ЖИТІЄ ВАРЛААМА ХУТиНСКОГО. Варлаам Хутинский, у миру Алексеи Михалевич (розум. 1194), заснував Хутинский монастир в 10 км північніше Новгорода, на правом бережу Волхова. У Новгороді й Хутинском монастирі існувало багато легендарних переказів, пов'язаних з його ім'ям

Всі вони ввійшли в його Ж., літературна історія якого охоплює період часу з XIII по XVIII в. включно. У легендарних оповіданнях Ж. відбилися історичні й побутові події, що відбувалися в монастирі й у Новгороді як при житті Варлаама, так і після його смерті протягом декількох сторіччі. Деякі оповідання про чудеса Варлаама в давньоруській рукописній традиції існували як самостійні повісті: оповідання про дві засуджених, котрих повинні були скинути з Волховского моста в ріку, “Пророцтво Варлаама про сніг і мразе в Петров пост” (Петров пост буває на початку літа), “Бачення Хутинского паламаря Тарасия (Прохора) ” (в основі “бачення” - моровое пошесть у Новгороді в 1506-1508 р. і катастрофічна пожежа міста в 1508 р.). Разом з тим у Ж. на одному з етапів його літературного життя включається “Сказання про Тумгане”, написане митрополичьим дяком Родіоном Кожухом. (В 1460 р., під час відвідування Новгорода московським князем Василем II, умер постельничий князя Родіон Кожух, коли його привезли до гробниці Варлаама Хутинского, те він воскрес.)

Ж. збереглося більш ніж в 10 редакціях, що підрозділяються, у свою чергу, на ряд варіантів і груп.

Перша редакція Ж.- коротке оповідання проложного типу, у якому повідомляється про народження майбутнього святого від благовірних батьків, про його відхід у пустельне місце, боротьбі з бесівськими марами, побудові церкви, створенні монастиря, про кончину й поховання святого. Ця редакція Ж. була написана в період із сірий. XIII по нач. XIV в. Друга редакція, складена в 20-і рр. XV в., крім оповідання про життя Варлаама, містить оповідання про 6 чудеса. До цієї редакції Ж. часто приєднуються “Слово похвальне Варлааму” і “Сказання про Тумгане”. Наступну за часом редакцію написав Пахомий Серб. Він використав текст 2-й редакції, додав 4 оповідання про посмертні чудеса Варлаама й випередив текст риторичним вступом, у якому міркує про велич подвигів святих і виправдує перед читачем свою рішучість написати Ж. російського святого. Це Ж. Пахомий написав під час свого першого перебування в Новгороді в 1429- 1440 р., пізніше, в 70-х рр., він приєднує до цього тексту свою переробку “Сказання про Тумгане” Родіона Кожуха. В XVI в. створюються Розповсюджена й Особлива редакції Ж.- це основні, найцікавіші в літературному відношенні редакції пам'ятника.

Первісний варіант Розповсюдженої редакції Ж. був складений в 1526 р. Він до нас не дійшов. До нього сходить 2-й варіант цієї редакції й Особлива редакція. У Розповсюдженій редакції Пахомиевская редакція Ж. об'єднана з виниклими вже послу її написання новгородськими й монастирськими легендами про Варлааме. У текст, загальний з Пахомиевской редакцією, внесене додаткове оповідання про спокусу Варлаама “снедию” і додано 26 нових епізодів-чудес. 13 з вони-оповідання про зцілення, 8- оповідання про чудеса із ченцями (звичайно мова йде про покарання тих, хто порушує правила монастирського побуту й монастирського уставу) Інші 5 чудес діляться на три групи: 1) чудеса загальновгородські- “Пророцтво Варлаама про сніг і мразе в Петров пост”, “Бачення Хутинского паламаря Тарасия”, 2) два оповідання про мощі Варлаама - про огляд його останків новгородським архієпископом Евфимием II (в 1440 г) і про покарання великого князя московського Івана III Васильовича (в 1471 г), що захотели розкрити гробницю Варлаама, 3) московські чудеса - чудо про Тумгане і явище Варлаама великому князеві московському Василеві Івановичеві (в 1517 г). В Особливої редакції Ж. у порівнянні з Розповсюдженої на 12 епізодів менше.

Всі епізоди Особливої редакції, паралельні оригінальним епізодам Розповсюдженої, випливають у хронологічному порядку (у Розповсюдженій редакції його немає), і всі вони ставляться вчасно не пізніше 1-й четв — 30-х рр XVI в. Це відбиває склад і послідовність не первісного варіанта, що дійшов до нас, Розповсюдженої редакції. В Особливу редакцію вставлена запозичена з літопису коротка повість про повінь і бур у Новгороді у квітні й травні 1421 р., перероблене оповідання про спробу великого князя московського відкрити моці Варлаама, зроблена вставка про новгородського архієпископа Феофілі (був архієпископом в 1470-1480 рр), в іншому варіанті дане оповідання про бачення хутинского паламаря Характер змін в Особливої редакції свідчить про складання її новгородцем, що добре знали місцеві перекази й легенди, а також новгородські літопису Укладач був прихильником єднання Новгорода з Москвою й великокнязівської влади в Новгороді, він належав, видимо, до церковного середовища

Одночасно зі створенням Розповсюдженої й Особою редакцій і в більше пізніше час складалися й інші редакції Ж. Остання з них була написана по-гречески в 1706-1707 р. братами Иоанникием і Софронием Лихудами. Із грецького тексту був зроблений переклад на російську мову. У послідовності епізодів і по сюжетному змісті твір Лихудов повністю відповідає 2-му варіанту Розповсюдженої редакції. За рахунок риторичних вставок, теологічних міркувань і стилістичних прикрас Ж. Варлаама Хутинского братів Лихудов по обсязі в кілька разів перевершує своє джерело.

Изд.: Житіє Варлаама Хутинского. У двох списках-Спб. 1881 (ОЛДП, вип 41), ВМЧ Листопад, дні 1-12-Спб. 1897-З 198-222 Никольский А. Житіє преподобного Варлаама Хутинского Лихудиевской редакції //Вісник археології й історії, видаваний Археологи ческим інститутом - Спб 1911 - Вип 21; Бачення Хутинского паламаря Тарасия /Подг тексту, переклад і ком Л. А. Дмитрієва //ПЛДР Кінець XV- перша половина XVI століття - М., 1984 - З 416-421, 724-725.

Л. А. Дмитрієв