Добуток по повісті В. Близнеця «Женя й Синька». В. Близнець Народився в с. Владимирово на Кіровоградщині в багатодітній сім'ї селян. Був дуже здатним і допитливим учнем, школу закінчив із золотою медаллю. Учився на факультеті журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченко. Працював у редакціях різних газет, журналів, у видавництвах редактором. Всі добутки В. Близнеця написані для дітей. Популярнейшие з них: повести «Вітрила над степом», «Землянка», «Древляни», «Мовчун», «Женя й Синька», «Золота гора до неба», «Золота павутинка», повість-казка «Земля Світлячків». Спеціально для дітей перевів на сучасну українську мову літопис «Повість минулих літ».

Повість В. Близнеця «Женя й Синька», що з'явилася в 1974 році, відразу ж стала помітним творчим явищем в українському письменстві. Її можна назвати й казковою реальністю, і реальною казкою, оскільки в ній переплелися оповідання про сучасних дітей великого міста з фантастичними елементами (на зразок шведської казки А. Линдгрен про Карлсоне).

У повісті фантазійним добутком дівчинки Жені є смішний чортик Синька. Чим більше ми з ним знайомимо, тим глибше розуміємо, що він персоніфікує собою національну мудрість життя, наступність і зв'язок поколінь і вічні загальнолюдські істини. Саме розмови із Синькою показують всі найтонші відтінки характеру Жені. Вона - звичайна дочка звичайних батьків. Учиться в київській школі й проводить вільний час у такому ж, як тисячі інших, міському дворі. Це - ззовні. А от внутрішній мир цієї поетичної дівчинки далеко не звичайний. Він кришталево-романтичний, замріяний, наївно-піднесений. Чи не тому вчителька в доповідній записці пише, що «характер у дівчини нелегкий»? А як по мені, «нелегким» він може здаватися людям, які не здатні розуміти уявну побудову Женею «гібридного» моста, що з'єднав би Київ з рідним селом її батьків. Таким би людям здалася дивної дружба щирої дівчинки із професором біології Бичковским, що вселяє в Женю віру в себе. Дівчинка глибоко відчуває нерозривний зв'язок із природою, уміє бачити й розуміти її красу, тому підтримка професори так їй необхідна: «Вірю, Євгенія, що цей заклик душі не ослабне у вас...». Ми відчуваємо, що вчинками «дивної» дівчинки керує народна мораль. Вона не тільки мріє, але й діє: витягає в Пущу-Водицу своїх постійно заклопотаною й домашньою роботою батьків, торкає босою ногою весняну землю й відчуває проростання проліска

Доброта її душі допомагає вивести зі стану морального виснаження й щиросердечного занепаду безобразника Андрія Кущолоба. Він - однокласник Жені, витканий весь із розбіжностей: непокірливий і разом з тим чуйний, розумний, нестримний у всьому, немилосердний і жорстокий у відношенні до свого дідуся. Ми бачимо, як руйнівні інстинкти беруть гору над здоровим глуздом хлопчика. І, напевно, він у цьому не винуватий, тому що ще з дитинства батьки йому щораз повторювали, що він найкращ і самий розумний, засипали його дорогими подарунками. Так і виріс Андрій «генералом Бенем», проводирем армії юних шибеників

До батьківського виховання додався й вплив старшого за віком, вуличного хлопчика хулігана. Перед нами підлітки одного двору, але які ж вони різні! Різний у них мир, різні мрії, різні смаки, тому різне й майбутнє. Мені здається, що це - головна думка повести. От чому В. Близнець наголошує на тім, що душу підлітка треба підтримувати в її чистих поривах і лікувати від жорстокості, нещирості й бездуховності. Повість «Женя й Синька» - це не просто цікаве оповідання про життя й проблеми міських дітей, але й своєрідний підручник моралі й становлення юної особистості й відповідальності за неї батьків і суспільства