибоко народне тому, що з нього безпосередньо промовляє до нас своєрідна чиста душа українського народу. Гарна ця душа. Таке саме і її мистецтво.

З. Неєдли, чеський учений і громадський діяч

Українська народна поезія найбагатша і найкрасивіша в Європі. Вона відзначається великими мистецькими вартостями і поетичним натхненням, влучністю вислову та має в собі щось зворушливе, величаве, щось чутливо-чуле, сумовите й живописне.

А. Люкшич, хорватський учений і письменник

До найзначніших явищ у слов’янських літературах належить українська поезія, яка виділяється своїми високими мистецькими вартостями і своїм історизмом.

Ф. Вимазал, чеський учений

Ні в якій іншій країні дерево народної поезії не дало таких величезних плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так жваво й правдиво, як в українців... Справді, народ, який міг співати такі пісні і милуватися ними, не міг стояти на низькому рівні освіти.

Ф. Боденштедт, німецький перекладач і упорядник, зб. «Поетична Україна» (Штутгарт, 1945)

4. Загальна характеристика соціально-побутових пісень